Відколи триває декомунізація в Києві — після відновлення Україною незалежності? Можливо, після початку російсько-української війни й ухвалення закону про декомунізацію в 2015 році? А можливо, новий етап настав після початку повномасштабного вторгнення?
Усі ці відповіді правильні. Але попри суспільний запит і численні етапи декомунізації у столиці України досі можна побачити пам'ятники катам українського народу — сталіністам, російським ватажкам радянсько-української війни, особам, причетним до злочинів Голодомору й русифікації. На будинках, вулицях і станціях метро є чимало артефактів радянської доби, таких, як меморіальні таблиці, п'ятикутні зірки, георгіївські стрічки, серп і молот — навіть в оздобленні будівлі КМДА.
За даними ГО "Деколонізація Україна", таких об’єктів у Києві понад 300. Суспільне Культура спільно з ГО "Деколонізація Україна" наводить список із найбільш кричущих пропагандистських об'єктів радянської доби, які досі можна побачити в громадському просторі Києва.
UPD: матеріал оновлено 12.07.23. Додаємо посилання на коментар представниці Київради в кінці матеріалу, коментарі експертів про п'ятикутні зірки в розділі про метро "Вокзальна" та оновлення інформації про скасування перейменування станції метро "Героїв Дніпра".
Оздоблення будинків: серпи й молоти на КМДА
У Києві на багатьох будинках можна зустріти заборонену законом символіку Радянського Союзу, але чи не найперше згадується оздоблення Київської міської державної адміністрації, адже саме Київрада відповідальна за декомунізацію в місті. Інформації про те, що демонтаж символіки має відбутися чи запланований, немає.
- Адреса: вул. Хрещатик 36, Шевченківський район Києва
Меморіал Вічної Слави
Справжня terra incognita, яку процеси декомунізації чомусь досі оминали. Тут потребують заміни роки Другої світової з 1941 на 1939, мають бути демонтовані, згідно із законом про декомунізацію, георгіївські стрічки і написи про "міста-герої" Москву, Волгоград, Тулу, також написи "На честь 30-річчя Великої Перемоги", "На честь 35-річчя Великої Перемоги".
- Адреса: Парк Слави, Печерський район Києва
Київські станції метро
"Вокзальна"
На станції метро "Вокзальна" впадають в око п'ятикутні зірки на світильниках у касовому залі, що мають стійку асоціацію з радянською символікою. Проте закон про декомунізацію визначає символікою комуністичного тоталітарного режиму лише "поєднання серпа та молота, серпа, молота та п’ятикутної зірки, плуга (рала), молота та п’ятикутної зірки", тобто окремо зірки під декомунізацію не підпадають.
Секретар експертної групи з усунення пам’ятних об’єктів, пов’язаних з історією і культурою Росії та СРСР з публічного простору Києва при Київраді Тиміш Мартиненко-Кушлянський у коментарі для Суспільне Культура відзначає, що закон дуже конкретний у частині символів комуністичного режиму й у ньому мається на увазі поєднання усіх цих елементів у вигляді гербу СРСР.
"П’ятикутну зірку часто використовували у якості елементу гербів — наприклад на гербі СРСР. Але сама по собі п’ятикутна зірка не є і не може бути елементом, який підпадає під декомунізацію. Ось конкретний приклад того, про що говорить закон — поєднання серпа, молота та зірки (наступне фото, — ред.).
Співзасновник "Деколонізація Україна" Вадим Поздняков пояснює, що таке уточнення в законі має логіку, адже п'ятикутні зірки існують на прапорах ЄС, США, тощо. Але також він відзначає, що загалом зірки на радянських монументах викликають у людей зрозумілі асоціації. За його словами, дуже велика кількість громад сама прибирає ці зірки, "бо вони їх тригерять і всі чудово розуміють, що вони означають".
Також на станції метро "Вокзальна" потребують демонтажу вісім медальйонів про дружбу України та Росії. Їхній автор — художник Олександр Мизін, випускник майстерні Михайла Бойчука. Деякі медальйонів називаються "Селянске повстання", "За владу Рад!", "Велика Вітчизняна війна", "Дружба народів". Наприклад, на медальйоні з назвою "Возз'єднання українських земель, 1939 рік" видніється частково затертий портрет Леніна, а на медальйоні "В сім'ї вольній, новій" — серп і молот.
Про те, що бронзові медальйони приберуть, коли з бюджету виділять кошти, говорив начальник КП "Київський метрополітен" Віктор Брагінський. За його словами, станція є пам’яткою архітектури місцевого значення й охороняється державою, тому реставрувати станцію можна лише після отримання дозвільних документів.
"Майдан Незалежності"
На "Майдані Незалежності" на колійній стіні розміщені декоровані дверцята, які підпадають під закон про декомунізацію. У 2018 році вони були частково закриті листом, фарбованим під мідь, у місці, де була п'ятикутна зірка й напис "Вся власть Советам".
Але написи "1917", "1929", "1945", "1976" залишилися — вони присвячені різним подіям із життя колишнього СРСР. Роки символізують "боротьбу за владу рад" (рік Жовтневої революції), індустріалізацію, перемогу в Другій світовій війні та освоєння космосу й розвиток промисловості в рік відкриття станції метро.
"Героїв Дніпра"
На станції "Героїв Дніпра" на кожній колійній стіні розміщувалися металеві панно з емблемами родів радянських військ, які брали участь у битві за Дніпро. Самі емблеми були демонтовані, але лишилися п'ятикутні зірки на колонах і георгіївська стрічка в оформленні стін.
Також після того, як у березні 2023 очільник Київського метрополітену Віктор Брагінський закликав перейменувати п’ять станцій столичної підземки, у квітні Київський метрополітен розпочав онлайн-опитування щодо змін назв станцій "Героїв Дніпра", "Мінської", "Берестейської", "Дружби народів" та "Площі Льва Толстого". Тоді назву станції "Героїв Дніпра" пропонували змінити на "Героїв Маріуполя" або "Героїв України".
Проте в коментарі для Суспільне Культура Тиміш Мартиненко-Кушлянський відзначає, що станція метро "Героїв Дніпра" у Києві не перейменовується відповідно до рішення експертної топонімічної групи з дерусифікації. За його словами, ця назва не підлягає декомунізації і тим більше дерусифікації.
У протоколах засідань експертної топонімічної групи на сайті Київради йдеться, що існуюча назва "увічнює жертву простих солдатів-фронтовиків (серед них і значної кількості киян) і мобілізованих непідготовлених українців під час форсування Дніпра у ході битви за Київ 1943 року та звільнення міста від нацистів".
Водночас, слідує в протоколі, доцільно прибрати з оформлення інтер'єру станції заборонену українським законодавством символіку, а саме Георгіївську стрічку, а також розмістити на станції інформаційні матеріали, які б розповідали правдиві факти історії битви за Київ.
"Театральна"
Щодо "Театральної" — раніше вона була "увінчана" бюстом Леніна й називалася "Ленінська". Бюст зараз закритий зображенням театральної сцени, але у вестибюлі станції досі можна побачити велике комуністичне панно з написами російською накшталт "За коммунизм!", "Да здравствует праздник всемирной армии труда", "Советской власти — путь к коммунизму!".
Герб Радянського Союзу на щиті монументу "Батьківщині-Матері"
Полеміка навколо символічного значення найвищої скульптури у Європі триває багато років. Деякі називають "Батьківщину-Матір" символом Києва, а деякі вважають монумент спадком епохи Радянського Союзу.
У липні 2022 року закінчилося голосування у додатку "Дія" — "Як бути з гербом СРСР на щиті "Батьківщини-Матері" у Києві". Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко повідомив, що 85% відсотків проголосували за заміну герба СРСР на тризуб, а в травні 2023 він повідомляв, що початкова стадія процесу зміни символіки вже розпочалася.
- Адреса: вулиця Лаврська, 27, Печерський район Києва
Комуністична символіка на закладі освіти й житловому будинку
Потребують демонтажу, згідно із законом про декомунізацію, радянські символи — п'ятикутні зірки та серпи з молотами, які розміщені на чотирьох колонах фасаду університету Богомольця. Ці ж символи повинні бути прибрані з фасаду будинку в провулку Георгіївському.
- Адреса: просп.Перемоги, 34 (НМУ ім. Богомольця), Шевченківський район Києва
- Адреса: пров. Георгіївський 2/24а, Шевченківський район Києва
Радянські пам'ятники Києва
Борець проти "петлюрівців" Микола Щорс
Микола Щорс — один з військових ватажків більшовиків під час радянсько-української війни. У 1936 році Йосиф Сталін видав наказ встановити йому пам’ятник в Києві, адже тоді, за кілька років до початку Другої світової, його образ активно формували як одного із лідерів більшовицької "революції" в Україні, боротьби проти "петлюрівців".
Пам'ятник відкрили в 1954 році з нагоди 300-ліття так званого возз’єднання України та Росії після підписання Переяславської угоди.
Щорс стоїть там і досі. Після 2009 пам'ятник став "сусідом" вулиці, названої на честь Петлюри, а з початку російсько-української війни у 2014 році активісти не раз вимагали знесення монумента. Підтримав демонтаж пам’ятника як такого, що підпадає під закон про декомунізацію, й Інститут національної пам’яті.
Також пам'ятник Щорсу часто був об'єктом вандалізму з боку активістів, які намагалися демонтувати постамент самотужки. Наприклад, у 2017 хтось відпиляв коню із монумента праву ногу. Періодично пам'ятник закривали тканиною, але станом на час написання цього матеріалу (червень 2023) цих загороджень немає.
У листопаді 2022 року рішення про демонтаж пам'ятників Щорсу та Ватутіну підтримали на засіданні Експертної ради Міністерства культури. Ватутіна з того часу встигли прибрати, а Щорс досі "на коні".
Російська диверсантка Зоя Космодем'янська (демонтовано)
За час написання цього матеріалу пам'ятник демонтували — про це повідомила депутатка Київради Ксенія Семенова. Космодем'янська — росіянка, членкиня ВЛКСМВсесоюзний ленінський комуністичний союз молоді , за часів СРСР возвеличена як мучениця. Правдивих фактів про неї відомо менше, ніж пропаганди, але вона нібито була учасницею диверсійно-розвідувальної групи, яка виконувала тактику "спаленої землі". При спробі підпалити сільські хати її спіймали селяни й віддали окупаційній німецькій владі, яка стратила її через повішення.
- Такий вигляд мав пам'ятник, який до 23 червня 2023 року був розташований за адресою вул. Олеся Гончара, 74-А, у Шевченківському районі Києва
Імперець Михаїл Булгаков
Навколо постаті Булгакова також ламаються списи, музей його імені в Києві пропонує різні концепції осмислення його поглядів і постаті. А погляди він мав відверто українофобські, був противником незалежності України. З 1919 року воював у лавах російських білогвардійців. Писав п'єси для більшовицьких театрів, працював у Московському художньому академічному та в Большому театрі.
- Адреса: Андріївський узвіз, 13 (на території музею М. Булгакова), Подільський район Києва
Причетний до репресій під час Голодомору Олексій Федотов
Федотов у 1920 році добровольцем вступив у Червону Армію, воював проти Армії УНР. Член КПРС, був на керівних посадах КП(б)У в Чернігівській області.
Входив до "трійки" УНКВС по Чернігівській області — і лише за доведеними даними безпосередньо причетний до вбивства 297 людей, ув’язнення у сталінських таборах — 147 людей. Причетний до виконання репресій під час Голодомору. У 1941-1944 — командир партизанського закону НКВС, який вів бої проти загонів УПА та тероризував українське населення Волині. У 1957-1979 — міністр соціального забезпечення УРСР.
- Адреса: Парк Слави, Печерський район Києва
"Ортодоксальний сталініст" Михайло Кирпонос
Кирпонос долучився до Червоної армії з 1918 року. Був одним із організаторів диверсійних більшовицьких загонів на Чернігівщині, учасник боїв з Армією УНР.
За власним визнанням, був ортодоксальним сталіністом і противником "українського сепаратизму", активно брав участь у шельмуванні військових колег як "ворогів народу". Учасник військових злочинів та політичних репресій, а також агресії СРСР проти Фінляндії у 1939-40 роках у ранзі командира дивізії.
- Адреса: перехрестя вул. Януша Корчака та вул. Всеволода Петріва, Шевченківський район Києва
Очільник російського диверсійного загону Сидір Ковпак + дошка + поховання
Сидір Ковпак — член російської більшовицької партії з 1919 року. У добу Перших Визвольних змагань в Україні очолював російський диверсійний загін, що боровся з військами Гетьмана Павла Скоропадського. Згодом був бійцем 25-ї Чапаєвської дивізії на Східному фронті, де воював проти українських військових частин. Закінчив спецшколу ОДПУ (НКВС), був головою Путивльського міськвиконкому УРСР. Був заступником голови Президіуму Верховної Ради УРСР, депутатом Верховної Ради СРСР.
Похований на Байковому кладовищі.
- Адреса: Пам'ятник у парку Слави, меморіальна дошка на вул. Липській, 12/5 в Печерському районі, поховання на Байковому кладовищі в Голосіївському районі Києва
За час написання цього матеріалу деякі з монументів на алеї Слави обмалювали.
Червоноармієць Павло Рибалко
Рибалко воював у складі Червоної Армії проти Армії УНР у ранзі командира полку. Член ВКП(б) та командир бойової групи ЧК. Брав участь проти репресій проти уйгурів у Китаї, очолюючи радянські підрозділи (1934-1935 роки). Один з керівників битви за Київ у 1943, коли солдатів використали як гарматне м'ясо. Депутат Верховної ради СРСР.
- Адреса: Парк Слави, Печерський район Києва
Борець з Армією УНР Микола Островський
Островський — учасник встановлення радянської влади в Україні, воював проти Армії УНР. Співробітник Ізяславської ЧК, член ВКП(б), автор антиукраїнських радянських творів пропаганди для дискредитації українського визвольного руху. Бригадний комісар Політуправління Червоної армії.
- Адреса: Повітрофлотський проспект, 35, Солом'янський район Києва
Пам'ятники кадетам та суворовцям, загиблим співробітникам трамвайного депо, учасникам оборони Києва
Пам'ятник кадетам та суворовцям встановлений для вшанування російської військової слави. Текст російською на пам'ятнику: "Кадетам, суворовцам, военным лицеистам, которые погибли на поле битвы, умерли от ран и болезней и отдали душу свою за Веру и Отчизну".
- Адреса: пл. Солом'янська 2 (в парку ім. Миколи Зерова), Солом'янський район Києва
Загиблим співробітникам трамвайного депо — радянський пам'ятник з пропагандистським написом російською мовою: "Рабочим, инженерно-техническим работникам, служащим трамвайного ремонтно-эксплуатационного депо им. В.И.Ленина, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины в годы Великой Отечественной войны".
- Адреса: вул. Дегтярівська 4, Шевченківський район Києва
Учасникам оборони Києва — із написом: "Вам, Героям, бійцям і командирам радянської армії, матросам Дніпровської флотилії, бійцям народного ополчення та партизанам, що своєю кров'ю і життям відстоювали Київ від німецько-фашистських орд у липні-вересні 1941 року — на знак любові, шани і подяки цей обеліск поставила Радянська Україна".
- Адреса: Голосіївський парк, Голосіївський район Києва
Шість пам'ятників "танкістам-визволителям", радянським бригадам і дивізіям
Це башти радянських танків, встановлені з метою пропаганди величі радянської окупаційної армії на території шкіл і коледжів.
Один з них — пам'ятник Івану Якубовському та 91 радянській бригаді. На ньому напис російською: "Слава воинам танкистам освободителям города Киева! Здесь 6 ноября 1943 года участвовала в наступлении за освобождение города Киева 91-я отдельная танковая бригада под командиванием полковника Ивана Игнатьевича Якубовского впоследствии Маршала Советского Союза. Дважды Героя Советского Союза."
Іван Якубовський — учасник вторгнення СРСР до Фінляндії, окупації СРСР Західної України та Польщі. Після Другої світової очолив групу радянських окупаційних військ у Німеччині. Член ЦК КПРС, Маршал Радянського Союзу, депутат Верховної Ради РРФСР, депутат Верховної Ради СРСР, з 1967 — перший заступник міністра оборони СРСР.
- Адреси: вул. Маршала Якубовського, 7Б, Голосіївський район
- вул. Івана Виговського 22а, Подільський район
- вул. Північна 8, Оболонський район
- вул. Хорольська 19, Дніпровський район
- вул. Генерала Наумова, 35-А, Святошинський район
- вул. Стадіонна 2/10, Солом'янський район
"Воїнам-визволителям"
Пропагандистські пам'ятники радянському солдату "визволителю" на території шкіл. На одному з них напис російською "Слава Героям павшим в боях за свободу Родины".
- Адреса: вул. Жолудєва, 6Г, Святошинський район Києва
- Адреса: вул. Генерала Наумова, 35-А, Святошинський район Києва
Екіпажу бронепоїзда "Таращанець"
Більшовицький бронепоїзд "Таращанець" брав участь в окупації Києва в серпні 1919 року. Пам’ятник встановлено на місці поховання екіпажу бронепоїзда.
- Адреса: вул. Сормовська, 15 (на території парку "Таращанець"), Дарницький район Києва
І навіть... радянському міліціонеру
У Києві існує пропагандистський пам'ятник, присвячений радянському міліціонеру в мундирі, який був характерний для часу радянської окупації Києва.
- Адреса: вулиця Рогнідинська, 2 (на території ресторану "Первак"), Печерський район Києва
Меморіальні дошки
40-річчя перемоги Радянської Армії в Сталінградській битві
Вулиця, на якій розташована дошка, вже перейменована на честь Володимира Івасюка. Анотаційна дошка неактуальна і має пропагандистський радянський напис: "40-річчя перемоги Радянської Армії над фашистськими загарбниками в Сталінградській битві в роки Великої Вітчизняної війни".
- Адреса: проспект Володимира Івасюка (раніше просп. Героїв Сталінграда), 3/12, Оболонський район Києва
Русифікатору Івану Білодіду
Білодід був основоположником русифікації, у своїх працях розкривав тему так званої гармонійної національно-російської двомовності. Доводив, що російська мова може й повинна мати домінантне становище в СРСР. Член КПРС, упродовж 1957–1962 років — міністр освіти УРСР.
- Адреса: вул. Михайла Грушевського, 4, Печерський район Києва
На честь міст-побратимів
Потребують демонтажу та/або заміни на нові з актуальним текстом, адже наявні пропагандистські радянські елементи — серп, молот і зірка, назви країн, що вже не існують: Польська народна республіка, Німецька народна республіка, а також Словацька соціалістична республіка.
Підсумок
Ми звернулися до представників Київради по коментарі про вищезгадані об'єкти — читайте тут відповідь депутатки Київської міської ради, голови постійної комісії Київради з питань культури, туризму та суспільних комунікацій Вікторії Мухи.
Суспільне Культура продовжуватиме слідкувати за темами декомунізації й деколонізації в Києві й Україні.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
