Колектив кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії КНУ імені Тараса Шевченка опублікував заяву, в якій підтримала професора Івана Бондаренка. Раніше колишня студентка Інституту філології Ганна Вознюк звинуватила його у порушенні авторських прав на переклад.
"Опубліковані в соцмережах переклади різняться і за мовою, і за стилістикою, і за тональністю: єдине, що їх обʼєднує — це оригінал, написаний в минулому столітті японською поетесою. На цій підставі ми вважаємо неприпустимими будь-які звинувачення Івана Бондаренка в плагіаті", — йдеться у повідомленні.
Також колеги Бондаренка зауважують, що творчість Йосано Акіко привертала до себе увагу уже давно: вибрані тексти авторки ще у 1988 році переклав Мирон Федоришин на сторінках журналу "Всесвіт". Ці переклади разом з передмовою до них, за згоди перекладача, були додані Іваном Бондаренком до виданого у 2011 році навчального посібника "Японська література: Хрестоматія. Том III (ХІХ–XX ст.)".
Пізніше роботу над перекладом віршів Йосано Акіко продовжив сам Бондаренко, свідченням чого є видана у 2016 році книга під назвою "Жага кохання. Антологія японської жіночої поезії", яка містила понад 100 віршів поетеси зі збірки "Скуйовджене волосся".
Тому, за словами колег професора, це цілком закономірно, бо він завершив розпочате, опублікувавши оновлену збірку поезій Йосано Акіно.
Сама Вознюк у коментарях зауважила: "Отже, кафедра толерує порушення авторського права на переклад".
У чому суть звинувачень
Ганна Вознюк зауважує, що Бондаренко скористався її перекладом та коментарями до 399 віршів танка, які лягли в основу її кандидатської дисертації "Поетична спадщина Йосано Акіко: проблеми традиції та новаторства", яку вона захистила у 2021 році. Науковиця додала, що вона сама планувала видати книжку перекладів, однак одразу цього не вдалося зробити через початок повномасштабного вторгнення Росії.
У коментарі для видання "Читомо" вона зауважила, що Бондаренко додав до списку використаних джерел посилання на її статті та вказав її рецензенткою книги, хоча сама науковиця "ніколи не писала рецензії, не давала дозвіл на таке використання і навіть не була проінформована про плани професора на таке видання".
Бондаренко раніше зауважував, що бачив переклади у дисертації Вознюк, однак працював тільки з японським оригіналом. За його словами, колишня аспірантка ображається тому, що він порадив надрукувати їй ці переклади, але випередив її.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
