"Війна нам каже — боріться за все, що формує з вас українців": чи доцільно реставрувати пам'ятки культури під час війни?

"Війна нам каже — боріться за все, що формує з вас українців": чи доцільно реставрувати пам'ятки культури під час війни?

"Війна нам каже — боріться за все, що формує з вас українців": чи доцільно реставрувати пам'ятки культури під час війни?
. Колаж: Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

Під час війни культурна сфера країни має жити — так вважає більшість киян за результатами нещодавнього опитування. За спостереженнями в соцмережах більшість українців також поділяють цю думку. У той самий час щодо питання реставрації культурних пам'яток думки суспільства не такі одностайні: прикладом може стати критичне обговорення тендеру на реставрацію й позолоту бань Софійського собору.

Очевидно, що коли йдеться про повне або часткове державне фінансування робіт, платники податків мають право обговорювати доцільність тих чи інших видатків. Але реставрації пам'яток уже не вперше викликають обурення й коментарі на кшталт "не на часі". Складається враження, що дехто сприймає реставрацію пам’яток як щось зі сфери ремонту, благоустрою — як покласти новий асфальт. То чому це не так і чому реставрація — це теж культура?

В одному зі своїх публічних виступів письменник Сергій Жадан, говорячи про важливість культури під час війни, посилаючись на військових, сказав, що "важко тримати оборону порожнечі". Порожнеча в його розумінні — знищена або завмерла культура, відсутність ідейного та фізичного наповнення слова "Україна". У царині архітектури порожнеча може настати якраз у тому разі, якщо вчасно не проводити реставраційні, протиаварійні та консерваційні роботи — пам'ятка може зникнути.

Суспільне Культура поспілкувалося з реставраторами про ситуації нагальності реставраційних робіт, а також про те, як вони волонтерять, закриваючи збори на військові потреби й водночас знаходять кошти на реставрацію культурних об'єктів.

Коротко про ситуацію навколо реставрування Софійського собору

Національний заповідник "Софія Київська" оголосив тендер на реставрацію покрівлі, конструктивних систем та позолоти куполів собору. Згідно з даними на сайті електронних закупівель Prozorro, храм відремонтують за понад 79 млн гривень. Деякі користувачі соціальних мереж та організації почали критикувати таку ініціативу під час війни, заявляючи, що було б ефективніше ці кошти спрямувати на потреби ЗСУ.

Держаудитслужба отримала кілька звернень щодо цього тендеру — інспекторів закликали перевірити доцільність використання державних коштів. Звернення спрямувала, зокрема, Спілка ветеранів: "Армії не вистачає зброї та оснащення! Бюджетні кошти насамперед мають бути спрямовані на фінансування Сил оборони України! Ця закупівля недоречна, неефективне, несвоєчасне, необґрунтоване використання бюджетних коштів".

"Софія Київська" відреагувала на ці заяви. Там написали, що цього року на виконання робіт, заявлених у тендері, виділено з державного бюджету 2 млн грн. Їх використають на встановлення хрестів і заміну конструктивних систем кріплення на усіх куполах. А золочення та інші роботи будуть виконувати після закінчення воєнного стану.

софія київська Реставрація пам'яток культури під час війни: чи доцільно?
Фото: Національний заповідник "Софія Київська"

Те, що підтримка спадщини в час війни свідчить про державницьку зрілість, написав військовий аналітик Микола Бєлєсков: "В підтримання в належному стані Софії треба однозначно вкладати гроші. Собор — це лаконічне втілення того шляху, який ми пройшли. Від приєднання до цивілізації і створення собору в візантійській традиції до того, що собор перебудували на основі розробок місцевих майстрів за місцевими канонами і на наші гроші".

Реставрації підтримує і колишня заступниця міністра культури Ірина Подоляк: "Може тоді й балкони, які падають людям на голови, ремонтувати не треба? Може тоді й аварійні водогони чи теплотраси не треба? Криниця, джерело, розкладений вогонь з нарізаних паркових дерев біля багатоповерхівки цілком у час війни розв'яжуть наші проблеми? Чи не так? Живуть же люди у прифронтових зонах якось? І он в Маріуполі ж жили? Прямо зло бере від махновщини.

Це зовсім не означає, що не треба було людям це пояснити нормально і почути зворотний відгук, і відкоригувати роботи — ось це слово «відкоригувати» передбачає доцільність / недоцільність покриття сусальним золотом саме зараз".

Директорка книгарні "Смолоскип" Ольга Погинайко зауважила: "Наше суспільство тупо страждає на біполярку: то піднесено цитує Черчилля, що треба давати гроші на культуру, бо ми воюємо саме за неї, то вимагає розіпнути музейників за те, що — який ужас! — їм на збереження культури дали трохи грошей".

Мистецьке та історичне значення реставрації

Про реставрацію ми поспілкувалися з директоркою ТОВ "Реставраційно-технологічний центр", сертифікованою технологинею-реставраторкою Алісою Святиною. До повномасштабного вторгнення її організація займалась проєктуванням та реставрацією на нерухомих об'єктах культурної спадщини.

З 2022 року вони змінили вектор діяльності й почали брати участь у розробці облікової документації на пам'ятки архітектури, історії та археології для внесення об'єктів нерухомої спадщини до державного реєстру. Також організація готує документи для процедур перенесення / переміщення пам'яток історії, зокрема братських могил радянських воїнів та односельчан з центрів міст, сіл та селищ на кладовище тощо.

Аліса Святина, директорка ТОВ "Реставраційно-технологічний центр", сертифікована технологиня-реставраторка

На питання про те, чому реставрація й збереження культурної спадщини важливі навіть в умовах повномасштабної війни, Аліса Святина відповідає, що це частина історичної ідентичності нації: "Об'єкти культурної спадщини є матеріальними свідками зародження та формування нашої історії, її еволюції, джерелом державності та патріотизму. Тому ці об'єкти є тригером для ворога, котрий виважено витрачає набої для їхнього знищення, вважаючи, що так стирає нашу історичну пам'ять".

Прикладами такого руйнування об'єктів культурної спадщини називає знищення на Київщині Іванківського історико-краєзнавчого музею з творами Марії Примаченко та на Харківщині Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди.

"Знищення культурної спадщини — знищення історичної пам'яті про націю. Тому збереження культурної спадщини — це збереження нашого історичного коріння", — додає Святина.

За її словами, підтримка об'єктів культурної спадщини, продовження їхнього фізичного життя — це питання проведення вчасних висококваліфікованих реставраційних робіт, належної експлуатації та взагалі поважного ставлення до них з боку всіх небайдужих громадян і профільних фахівців. Саме тому поняття збереження об'єктів культурної спадщини прямо пов'язане з поняттям їхньої реставрації.

Види робіт із культурною спадщиною

Аліса Святина розповідає, що видомЗгідно з Державними будівельними нормами 2.2.-14-2016 "Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам'яток архітектури та містобудування". будівництва на нерухомих об'єктах культурної спадщини може бути лише реставрація, яка ділиться на такі види робіт:

  • консервація;
  • реставрація;
  • реабілітація;
  • музеєфікація;
  • ремонт (реставраційний);
  • пристосування пам'яток;
  • протиаварійні та/або невідкладні консерваційні роботи.

За словами реставраторки, в нинішній час треба робити лише протиаварійні та/або невідкладні консерваційні роботи. Вони передбачають облаштування тимчасових захисних конструкцій та інших архітектурних, конструкторських і технологічних рішень, які гарантують безпечну експлуатацію та консервацію пошкодженого об'єкта до виготовлення в повному обсязі науково-проєктної документації на реставрацію або "до перемоги".

Так, Святина пояснює, що в більшості випадків пам'ятки, зруйновані війною, не мають жодних документів: не внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, відсутні "Охоронні договори" з додатками, власники, уповноважені органи або користувачі не проводили жодних наукових досліджень та не мають історичної довідки, архітектурних обмірів, результатів архітектурних, науково-технологічних та інженерно-конструкторських досліджень, фотофіксації загального вигляду, фрагментів, деталей тощо. А в законодавстві також немає термінів "відновлення" або "історичне відтворення", тому проведення будь-яких масштабних реставраційних робіт таких об'єктів зводиться до мінімуму, часто до нуля.

"Отже, я вважаю, що сьогодні на часі виготовляти документи, необхідні для об'єктів культурної спадщини згідно із законом «Про охорону культурної спадщини» (облікову документацію, охоронні договори), проводити комплексні наукові дослідження та виготовляти науково-проєктну документацію на протиаварійні та/або невідкладні консерваційні роботи, а всі інші реставраційні роботи потрібно відкласти «до перемоги»", — каже експертка.

Дрібні дослідження та нагальна реставрація

Реставраторка вважає, що в сьогоднішніх реаліях розробка та реалізація проєктів реставрації — так, не на часі. "Але проведення більш дрібних досліджень, упорядкувань базових документів на об'єкти (що мало бути ще виконане з 1991 року) — є дуже актуальним. Але через 32 роки досі не сформований державний реєстр нерухомих об'єктів культурної спадщини, мабуть, також державною політикою було «не на часі»".

За словами Святиної, ми маємо будівельний хаос в забудові історичних міст та невпорядковану документацію на об'єктах культурної спадщини, адже згідно з пунктом 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" в багатьох історичних містах досі не утворені виконавчі органи сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, які за законодавством мають багато зобов'язань.

"Війна нам каже – боріться за все, що формує з вас українців": чи доцільно реставрувати пам'ятки культури під час війни?
Фото надані Алісою Святиною
"«Не на часі» — це улюблена фраза людей, які не розуміють та не хочуть зрозуміти, що об'єкти культурної спадщини — це історія України, і від її пізнання та розуміння залежить вся українська державність і існування нас як нації загалом".

Пам'ятки не вічні, говорить Святина, і якщо вони не матимуть належного догляду, їхня фізична втрата буде неминуча і дуже швидка.

"Я вважаю, що саме війна нам каже — схаменіться, цінуйте і боріться за все, що формує з вас українців, пишайтесь своєю самобутністю, плекайте пам'ять про своє коріння і в матеріальному її прояві також".
Павло Левченко, реставратор команди "Має значення"

Водночас реставратор команди "Має значення" Павло Левченко стверджує, що є речі, які не можуть чекати реставрації, адже не буде куди прикладати руки.

"Війна, звичайно, пройде, але з цією війною ми можемо назавжди згубити те, що називається історичною пам'яткою. Наша країна безумовно потребує фінансів на захист. Але, наприклад, нещодавно відбулася ракетна атака по Одесі. Історичні пам'ятки потрібно відновлювати, бо якщо зараз це не зробити, то потім, певно, і не буде з чого це робити", — каже Левченко. Водночас додає, що якщо після експертизи стає зрозуміло, що реставрацію можна провести пізніше, то її доцільно відкласти на час після перемоги.

Відгук містян на рестраврацію вивісок

Фонд "Має значення" бере свій початок у Маріуполі — там у 2021 році його заснував Ярослав Федоровський, і спочатку організація називалася "Двері мають значення".

З початку повномасштабного вторгнення культурна складова фонду перемкнулася на військову — команда стала займатися волонтерством для фронту. У квітні 2023-го організація продовжила культурну складову паралельно з військовою: їхнім першим проєктом стало відновлення київської вивіски "Квіти". Саме на відновленні історичних вивісок вони сконцентрували свою діяльність надалі.

Леонід Мамашвілі, член команди фонду "Має значення"

Член фонду Леонід Мамашвілі розповів: "Зараз ми фокусуємось на вивісках, тому що це живе підтвердження того, що українська мова існувала. Існувала фізично, і ми працюємо для того, щоб могти показати це всім, також нашим нащадкам".

По-друге, говорить він, архітектурна спадщина є доказом, що в Україні існувала своя окрема українська культура, навіть за часів радянщини. "Думаю, зараз це дуже актуально, адже один з чільних наративів російської пропаганди — про те, що української історії й культури не існувало. Наша діяльність є елементом боротьби, адже українська культура й історія насправді довша і більш насичена, ніж у Росії".

Леонід Мамашвілі ділиться, що загалом фідбек на їхню роботу позитивний. Насамперед "Має значення" закликає підтримувати ЗСУ, сам фонд ініціює та закриває збори на військові потреби підрозділів.

"Дійсно, вивіски, двері, мозаїки, будівлі, фасади, на жаль, не рятують наших людей. Проте вони рятують нашу культуру. Вони рятують нашу відповідь на питання, хто ми і звідки ми. Якщо ЗСУ відповідають на питання, чи будемо ми взагалі, чи буде у нас нас майбутнє, то ми, як фонди й організації, що опікуються культурною складовою, відповідаємо на питання, яким це майбутнє буде".
"Війна нам каже – боріться за все, що формує з вас українців": чи доцільно реставрувати пам'ятки культури під час війни?
Роботи команди "Має значення". Фото: Інстаграм @maieznachennia

Мамашвілі розповідає, що про вивіску "Кольорове фото", їхній нещодавній проєкт, багато киян розповідали, що це унікальний київський шрифт. Також інша вивіска "Мисливець", за його словами, є відображенням часу, покоління, настроїв, культурних вподобань свого часу. "Ми б хотіли зберегти її в усіх проявах, навіть у таких дрібницях і деталях. Щоб вона жила далі і передавала своє бачення, щоб вона чимось відрізнялась, була іншою, самобутньою", — говорить він.

Фінансування реставраційних робіт

Аліса Святина, директорка ТОВ "Реставраційно-технологічний центр", сертифікована технологиня-реставраторка

Зараз майже неможливо залучати кошти на проведення повноцінних реставраційних робіт, вартість яких може сягати десятка чи сотні мільйонів гривень, говорить Аліса Святина. Тим не менш, за її словами, деякі територіальні громади замовляють науково-проєктну документацію та проводять тендерні процедури на реставраційні роботи.

"Я вважаю, що такі роботи не на часі та не прикрашають місцевих керівників. Також зазначу, що суми, витрачені на науково-проєктну документацію без її реалізації, стають у наступному році неактуальними та потребують постійного коригування, що призводить до неефективного використання бюджетних коштів. Своїм потенційним замовникам, які мають фінансові можливості, ми пропонуємо лише впорядкувати пам'ятко-охоронну документацію та провести комплексні наукові дослідження (для фіксації стану пам'ятки та отримання вихідних даних для проєктування)".

"Війна нам каже – боріться за все, що формує з вас українців": чи доцільно реставрувати пам'ятки культури під час війни?
Фото надані Алісою Святиною

На питання про те, хто має оплачувати реставрацію об'єктів загальнонаціонального або світового культурного значення, Святина розповідає, що в Україні є два види статусів для об'єктів культурної спадщини — національного та місцевого значення. Ці статуси впливають на вибір органу, який контролює виконання охоронних зобов'язань та погоджує проєкти реставрації. Для місцевого значення це місцеві органи охорони, для національного — МКІП. Замовником проєктів реставрації та реалізації може бути лише їхній власник або уповноважений власником орган.

"Вони зобов'язані мати охоронний договір на період володіння об'єктом. Джерела фінансування можуть бути різні. Від державного, комунального, приватного до грантового фінансування. Станом на сьогодні я більш схиляюсь до грантових угод, з метою збереження державного і місцевих бюджетів на більш нагальні потреби: військову справу, зарплати, пенсії, субсидії, утримання дитсадків, шкіл, організацію нормальних бомбосховищ і так далі", — розповідає Святина.

Існує нагальна проблема з пам'ятками державної власності, оскільки чітко не визначений уповноважений орган від держави, який має гарантувати безпечну експлуатацію та охорону об'єкта культурної спадщини, зауважує Святина. "На таких об'єктах повністю заморожена будь-яка реставраційна діяльність, тому багато по Україні ми бачимо занедбаних об'єктів культурної спадщини саме державної форми власності".

Леонід Мамашвілі, член команди фонду "Має значення"

За словами Мамашвілі, майже все фінансування "Має значення" — донатери.

"Це люди, яким цікава спадщина, які би хотіли збереження архітектури, зокрема і вивісок та фасадів. Як фонд ми шукаємо різні способи для фінансування, проте нам вкрай важливо, щоб залишалося фінансування від людей, тому що це про залучення. У такому випадку конкретна людина відчуває, що вона — частина цього проєкту. Вона взяла відповідальність за цю історичну спадщину. Ми дуже зацікавлені, щоб у людей пробуджувалося розуміння того, що ніхто, окрім них, не може повпливати на навколишнє середовище".

На питання, чи залучають вони бізнеси, Мамашвілі відповідає, що наразі фонд має партнерства з двома кав'ярнями на київському Подолі. Концепція така: "Одна гривня з кожної кави іде на реставрацію історичної спадщини Києва. На місяць з одного закладу це виходить приблизно 500–800 гривень залежно від навантаження. Ми це дуже цінуємо. Зараз у нас лише два таких спонсорства, а якщо буде більше? Для реставрації це буде дуже важлива і велика частина залучення коштів".

Чому реставрація — це культура: підсумки

Аліса Святина, директорка ТОВ "Реставраційно-технологічний центр", сертифікована технологиня-реставраторка

То чому ж, хоча більшість громадян погоджуються, що культура під час війни має жити, щодо реставрації думки не такі одностайні? Чому дехто сприймає реставрацію пам'яток як щось зі сфери ремонту, благоустрою — як покласти новий асфальт? Чому реставрація — це теж культура?

Аліса Святина пропонує відстежити тяглість у галузі. За її словами, з 1991 року реставрацію дійсно сприймають як капітальний ремонт чи цементування, заміну автентичного декору на пінопласт, або просто вседозволеність у проєктуванні й роботах.

"Не тільки пересічні громадяни, а й більшість фахівців доклали до цього руку. Коли ми сьогодні виходимо на об'єкти, навіть для мінімальних досліджень, то часто фіксуємо зміну геометричної форми об'єкта (яка заборонена Законом України "Про охорону культурної спадщини"), зміну первісного вигляду, заміну столярних елементів на металопластикові, перепланування внутрішніх приміщень, утворення додаткових наскрізних прорізів просто в стінах, де їх ніколи не було, утворення з вікон дверей і т. д. — тобто ми натрапляємо не на реставрацію, а на вандалізм і наругу над об'єктами культурної спадщини.

Повернути первісний вигляд об’єкта дуже складно, це глобальна наукова робота, дослідження, час та кошти. Допомогли б архівні дані, але, як показує практика, вони часто привласнені розробниками, які вважають їх лише своєю власністю. Тому коли ми розробляємо будь-які документи на такі об'єкти, ми намагаємось їх передавати в усі органи охорони в паперовому та електронному форматах. Якщо замовники робіт мають архіви, ми спонукаємо їх ділитись документами з будівельними бібліотеками й архівами, щоб ці наукові роботи змогли продовжити наступні покоління, а не починати досліджувати все заново й витрачати час на вже пророблену наукову роботу".

За час незалежності України і певний час до – поняття самої ідеї реставрації було знищене, говорить реставраторка: "Якщо раніше всі мріяли бути реставраторами, бути причетними до культурної спадщини, вважали себе елітою, то сьогодні будь-який ФОП або ТОВ може виграти тендер, не маючи відповідної кваліфікації та досвіду роботи на аналогічних об'єктах в цій сфері, бо критеріями вибору переможця в системі електронних закупівель Prozorro є надумані речі (дрони, 3D-скани, лабораторії, професори, доктори, кандидати та інші різні документи), що ніяк не впливає на процес проєктування. Тому ми і отримуємо результат «капітального ремонту» або «реконструкції», а не «реставрації».

Пам'яткоохоронній cфері не вистачає державної політичної підтримки та прямої комунікації між державними інституціями й реставраторами. Відсутня політика стимулювання та заохочення приватних власників об'єктів культурної спадщини в спонуканні їх зберігати і дбати про свої об'єкти згідно з чинним законодавством, а не чекати повної руйнації та зведення на їхньому місці новобудов".

Реставрація – це теж культура. Наша культура – наша зброя.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок