Результатом політики Російської імперії та Радянського Союзу стало зросійщення прізвищ частини українців. Дехто носить прізвища, які втратили свій автентичний український характер та значення через зміни суфіксів і закінчень: "Бондар" міг стати "Бондарьовим", а "Охріменко" — "Єфремовим".
Після хвилі обговорення зміни прізвищ з русифікованих на питомо українські в соцмережах, Суспільне Культура вирішило дослідити, наскільки складною є ця процедура та чи можна її спростити.
Журналіст і громадський діяч Богдан Логвиненко написав пост на Facebook, у якому розповів, що з генеалогічно найближчих до нього чотирьох прізвищ його родичів лише одне є автентично українським і не зазнало змін — це, власне, його прізвище.
За його словами, по лінії однієї з бабусь справжнє прізвище сховали, адже родичі тікали зі свого рідного села, де "росіяни з місцевими колаборантами їх грабували, встановлюючи совєцьку владу. Замість свого унікального, справжнього, більшість з роду взяли популярніше натоді, за яким можна було сховатися", — пише Логвиненко.
В іншому випадку, згадує він, прізвище від прадіда до діда було передане без закінчення "енко". "Закінчення стало нетиповим для українських прізвищ, тому мій батько завжди розказував байку, що має якісь хорватські корені. Навіщо було забирати з прізвища питомо українське «енко»? Я не маю поки відповіді, але здогадуюсь", — пише журналіст.
У коментарях до посту Логвиненка читачі стали розповідати власні історії русифікації українських прізвищ своїх родичів. До прикладу, прадід однієї користувачки мав прізвище "Смоленков", але насправді був "Смола". Ще одна дописувачка пригадала, що по лінії її бабусі зросійщення "було очевидним" — прізвище "Сівер", яке походило від назви Сіверського Дінця, перетворили на "Сіверова".
Таких прикладів було багато: "Антонець" ставав "Антонцевих" або "Антонових"; українське прізвище "Курінна" змінювалося на "Курінская", а та, хто мала прізвище "Довга", ставала "Долгой". І цей перелік можна продовжувати.
Посилаючись на допис Логвиненка, журналіст і медіакритик Отар Довженко зауважив, що мусить існувати процедура не зміни прізвища, а виправлення помилки в ньому, якщо в людини є таке бажання.
Суспільне Культура розповідає про процедуру зміни русифікованого прізвища та доцільність її спрощення.
Літинський був першим громадянином України, який отримав внутрішній паспорт без російськомовної сторінки. Також він відомий численними позовами на захист української мови: активіст виборював необхідність маркувати панелі приладів автомобілів, клавіатури комп'ютерів, побутову та електронну техніку українською мовою, вигравав суди про право на переклад українською мовою виступу міністра Арсена Авакова та апарату Верховної Ради України.
Чому написання прізвища важливе
Зараз держава взяла курс на деколонізацію, але ми розуміємо, що спадок Російської імперії, Радянського Союзу є і в наших особистих життях, зокрема, у прізвищах. На вашу думку, чому важливо перейматися власним прізвищем, якщо вбачаєш у ньому наслідки русифікації?
Безумовно, це важливо, тому що русифіковане прізвище — ніби як клеймо, що ти є власністю Радянського Союзу. Радянський Союз поза твоїм вибором змінив тобі прізвище, щоб ти був не таким, а таким. Ясно, що ми хотіли б того тавра позбутися, і людей, для яких це актуально, держава мала б стимулювати, допомагати, поширювати інформацію про те, що не має якоїсь великої складності це зробити.
Почуття власної гідності, мені здається, важливіше, ніж день, який ви витратите на подання тих документів і отримання результату.
Як відбувається процедура зміни прізвища
Як зараз відбувається процедура зміни прізвища? Наскільки це бюрократично складно для пересічних українців?
Якщо є бажання, то це досить проста процедура. Вам потрібно взяти паспорт, свідоцтво про народження. Якщо одружені чи розведені, то свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу. Якщо маєте неповнолітніх дітей, то їхні свідоцтва. Також фотографію. І йдете у відділ реєстрації актів цивільного стану, туди подаєте.
Що вони роблять? Вони дивляться, чи ви не є якийсь злочинець, чи ви не маєте непогашеної судимості, чи ви не в розшуку міжнародних організацій. Вони розглядають заяву аж три місяці — бо переважно заява розглядається один місяць — і якщо в них залишаються сумніви, то розгляд можуть подовжити ще на три місяці.
Тобто в найгіршому разі за шість місяців вони дають вам дозвіл, і з тим дозволом ви маєте на зміну прізвища термін ще три місяці. І все — йдете змінюєте. Це нескладна процедура, якщо мати свідоме бажання це зробити.
Чи тягне за собою зміна прізвища якісь складнощі? Моменти зі спадком, дипломами, наприклад.
Якщо у вас є диплом і довідка про зміну вашого імені-прізвища, то ви, якщо вам кажуть, що це не ваш диплом, подаєте ту довідку і все. Ніяких реальних проблем немає, зі спадком так само.
Чи варто говорити про спрощення процедури
Дехто пропонує спростити процедуру саме для ситуацій, коли прізвище було русифікованим. На вашу думку, чи є куди спрощувати? Наприклад, розмежувати, що одне діло – зміна прізвища, а інше – виправлення помилки в ньому?
Мені здається, що теперішня процедура не є складна. Навіть якщо ми говоримо про помилку, держава все одно має перевірити, чи не постраждають ваші діти від цієї зміни прізвища, чи не постраждає якийсь суспільний інтерес, якщо ви під переслідуванням — змінили букву, і все, це не мене переслідують. Перевірка має бути.
Хіба складно подати паспорт громадянина України? Та не складно, зробив копію з паспорта, свідоцтво про народження — так само інші документи. Сплата державного мита — там переважно дуже малі, символічні суми (сума держмита, якщо ім'я змінюється вперше — 5 гривень 10 копійок. Якщо ім'я вже раніше змінювали, державне мито становить 51 гривню — ред.).
Мені здається, що це логічний базовий набір документів, я не бачу, куди спрощувати. Для вас ніяких негативних наслідків не буде, просто будете мати довідку про зміну прізвища і її треба буде докладати до всіх старих документів.
Так, треба буде. Але ж важливо, що ти змінив прізвище, твої діти вже будуть мати своє прізвище, те, яке вирішив твій рід, а не насильно дав тобі Радянський Союз.
Про історію русифікації українських прізвищ незабаром читайте матеріал-розмову з кандидатом історичних наук, науковим співробітником Інституту історії України НАН України Олександром Алфьоровим.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
