Перейти до основного змісту
15-річний Микола створив мальований щоденник про Маріуполь, а тепер планує вступати у військовий ліцей

15-річний Микола створив мальований щоденник про Маріуполь, а тепер планує вступати у військовий ліцей

15-річний Микола створив мальований щоденник про Маріуполь, а тепер планує вступати у військовий ліцей
. Колаж Радіо Культура

На Радіо Культура та телеканалі Суспільне Культура з 7 до 11 серпня виходить проєкт "Щоденники війни" про українських дітей, які писали про повномасштабну війну у своїх щоденниках.

Суспільне Культура публікує текстову версію розмови з 15-річним Миколою Костенком, який створив мальований щоденник про війну в Маріуполі. Місто, в якому живе тепер, Микола називає спокійним, попри повітряні тривоги.

Розгубленість: початок повномасштабної війни

Мені подзвонили, сказали збирати речі, бо їдемо в безпечніше місце. Вже потім мені сказали, що у нас почалася війна. Я був розгублений… Такого ніхто не очікував. Поїхали в безпечніше місце, далі від центру, та й почали облаштовувати підвал. Ми там залишалися до випадку, коли до нас залетіла міна, і у нас зірвало дах. По тому ми переїхали до іншої сім’ї, до знайомої. Нас було дев’ятеро. Там були мама, бабуся, дідусь, моя сестра, батьки сестри та її сестра маленька. Ми пробули там двадцять один день.

Коли на нас прилетіла міна, я якось зжався в собі, трохи почав панікувати. Що буде далі, що нам робити? Коли в Маріуполі ми переїхали в інший дім, там був такий район, де все було тихо, тихіше, ніж там, де ми перебували раніше. Все одно до нас прилітало, але це не так сильно відчувалося, як у тому домі.

Ми виїхали тоді, коли всі з Маріуполя зібралися та виїхали. Мама працює в поліції, і нам дуже пощастило, що на нашому шляху не було російських пунктів перевірки документів. Вони просто на нас подивилися, і ми далі поїхали собі до наших захисників, до Запоріжжя.

Заспокоєння: малюнки та щоденник

Після 2014 року почав малювати про війну, але не тільки. Щоб заспокоїтись, я малював щось мирне, пейзажі. Ходив ще в художню школу "Жовтиця" в Маріупольському домі творчості. Я малював не тільки тоді, коли було страшно від війни. Я малював іноді від нудьги, щоб розвивати свій талант.

Були постріли. У нас надворі було дуже багато пострілів, звуки бомбардування, і ще я сам бачив бомбардування. Дим із сусідніх домів йшов. Я почав розвивати тему війни у себе. Щоб усі побачили, що відбувалося в Маріуполі, коли я там був. Окрім війни, я бачив російську агресію до нас. Як спонтанно все почалось. Я раніше не малював так, як зараз. Раніше я тільки "танчики" малював. Щось змінилося. Усе, що я чув та бачив — я відображав у малюнках. Щоб і люди могли подивитися, як воно було, коли б я виїхав із Маріуполя, що це дуже жахлива війна. Для мене це було і заспокійливе.

Негативних емоцій, психічних проблем можна нажити, багато шкоди. Треба, щоб у майбутньому війна не була популярною. Щоб у майбутньому все було мирно і спокійно.

Відносна визначеність: плани на майбутнє

Я буду розвивати свої художні здібності, але ще я буду розвиватися у військовій сфері, щоб захищати Україну. Я зараз планую вступити у воєнний ліцей. Після воєнного ліцею буду вступати в Донецький юридичний інститут. І далі або на захисника піду, або просто всередині буду захищати Україну. Ми вже говорили в сім’ї про це, але все одно я буду міркувати, куди я піду.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

Топ дня
Вибір редакції
На початок