Книжкова спільнота звернула увагу на пост українського письменника Юрія Винничука. Він нарікав, що замовив скани документів із московської бібліотеки, спробував оплатити, однак не вийшло і текстів він не отримав. Читачів обурило, що під час російсько-української війни представник української інтелігенції купує щось у держави-агресорки.
Скриншот допису Винничука опублікували в соцмережах 9 липня.
Пізніше Винничук прибрав допис, а виданню Zaxid.net прокоментував ситуацію: видалив, "бо поналазила купа дураків". "Хтось написав, що я так фінансую Росію. Там [у російських бібліотеках] є дуже багато важливого, купа журналів, яких у нас нема, де друкувалися українці. Переважно XIX сторіччя".
Сканкопії, які замовляв письменник, йому потрібні для укладання антологій української прози, пояснює Винничук. Уточнень, що це за документи, не було. Він розповів, що вже купував документи в російських книгозбірнях.
Українські архіви в Росії
На сьогодні в Росії справді зберігається багато писемних пам’яток та архівів з України різних років. Уперше про повернення українських артефактів з Росії йшлося за часів УНР на початку XX століття. Після проголошення незалежності, у 1990-ті була створена відповідна комісія, яка також мала повертати наші цінності. Однак справу не довели до кінця.
Про один із важливих текстів каже директор Інституту національної пам'яті Антон Дробович: "Це Літопис Самійла Величка написаний на замовлення, зокрема, Мазепи. Самійло Величко пише велику історію, наратив про козаків: звідки вони пішли, хто вони, якої вдачі, як живуть, які звичаї. Після поразки Мазепи цей літопис "кочує" і зрештою опиняється в Санкт-Петербурзі, де є і зараз, в Російському державному архіві давніх актів".
Інший приклад: у першій половині 1941 року в Москві створили Центральний державний літературний архів (нині — Російський державний архів літератури та мистецтва). В підсумку, з українських архівів до Москви були назавжди вивезені документи родичів Миколи Гоголя, Бориса та Марії Грінченко, низки видавництв у Києві та Харкові, черкаського кооперативного видавничого товариства "Сіяч", яке зберігало листи Панаса Мирного, Миколи Вороного та інших.
Перелік зібрань україніки в Росії подає Державна архівна служба України.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
