Дитинство в Києві та боротьба за незалежність Ізраїлю: чим відома Голда Меїр

Дитинство в Києві та боротьба за незалежність Ізраїлю: чим відома Голда Меїр

Дитинство в Києві та боротьба за незалежність Ізраїлю: чим відома Голда Меїр
Виступ Голди Меїр у ООН, 22 жовтня 1970 року. AP Photo

Ім'ям киянки у минулому й ізраїльської державної діячки, однієї із засновниць держави та прем’єр-міністерки Ізраїлю (1969–1974) Голди Меїр могли б назвати одну з київських вулиць — Краснодарську. А проте, ідею не підтримало достатньо людей під час опитування у застосунку "Київ Цифровий".

Нещодавно у кінотеатрах відбулася світова прем'єра художньої стрічки режисера Гая Наттіва — "Голда". Сюжет фільму розповідає про першу жінку в прем'єрському кріслі Ізраїлю Голду Меїр, роль якої втілила Гелен Міррен, і переносить глядачів у 1973 рік, у розпал арабо-ізраїльської війни.

Суспільне Культура розповідає більше про видатну постать ізраїльської прем'єр-міністерки Голди Меїр, її дитинство у Києві та погляди на війну.

Гелен Міррен, Голда, Голда Меїр
Дитинство в Києві та боротьба за незалежність Ізраїлю: чим відома Голда Меїр. Фото: Bleecker Street

Дитинство у Києві

У 1898 році в Києві у "Книзі для запису новонароджених євреїв"Документ, що зараз зберігається в Центральному державному архіві України з'явився запис під номером 194, у якому зазначалося, що в міщанина Мабовича народилася дочка Голда. Дівчинку назвали на честь прабабусі по материнській лінії, владної матріархальної жінки, яка дожила до 94 років і завжди додавала в чай сіль замість цукру, щоб пам'ятати про гіркоту життя єврейської діаспори. Голда Меїр була задоволена цією спадщиною, за її словами, вона найбільше ототожнювала себе зі своїми "непоступливими" родичами, особливо зі своїм дідом по батьковій лінії, якого у віці тринадцяти років викрали до царської армії, але він чинив опір наверненню в християнство і відмовлявся їсти трайфнекошерна їжа.

Її батько Моше-Іцхак Мабович і мати Блюма Найдич переїхали до Києва з Пінська на початку 1890-х років. На той час Київ ще не належав до "межі осілості". Тож голова родини взяв на себе виклик: виготовити вишукану шахову дошку та успішно скласти кваліфікаційний іспит. Його успіх у створенні шахівниці став своєрідною візитною карткою, і завдяки цьому досягненню Моше-Іцхак отримав можливість оселитися в Києві разом з родиною.

Бессарабська площа, Голда Меїр, Київ
Дитинство в Києві та боротьба за незалежність Ізраїлю: чим відома Голда Меїр. Фото: Станіслав Цалик

Родина розмістилася на вулиці Басейній, біля Бессарабської площі, та зайняла перший поверх у скромному двоповерховому будинку. Хоча сама двоповерхова будівля, що стояла углибині подвір'я, не збереглася, але подвір'я існує донині. До свого помешкання Голда не мала теплих почуттів, називаючи його "жалюгідною та сирою комірчиною". Батько Голди мріяв вирватися зі злиднів, він мав замовлення на виготовлення меблів для гімназичних бібліотек, і на одержаний аванс та позичені гроші відкрив столярну майстерню. Проте майстерня проіснувала недовго — замовлення на меблі вичерпалися, замість грошей були борги.

Наприкінці життя Голда Меїр згадувала, що їхня родина була дуже бідна і у них ніколи нічого не було вдосталь — ні їжі, ні теплого одягу, ні дров. Голда завжди мерзла й завжди у неї в животі було порожньо.

Голда Меїр
Дитинство в Києві та боротьба за незалежність Ізраїлю: чим відома Голда Меїр. Фото: імміграційна служба США

"Тоді, на кухні в Києві, я знала тільки, що життя важке і що справедливості на світі не існує", — казала Меїр.

Справи ставали дедалі гіршими, родина харчувалася хлібом і оселедцем, а старша сестра Голди часом непритомніла від голоду дорогою до гімназії.

У 1903 році родина повернулася до Пінська, але Моше-Іцхак і там не зміг знайти роботу. Він вирушив до Сполучених Штатів: через три роки, заробивши достатньо коштів, він послав за сім'єю і поселив їх у двокімнатній квартирі в бідному єврейському районі Мілвокі. Голді було вісім.

Життя в Америці

У чотирнадцять років Голда закінчила початкову школу, але за право вступити до старших класів їй довелося боротися з батьками. Дівчина з восьмирічного віку мріяла стати вчителькою, батьки ж хотіли, щоб донька знайшла собі чоловіка. Хоча батько й наполягав, що "чоловіки не люблять розумних дівчат", Голда все одно вступила до старшої школи Північного дивізіону в Мілвокі. Щоб оплатити навчання, вона підробляла після уроків швачкою в ательє та викладала англійську. Проте суперечки у родині все одно не вщухали.

Зрештою Голда втекла до сестри Шейни та зятя в Денвер, де відвідувала школу і проводила вечори, слухаючи радикальних друзів родини — анархістів, соціалістичних сіоністів та лейбористів, чиї дебати допомогли дівчині вдосконалити свою політичну філософію.

Лист із вибаченнями від батьків дозволив Голді повернутися додому. Значний вплив на неї справила зустріч з Давидом Бен-Гуріоном і Іцхаком Бен-Цві, які гостювали в її батьків. Через 30 років саме Бен-Гуріон став тим, хто оголосив Декларацію незалежності Ізраїлю та став його першим прем'єр-міністром. Іцхакові Бен-Цві ж судилося стати другим президентом.

Бен-Гуріон, Голда Меїр
Дитинство в Києві та боротьба за незалежність Ізраїлю: чим відома Голда Меїр. Фото: Фріц Коен

У листопаді 1917 року Британія видала Декларацію Бальфура, яка підтримувала "створення в Палестині національного дому для єврейського народу". Через місяць, напередодні Різдва, тоді ще Голда Мабович вийшла заміж за Морріса Меєрсона — художника вивісок, з яким вона познайомилась у Денвері, колий той відвідував її лекції з літератури та історії. Голда погодилась на шлюб за умови, що вони іммігрують до Палестини і житимуть у кібуціСамостійна соціальна й економічна структура в Ізраїлі, яка, як правило, базується на сільському домогосподарстві, де знаряддя й засоби виробництва належать усьому колективу, а рішення ухвалюють загальні збори всіх його членів.. Голда вступила до єврейської робітничої партії Poale Zion ("Робітники Сіону") та кілька років збирала гроші, щоб виїхати в омріяну Палестину.

У 1921 році вони разом зі старшою сестрою Голди та її дітьми сіли на пароплав "Покахонтас", що прямував до Палестини. На той момент Голді було 23 роки.

Життя в Ізраїлі, політична кар'єра та материнство

Невдовзі Меїр стала зразковою кібуцницею і такою експерткою з розведення та годівлі курей, що кібуц відправив її до Хайфи на курси менеджменту, а згодом обрав її своєю представницею в Гістадруті (Загальній федерації праці в Ізраїлі).

Поки Голда процвітала, Морріс, який захворів на малярію, відчував себе непотрібним і пригніченим. Він навідріз відмовився мати дітей, якщо вона не погодиться виховувати їх у традиційній родині. Через два з половиною роки вони виїхали з Мерхавії до Єрусалиму, де Голда, яка народила сина Менахема в 1924 році та дочку Сару в 1926-му, відважно намагалася бути традиційною дружиною і матір'ю серед життя в злиднях. Морріс працював бухгалтером у будівельному управлінні Гістадруту, яке не завжди виплачувало зарплату, а Голда економила і торгувала, щоб звести кінці з кінцями. В обмін на плату за дитячий садок Менахема вона прала шкільну білизну вручну, не заперечуючи проти роботи, але прагнучи праці з сіоністською метою і значущої спільноти. Тепер настала її черга відчути себе непотрібною та пригніченою.

Одного дня у 1928 році вона зустріла старого друга Давида Ремеза, який запропонував їй роботу секретарки Жіночої робітничої ради Гістадруту (Моезет га-Поалот). Знаючи, що Морріс ніколи не погодиться, вона все ж таки переїхала до Тель-Авіва з дітьми та сестрою. Морріс приїжджав на вихідні, але, по суті, їхній шлюб був розірваний. Розставання стало остаточним через десять років: хоча юридично вони так і не розлучилися, але до самої смерті Морріса в 1951 році Голда відчувала провину, "тому що я не змогла бути дружиною, яку він хотів і повинен був мати".

Вона також переживала, що зробила недостатньо для своїх дітей. "Я завжди поспішала з одного місця в інше — на роботу, додому, на зустріч, відвести Менахема на урок музики, встигнути на прийом до лікаря із Сарою, в магазин, готувати, на роботу і знову додому. І до цього дня я не впевнена, що не завдавала шкоди дітям та не нехтувала ними", — казала Меїр у віці 70 років. Водночас вона визнавала: "Існує тип жінок, які не можуть дозволити чоловікові й дітям звузити свій кругозір".

Голда Меїр
Дитинство в Києві та боротьба за незалежність Ізраїлю: чим відома Голда Меїр. Фото: журнал Time

Швидко просуваючись службовими щаблями, Меїр стала членкинею Виконавчого комітету Гістадруту в 1934 році, а через два роки очолила його політичний відділ. Під час Другої світової війни вона обіймала кілька ключових посад у Всесвітній сіоністській організації та Єврейському агентстві — найвищому єврейському органі влади в Палестині під британським управлінням, який виконував функції уряду ішуви (єврейського поселення). Коли чоловіче керівництво було заарештоване за контрабанду біженців, вона виконувала обов'язки голови агентства, а до кінця терміну повноважень представляла його у відносинах з британцями.

14 травня приблизно за 8 годин до закінчення британського мандата в Палестині була підписана Декларація незалежності Ізраїлю, а Голда була в числі 38 осіб, що підписали її.

Зі створенням Держави Ізраїль у 1948 році стало зрозуміло, що збройне протистояння з арабами неминуче. Для оснащення збройних сил була потрібна величезна кількість грошей. Оскільки Меїр досконало знала англійську мову, вона зголосилася поїхати до Сполучених Штатів, щоб отримати 25 мільйонів доларів від американської єврейської громади. Там, де інші намагалися й зазнали невдачі, їй вдалося донести до людей нагальну потребу і відчуття спільної місії. Вона зібрала не 25, а 50 мільйонів доларів. "Голда — єдиний чоловік в уряді", — говорили про її рішучість.

Згодом Голда стає посолкою в СРСР, далі — міністеркою праці. На своїй посаді вона реалізувала дві важливі програми, одна з яких була присвячена домобудівництву (створено 30 тисяч будинків), а також прокладанню доріг. За їхню якість ізраїльтяни прозвали їх "золотими", закладаючи певну гру слів, адже прізвище Голд з англійської перекладається як "золото".

Влітку 1956-го Голда дістає нове призначення — міністерки іноземних справ. Саме тоді Бен-Гуріон наказав їй взяти івритське прізвище. І прізвище чоловіка — Меєрсон — змінюється на Меїр.

На момент 1967 року Голда планувала піти у відставку та вважала свою публічну кар'єру завершеною. Проте її вмовили стати генеральною секретаркою її політичної партії "Мапай", а в 1967 році — секретаркою об'єднаної Партії праці. Аж раптом, у лютому 1969 року, прем'єр-міністр Леві Ешколь помер від серцевого нападу, і для уникнення боротьби за владу між Моше Даяном та Іґалем Аллоном партія наполягла на тому, щоб Голда стала лідеркою Ізраїлю.

Меїр могла б насолоджуватися більш ніж чотирма роками при владі, якби 6 жовтня 1973 року Єгипет і Сирія не здійснили несподівану атаку, розпочавши війну Судного дня. Хоча ізраїльські війська змогли відновити наступ, вони втратили 2700 людей, що стало глибоким ударом для маленької країни, а особливо для євреїв. До самої смерті Меїр шкодувала, що не пішла за своїми інстинктами і не викликала резервістів на кілька днів раніше, замість того щоб прислухатися до порад експертів військової розвідки, які не бачили причин для мобілізації.

Охоплена своєрідною національною травмою, громадськість ополчилася проти прем'єрм-міністерки: батьки загиблих кричали на неї на вулицях і звинувачували її та міністра оборони Даяна у нищівних втратах. Хоча на виборах у грудні 1973 року перемогла Партія праці, Голда Меїр не змогла сформувати уряд. Вона подала у відставку 10 квітня 1974 року, а 3 червня офіційно передала прем'єрство Іцхаку Рабінові.

Фактично, Голда Меїр допомогла заснувати Державу Ізраїль, відзначилася тим, що стала її четвертим прем'єр-міністром та першою жінкою на цій посаді. Високою ціною, але багато в чому завдяки Голді, країні вдалося відбити атаку Єгипту та Сирії.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок