Перейти до основного змісту
Від архітектурних пам'яток до сучасного графіті: про культуру та спадщину Гази, яка перебуває у ризику

Від архітектурних пам'яток до сучасного графіті: про культуру та спадщину Гази, яка перебуває у ризику

Від архітектурних пам'яток до сучасного графіті: про культуру та спадщину Гази, яка перебуває у ризику
Суспільне Культура розповідає про ключові історичні місця у місті Газа, а також про розвиток сучасного мистецтва на тлі воєнних дій. Колаж Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

Розташована на перехресті шляхів між Ліваном і Єгиптом, протягом всієї історії Газа вважалася важливим торговим центром, а також стратегічно значущим військовим об'єктом.

Історія регіону налічує щонайменше 5 000 років, у давнину за нього боролися єгиптяни і ханаанеяни, а в більш пізні часи — Британська та Османська імперії. Ці культури залишили свій слід у Газі і сприяли створенню спадщини, яка збереглася до сьогодні.

Наразі місто перебуває під обстрілами, у лікарнях немає світла. 19 жовтня внаслідок авіаудару Ізраїлю по Сектору Гази було пошкоджено грецьку православну церкву XII століття, де переховувалися люди. 18 людей загинуло.

Суспільне Культура розповідає про культуру та спадщину Гази, яка перебуває в ризику знищення, а також про палестинську культуру, яка говорить про унікальне місто та його традиції.

Культурні пам'ятки

У Секторі Гази є чимало історичних будівель, частина з яких були зведені ще за часів мамлюківВоїн рабського походження, навернений до ісламу; підлеглий царя в деяких ісламських країнах, зокрема в мусульманському Єгипті. Схоже піхотне військо, сформоване XIV ст. в Османській імперії, звалось яничарами. та османів. Більшість із них розташовані в історичних кварталах міста Газа. Незважаючи на економічну, соціальну та політичну кризу в регіоні, будівлі передають відчуття національної ідентичності та довгої історії.

Ще до активізації війни між Газою та Ізраїлем у 2023 році пам'ятки регіону перебували під загрозою занепаду. Причини були різні: Газа є однією з найбільш густонаселених територій у світі, а попит на житло постійно зростав. З боку населення не було багато ініціатив зі збереження архітектурної спадщини, проте варто зазначити, що для цього потрібні містобудівні заходи та фінансування, а також кваліфіковані фахівці.

Церква Святого Порфирія

культура Гази, церква святого порфирія
Зруйнована церква у Газі. Фото: Ali Jadallah

20 жовтня 2023 року жителі Гази прокинулася від чергового обстрілу.

Одна з найстаріших активних церков палестинського анклаву, церква Святого Порфирія, була уражена пізно ввечері в четвер ізраїльським авіаударом, внаслідок якого на території грецької православної церкви загинуло щонайменше 16 осіб, десятки отримали поранення. Багато мешканців Гази знайшли притулок у цьому храмі, коли розпочалася війна. 2014 року близько 2 000 людей, переважно жінок і дітей, спали на подвір'ї та в коридорах церкви.

культура Гази, церква
Фото: Mustafa Hassona

Церква Святого Порфирія розташована в районі Аз-Зайтун і вважається одним із найстаріших активних храмів у місті Газа, названа на честь єпископа Гази V століття, чия могила розміщена в північно-східному куті пам'ятки.

Спочатку церква була побудована в 425 році н. е., але в VII столітті її перетворили на мечеть. У XII столітті війська хрестоносців відновили її використання як церкви.

Деякі з найбільш помітних особливостей будівлі — це її напівкупольний дах і три входи, які підтримуються мармуровими колонами. Щороку сотні людей з християнської громади Гази відвідували церкву на різдвяні богослужіння.

Телль Умм Амер, або Монастир святого Іларіона

Християнський монастир Телль Умм Амер розташований у південній частині міста Газа, і вважається батьківщиною святого Іларіона, сирійсько-палестинського монаха IV століття, який був одним з піонерів чернецтва (або відходу від мирського життя, щоб зосередитися на духовному).

культура Гази, архітектурні пам'ятки
Фото: Ahmad al Danaf

Протягом століть монастир слугував місцем зупинки для мандрівників на перехресті шляхів між Єгиптом, Палестиною, Сирією та Месопотамією.

Монастир складається з двох церков, місця поховання, зали для хрещення і громадського кладовища, а також просторого склепу. Це один з найбільших монастирів у регіоні, що займає площу близько 10 гектарів, і, хоча він перебуває в руїнах, місцеві жителі все ще використовують його для богослужінь.

Культурний орган ООН — ЮНЕСКО — вважає це місце "високопріоритетним" для захисту і збереження.

Калаат-Барк

Розташований у Хан-Юнісі на півдні Гази, форт Калаат-Барк був побудований за часів правління мамлюкського султана Баркка у 1387 році. Раб черкеського походження, Барк скористався нестабільністю серед мамлюкської еліти, щоб скинути попереднього султана, Ас-Саліха Хаджі.

культура Гази, калаат-барк
Фото: Ahmad al Danaf

Збудований ним форт використовували купці, що подорожували між Дамаском і Каїром, як місце відпочинку, а сильна мілітаризація будівлі, ймовірно, була відповіддю на загрозу з боку турко-монгольського завойовника Тимура, який створив величезну імперію в Центральній і Південній Азії, а також на Близькому Сході.

До наших днів уцілів передній фасад форту, але більша частина споруди або перетворилася на руїни, або була переобладнана під житлові приміщення та крамниці.

Каср-аль-Баша

Побудований за часів мамлюків у середині XIII століття, палац Каср-ель-Баша розташований у Старому місті Гази. Згідно з місцевими переказами, палац є залишками резиденції, яку колись займав Байбарс — єгипетський мамлюкський султан, що часто воював проти хрестоносців і монголів, зупиняючись у Газі під час цього процесу. Кажуть, що під час одного з таких візитів Байбарс одружився з жінкою з Гази і побудував для своєї дружини і дітей грандіозний маєток, який став основою нинішнього палацу.

культура Гази
Фото: Ahmad al Danaf

Архітектурний стиль палацу відображає елементи османської епохи, коли він слугував укріпленням для місцевих правителів-клієнтів. У будівлі проживали губернатори Гази, яких призначали османи.

У період британського мандату над Палестиною палац функціонував як поліцейська дільниця, а згодом перетворився на школу.

Сьогодні палац перетворено на музей за фінансової підтримки Німецького банку розвитку, а керує ним палестинське Міністерство туризму та антикваріату за допомогою міжнародної допомоги. Тут зберігається колекція артефактів, що охоплює різні періоди історії Гази, включно з давньоєгипетською, фінікійською, перською, елліністичною та римською епохами.

Мечеть Аль-Омарі

Найстаріша мечеть Сектору Гази розташована в самому центрі міста. Мечеть Аль-Омарі є найбільшою і найвідомішою в цьому районі, вирізняючись своїми характерними арками і просторим відкритим двором. Іноді її називають Великою мечеттю Гази. Вона займає місце, на якому колись стояв стародавній храм, перетворений на візантійську церкву в V столітті.

культура Гази
Фото: Avishai Teicher

У VII столітті, під час мусульманського завоювання, споруда була перетворена на мечеть, отримавши назву "Мечеть Аль-Омарі" на честь ісламського халіфа Омара ібн аль-Хаттаба, який правив у той період. Під час хрестових походів мечеть перетворили на церкву, перейменовану на честь святого Іоанна Хрестителя. Однак зрештою мамлюки відновили її як мечеть.

Мечеть площею приблизно 4 100 кв. м з внутрішнім двором площею 1 190 кв. м має велике значення для жителів Гази і Палестини загалом, символізуючи стійкість перед обличчям негараздів. За довгі роки свого існування мечеть пережила сильні землетруси, а також кілька воєн.

Її мінарет був зруйнований землетрусом в XI столітті, далі відновлений, проте в XIII столітті його знищив інший землетрус. До того ж мечеть зазнала значних пошкоджень під час Першої світової війни, але була відновлена у 1925 році.

Мінарет, спроєктований у мамлюкському архітектурному стилі, є свідченням історичної спадщини мечеті. Колись мечеть мала значну бібліотеку, наповнену тисячами книг і рукописів, але більша частина її колекції була втрачена під час хрестових походів, а потім під час Першої світової війни: лише невелика частина збереглася донині.

Мечеть також зазнала часткових пошкоджень в останні роки через ізраїльські військові удари по Газі.

Нині мечеть продовжує приваблювати вірян і місцевих жителів, які зачаровані її величчю.

Сучасна культура Гази

Мистецтво і художники продовжують жити і творити в Газі, незважаючи на блокаду. Облога, що триває вже 16-й рік та завдала нищівної шкоди мільйоном мешканців сектору, чотири війни і кілька менших битв з Ізраїлем з часу захоплення влади ХАМАСом стали причиною руйнування інфраструктури та нестачі чистої води, електроенергії та медичної допомоги.

Обмеження, викликані окупацією, можуть впливати на мистецьке самовираження, але для багатьох мешканців Гази воно залишається рятівним колом.

Від архітектурних пам’яток до сучасного графіті: чим цікава культура Гази — міста, яке зникає
Фото: Mohammed Alhaj

Страйки музеїв

20 жовтня 2023 року художники та мистецькі організації по всьому світу оголосили страйк на знак солідарності з палестинським народом, оскільки Ізраїль продовжує смертоносні бомбардування Гази. У Нью-Йорку, Амстердамі, Сантьяго, Берліні, Лондоні та інших містах десятки художніх галерей, музеїв та приватних підприємств зачиняють свої приміщення та студії, вимагаючи негайного припинення вогню в Газі, де внаслідок ізраїльських авіанальотів загинуло понад 4200 палестинців.

У Коннектикуті до страйку приєднався Музей Палестини в США — перший музей у Західній півкулі, присвячений палестинському мистецтву.

Виконавчий директор музею Фейсал Салех розповів, що він підтримує зв'язок із багатьма палестинськими художниками і культурними діячами, які змушені постійно переїжджати з одного району в інший, намагаючись уникнути безперервних бомбардувань. Відсутність електрики та доступу до інтернету внаслідок ізраїльської облоги ускладнює для Салеха перевірку того, чи в безпеці його знайомі.

культура Гази, художники
Фото: Faisal Saleh

Хеба Загоут і Мохаммед Самі, два художники з міста Газа, з якими працював Салех, загинули разом із членами своїх родин від ізраїльських обстрілів протягом останніх тижнів.

Графіті як спосіб комунікації

У 1994 році уроженка Гази Лайла Шава презентувала проєкт під назвою "Стіни Гази". За словами Шави, графіті в Газі відрізняється від графіті в усьому світі: його використовують як спосіб спілкування між місцевими жителями.

культура Гази, картини
Фото: Лайла Шава

Фотографка зробила низку знімків графіті, які з'явилися на будинках Гази під час першої інтифадиПовстання палестинських арабів у період з 1987 до 1991 року, метою якого було проголошено боротьбу проти ізраїльської окупації територій, завойованих під час Шестиденної війни. Іноді датою завершення першої інтифади називають вересень 1993 року, коли було підписано Угоди в Осло.. Вони фіксують запис спонтанної та ефемерної комунікації під час відключення засобів масової інформації, запровадженого Ізраїлем, а також спосіб взаємодії між окупантами та окупованими. Написи на стінах містили що завгодно — від особистих повідомлень до політичних гасел і закликів до страйків палестинської громадськості.

Наприклад, частина знімків об'єднана назвою "Лист до матері" та містить зображення графіті, намальованих на знак протесту проти ізраїльської окупації. Фіолетовий символізує колір, яким ізраїльська армія зафарбовує графіті. Написи зроблені на підтримку Фатх — підрозділу Організації визволення Палестини.

Шава робить акцент на слова, які зосереджені на посланні надії та опору, які звичайні жителі Гази, попри ізраїльську цензуру, малюють фарбами на стінах свого міста.

культура Гази, перформанс, танці
Фото: Reflection Media

Перформанс

Влітку 2023 року, на тлі заворушень та блокади, група артистів зібралася разом, щоб продемонструвати свої таланти на сцені.

У дитинстві Моханад Смама розвинув у собі любов до музики і танців — він міг годинами переглядати танцювальні відео на своєму комп'ютері. З часом його захоплення цими відео переросло в бажання продовжити кар'єру в сфері перформансу.

"Я почав досліджувати і пробувати танцювальні кроки, які я знайшов. Я відчув, що це та сфера, де я можу виразити свій рух, свої думки та свої історії", — розповідає Моханад.

Через блокаду мистецьке життя в Газі майже зникло, тож Моханаду потрібно було вирішити, що робити з усіма набутими знаннями. Одного дня у нього з'явилася блискуча ідея — відродити мистецьку сцену в Газі, створивши команду сучасного мистецтва "Хай".

Моханад розповідає, що на створення групи сучасного мистецтва його надихнуло переконання, що люди навколо нього потребують можливостей для творчого виходу, який би відволікав їх від проблем, хоча б на короткий час. Арабською слово "Хай" означає "живий", і він каже, що його метою було вдихнути нове життя в напівзанепалу мистецьку сцену Гази.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

Топ дня
Вибір редакції
На початок