24 серпня в український прокат вийшов фільм "Довбуш" — найдорожча стрічка часів незалежної України, бюджет якої становить понад 120 млн гривень. Робота над проєктом розтягнулася на п'ять років, а прем'єра була перенесена з 2022 року на 2023-й через повномасштабне вторгнення.
Якою вийшла стрічка "Довбуш" і чи окупилися витрачені ресурси, читайте у рецензії Суспільне Культура.
Довбуш у кіно
У 1960 році на кіностудії Олександра Довженка створили українсько-радянський фільм "Олекса Довбуш" — першу відому екранізацію життя та пригод українського опришка. Проте станом на 2023 рік повну 91-хвилинну україномовну версію стрічки (яка на 15 хвилин довша від цензурованої російськомовної) так і не було оцифровано та оприлюднено.
Майже 60 років потому, у 2018 році, українське кіно відзначилося новою спробою розповісти історію Довбуша. Цього разу у форматі екшн — з фільмом "Легенда Карпат", де головну роль зіграв Валерій Харчишин — соліст гурту "Друга ріка". Реакція критиків була переважно негативною, українські глядачі також не оцінили ватажка опришків у шкіряних ременях. Не врятували навіть майже повністю оголені груди Марії Яремчук на постері — з бюджетом в 4,5 млн в українському прокаті фільм зібрав 1,6 млн.
Але у тому ж 2018 році розпочалися перші кроки роботи над "Довбушем" Олеся Саніна. Процес створення стрічки затягнувся на 5 років, адже переривався з різних причин: технічні особливості виробництва та карантинні обмеження.
У 2021 році команда нарешті підійшла до етапу фінальних зйомок. Безпосередньо знімальних днів було 108. Стрічку знімали на 50 природних та історичних локаціях, а в одній зі сцен залучили 498 акторів. Також для фільму створили масштабні реконструкції та відтворення оригінальних предметів XVIII століття. Ці фактори, а ще бюджет у 120 млн гривень, роблять "Довбуша" найдорожчим та одним із наймасштабніших фільмів в історії українського кіно.
Чим цікава сучасна версія Довбуша?
Хоча "Довбуш" і присвячений історичній постаті та містить у своєму сюжетному підґрунті реальні події, все ж таки варто зважати на те, що стрічка це ігрова, а не документальна. Авторський задум явно тяжіє до масштабного пригодницького екшену, а не занурення в історичну достеменність кожного кроку Довбуша, тому й сприймати його варто відповідно.
Сюжет переносить глядачів у туманні Карпати на початку XVIII століття. Головним героєм, певна річ, є Олекса Довбуш — молодий гуцул, який постає проти польських панів та прагне помститися їм за вбивство батьків. У стрічці персонаж Олекси зображений ідеалістично. Він стандартний герой-протагоніст, який має чіткий моральний компас, золоте серце та благородні переконання. Хоче свободи та справедливості для людей і своєї родини, і загалом є втіленням таких собі лицарських чеснот (тільки замість блискучих обладунків — вовняний кожух). Сергій Стрельников у ролі Олекси виглядає органічно, при погляді на нього не виникає жодних сумнівів стосовно шляхетності його героя.
На противагу Олексі фільм знайомить глядачів з іншим з братів Довбушів — Іваном. Цей персонаж стає одним із найкращих персонажів стрічки. Враховуючи, що прізвище Довбуша асоціюється в української публіки переважно з постаттю Олекси (адже саме його діти вивчають у школі, і це про нього ходить стільки легенд), то додати погляд на історію героя з нової перспективи — рішення свіже та креативне. До того ж сам персонаж Івана є вкрай харизматичним. На відміну від головного героя його погляди не настільки великодушні, мотиви корисливі, і сам він, фактично, ніби ходить по лезу ножа з викарбуваними іменами. За ним цікаво спостерігати, своїм перформансом Олексій Гнатковський захоплює глядачів, а неоднозначність характеру героя змушує з цікавістю гадати про його наступний крок. Різниця характерів створює захопливу динаміку між братами, як персонажі вони цілісні самі по собі, але коли опиняються в одному просторі — глядачі автоматично готуються до чогось цікавого.
Якими є жіночі ролі у "чоловічому" фільмі?
Та якщо з пропрацюванням чоловічих образів автори фільму проблем не мають, то жіночим постатям пощастило менше. Марічка — одна із центральних персонажів фільму. Вона — кохана Олекси Довбуша, і це, власне, все, що про неї можна сказати. Її обличчя, обрамлене білим цвітінням безтурботного минулого, часто приходить йому уві сні, розчиняючись у відлунні її голосу.
Безперечно, сцени з участю Марічки зняті естетично (як і вся стрічка). Прикро, що її сюжетна функція обмежується застарілими для жіночих персонажів штампами — та, що надихає, або та, яку треба рятувати. Причому таланту Дарії Плахтій, яка є виконавицею ролі, явно вистачає на більше, ніж романтично-змучене обличчя та трагічний біг через поле. Насправді її захоплива акторська гра повністю перекриває плоский характер персонажки та додає їй глибини й чарівності.
"Довбуш" дарує українським глядачам якісний масштабний екшн про національного героя, що наповнений цікавими чоловічими героями, але геть нівелює жіночих. У стрічці також присутня інша персонажка — княгиня Яблуновська, але її героїня більше слугує сюжетним інструментом, і виокремити якісь конкретні риси її характеру важко. Тому, вочевидь, щоб побачити на екрані складну жіночну персонажку, ще й у яскравому історичному сетингу, українській публіці доведеться почекати.
Більшість героїв "Довбуша" — досить однозначні. Що дивно, адже у сценарії є вже вищезгаданий Іван Довбуш, якому цікавого характеру хоч відбавляй. Не ясно, чому маючи хист до створення різнобічних персонажів, сценаристи вирішили зобразити більшість героїв вкрай однотипно: поляки — стереотипно зрадливі, боягузливі та безчесні, жінки — пасивні та можуть розкритися тільки через чоловіків. Опришки у цій історії — напевно, єдині колоритні персонажі. Що непогано, але, бачачи потенціал авторів, важко зрозуміти, чого вони обрали формат спрощення героїв замість заглиблення у їхні характери.
Національний герой у час війни
Сюжет розказаний динамічно, на початку навіть занадто — різкі стрибки флешбеками та шматками у часі змішуються в один пласт подій, де все відбувається одночасно. З режисерського погляду, прийом яскравий та захопливий, але на рівні оповіді вхопити сюжетні лінії стає важкувато. Проте згодом наратив вирівнюється, емоційне підключення до героїв спрацьовує і глядачі опиняються у захопливій пригоді серед карпатських лісів, з елементами гумору та режисерськими прийомами кримінальних стрічок Гая Річі (у фільмі буквально звучить музичний супровід, який своїми мотивами дуже близько нагадує композицію Growing Up Londinium, яка стала частиною саундтреку "Меча Короля Артура"). Такий вибір акцентів є незвичним, але від цього не менш блискучим для українського кіно: створити історію про національного героя, яка містить історичне тло, але при цьому є динамічною та осучасненою.
Хоча "Довбуш" і несе важливий посил про захист народу та українську ідентичність, фільм не ставиться до себе надто серйозно, від чого тільки виграє. Схожу стилістику мала інша українська стрічка — "Безславні кріпаки", яка гралася з образом Тараса Шевченка та його "монументальністю". У цьому фільмі також знімався Стрельников (Олекса Довбуш) у ролі благородного самурая, тож цілком можливо, що через десятки років українські глядачі дивитимуться ретроспективу його фільмів в історичному контексті.
Візуально у стрічці вистачає заявленої епічності та видовищності. Вона проявляється не тільки у колоритних локаціях та розкішних костюмах, а й в увазі до деталей. Відчувається, що над кожним кадром пророблена кропітка робота, що нічого не з'являється на екрані "просто тому що так сталося".
У контексті повномасштабного вторгнення Росії в Україну значущість фільму зростає в рази (що зараз актуально для творів будь-якої сфери українського мистецтва). Перегляд яскраво екранізованої легенди про українського героя, який бореться за незалежність своїх людей проти загарбників, безсумнівно, викликає велику палітру емоцій в умовах сьогодення.
Дивлячись фільм "Довбуш", можна без сумніву сказати, що кожна частина була пропрацьована. Це й динамічний монтаж, і доречний музичний супровід, і деталізовані костюми, і приємні акторські перформанси, а також візуальне оформлення та режисерський підхід. Хоча зараз неясно, коли ще українська аудиторія побачить стрічку подібного масштабу, тому безумнівно тішить те, що в доробку українського кіно тепер є "Довбуш".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
