У період з 11 по 18 серпня проходить міжнародний Сараєвський кінофестиваль. У цьогорічній програмі представлені три українські стрічки – документальний фільм "Ми не згаснемо" Аліси Коваленко, ігровий повний метр "Ля Палісіада" Філіпа Сотниченка та короткометражна історія "Алоє, фікус, авокадо і 6 драцен" Марти Смеречинської.
А проте, історія самого фестивалю є знаковою та важливою: Сараєвський кінофестиваль виник у час блокади міста та став символом культурного спротиву війні. Фільми показували за умов відсутності електрики, без міського водопостачання, а люди так само спішили додому після кінопоказів, як і сьогоднішні кияни чи дніпряни.
Суспільне Культура розповідає про кіно, що стало символом відродження країни.
В облозі та без води: заснування кінофестивалю
Сараєвський кінофестиваль було засновано у 1995 році, під час облоги Сараєво у Боснійській війні, на той момент у місті у не було постачання води та електрики.
За словами Мірсада Пуриватри, який був директором кінофестивалю починаючи з моменту його виникнення і до 2022 року, на момент своєї появи Сараєвський кінофестиваль не здавався очевидним кандидатом на лідерство в регіоні. Адже на той момент конкуренцію йому складали інші фестивалі, що існували у столиці Боснії набагато довше.
Але від самого моменту свого заснування Сараєвський кінофестиваль не тільки прагнув охопити території Боснії та Герцеговини, а розглядав себе як загальнорегіональну подію з метою відновлення зв'язків між країнами колишньої Югославії, які були охоплені війною.
"Культура була однією з головних речей, які дали нам силу вижити в той період", – казав Мірсад Пуріватра, згадуючи, як люди збиралися в підвалі, щоб відвідати культурні заходи та зустрітися з друзями, поспішаючи додому до настання комендантської години.
Проте усе почалося з невеликого підпільного кінотеатру.
Підвал Академії виконавчих мистецтв використовували як імпровізований кінотеатр воєнного часу – "Апполон". Саме там показували фільми, контрабандою привезені до міста іноземними відвідувачами, а подробиці майбутніх показів передавалися з вуст в уста. У підвалі академії також розташовувався мистецький центр "Обала": група, яка здобула популярність у 1980-х роках, ставила відомі вистави, що згодом об'їхали весь світ.
Прагнучи убезпечити глядачів, організатори вирили в стіні отвір, через який люди могли потрапити до підвалу, не наражаючись на небезпеку снайперів. Далі глядачі перетинали невелике подвір'я до задніх дверей будівлі й спускалися крутими сходами. Коли їхні очі звикли до темряви, вдалині зажевріло слабке світло.
"Зайти до військового кінотеатру «Обала», де було світло від генератора, було схоже на крок у бетонну, підземну країну Оз", – згадує шотландський режисер та історик Марк Казінс, який у 2023 році отримує Почесну нагороду "Серце Сараєво".
Під час облоги грошей не вистачало, тож сигарети стали неофіційною валютою міста. "Тоді я вчила маленьких дітей англійської мови, і їхні батьки платили мені сигаретами”, – говорить про ті часи боснійська режисерка Ельма Татарагіч.
Вхід до "Аполлона" коштував одну сигарету.
Підпільний кінотеатр працював без перерви з лютого 1993 року до грудня 1995-го, коли, ще під час облоги, він перетворився на Сараєвський кінофестиваль.
"Це був один із найнеймовірніших моментів, який змінив моє життя, – каже Татарагіч. — Звичайно, війна змінила мене, але це було щось таке, що сталося зі мною вперше. Вирішивши піти до кінотеатру «Аполлон», вирішивши долучитися до фестивалю, я вперше взяла ситуацію під свій контроль. Я пам'ятаю, як сиділа у підвалі, між сценою і баром, в оточенні акторів, режисерів, сценаристів. Я була у раю".
За десятиліття, що минули відтоді, Сараєво розширило свою сферу діяльності, ставши одним із найвідоміших кінофестивалів Центральної Європи, а також майданчиком зустрічі представників кіно- і телеіндустрії.
Порятунком ставало не тільки кіно, а й музика. Підвал академії також став майданчиком для молодих сараєвських музикантів.
U2 – один з найпопулярніших гуртів у світі на той час – долучився до цієї справи після того, як працівник гуманітарної організації переконав їх провести прямий супутниковий зв'язок із Сараєво під час європейського концертного туру в 1993 році.
Того року гурт подорожував Європою з альбомом Zooropa в межах туру Zoo TV Tour.
3 липня, перед виступом в італійській Вероні, музиканти отримали факс від Радіо і телебачення Боснії та Герцеговини з проханням дати інтерв'ю щодо тодішньої ситуації у Боснії.
Гурт погодився і зустрівся з американським волонтером Біллом Картером (письменник, журналіст, режисер — прим. ред.). На той момент Картер жив у Сараєво і побачив інтерв'ю Боно на MTV, у якому співак підкреслив, що основним мотивом альбому Zooropa є єдина Європа. Картер вирішив звернутися до лідера гурту за підтримкою. Він описав свої спостереження із Сараєво, де допомагав місцевим жителям виживати у складних ситуаціях, та запросив U2 приїхати до столиці, щоб висвітлити проблеми війни і спробувати таким способом зацікавити ЗМІ, які "втомилися" висвітлювати війну.
"Глядачі, якщо вже на те пішло, зрозуміють: «Боже, як мені пощастило, що я тут, насолоджуюся цим концертом, а не в Сараєво». Можливо, вони замисляться над тим, щоб не допустити подібного в їхній країні, їхньому місті", – пояснив Білл Картер у 1966 році журналу Flanagan, обговорюючи обґрунтування супутникового зв'язку для трансляції концерту.
На той час інформації про справжній стан справ у боснійській столиці та країні загалом було мало, тож Боно був спантеличений, почувши, що люди живуть у підвалах та бомбосховищах, іноді вмикаючи голосно музику, щоб не чути звуків від вибухів.
Не питаючи згоди останніх членів гурту, Боно погодився на пропозицію Картера. Згодом гурт вирішив розглянути варіант невеликого музичного шоу, яке можна було б влаштувати в бункері, де переховувались Картер зі своїми друзями під час бомбардувань. Боно пояснив це так: "Навіть якщо ми отримаємо трохи уваги від MTV та суспільства, це вже щось", – друковане видання Jackson, 2008 рік.
Співпраця з Картером дозволила провести прямі телевізійні включення із Сараєва, що транслювалися на концертах гурту. Сигнал передавався через супутниковий зв'язок, музиканти транслювали звернення жителів боснійської столиці до громадськості.
Завдяки цій співпраці гурт створив сингл Miss Sarajevo, який присвятили конкурсу краси, що проводився в боснійській столиці під час облоги міста. Білл Картер зняв до нього кліп, який і досі вважається одним із найвідоміших творів у його кар’єрі.
Регіональний зв’язок та залучення України
У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України, Сараєвський кінофестиваль звернувся до українських кінематографістів, щоб надати їм платформу для презентації своїх фільмів та проєктів.
Того ж року змінилося і керівництво фестивалю – його новим директором став Йован Мар'янович, який до цього два роки працював співдиректором разом із засновником фестивалю Мірсадом Пуріватрою.
Мар'янович зазначає, що прагне зміцнити позиції Сараєво як фестивалю номер один у регіоні, водночас адаптуючись до потреб зрілої індустрії, яка все ще швидко розвивається.
"Це більше, ніж просто кінофестиваль", – говорить Мар'янович. Як новоспечений директор він зазначає, що не прагне вкладати форму фестивалю в якісь ностальгічні рамки відтворення минулого, старої Югославії. Натомість представники Сараєво зосереджені на майбутньому і шукають способи для налаштування співпраці між більш фрагментованими ринками.
Деякі з них глибоко пов'язані між собою культурно та мовно, інші – менш тісно, але суть полягає у тому, що через історичний контекст зв'язки в регіоні простягаються переважно від Відня до Стамбула.
"Тож для мене це зв'язки не лише з колишньою Югославією, але й з Румунією, Болгарією, Грецією та Туреччиною. З Албанією, очевидно. Ми дійсно намагаємося придивитися до цих, скажімо так, менших європейських ринків, які були трохи поза межами європейського мейнстриму, і дати їм місце зустрічі, спільну платформу. Зараз Україна стала частиною цього через те, що відбувається з війною. Ми завжди хотіли бути платформою для регіональної співпраці", – підсумовує директор фестивалю.
На сьогодні Сараєвський кінофестиваль є невіддільною частиною світової фестивальної мапи та вважається найбільшим кінофестивалем на території Балкан і одним із наймасштабніших у Європі. Його відвідували такі зірки, як Анджеліна Джолі, Бред Пітт, Орландо Блум та багато інших.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
