Майя Дерен розпочала історію американського кіноавангарду та стала однією з найвпливовіших жінок-режисерок в історії кіно. Її творчість і досі резонує та надихає багатьох сучасних митців і сьогодні.
До дня народження кінорежисерки Суспільне Культура розповідає про життя та знакові роботи режисерки; вплив на сучасних митців; а також про те, у яких світових музеях експонуються її експериментальні роботи.
Майя Дерен (або Елеонора Деренковська) народилась у Києві 29 квітня 1917 року – коли тут намагались утворити українську державу; її дитинство припало на роки постійної зміни уряду: саме в цей час під звуки пострілів творився український модернізм. Але батьки Дерен не витримали політичних та соціальних змін та емігрували до США – їй було тоді лише 5 років. Згодом вона стала однією з тих, хто розпочав американський кіноавангард.
У дитинстві Майя Дерен і не мріяла про кіно: в університетах Нью-Йорку вона вивчала літературу, антропологію та поетику. Але після доленосного знайомства з її майбутнім чоловіком Олександром Хамідом – режисером та оператором, творчі горизонти Дерен почали розширюватися.
Олександр Хамід також був емігрантом з Європи – виріс у Празі, де й починав свій карʼєрний шлях, знімаючи здебільшого документальні стрічки. Після окупації німецькою армією Чехословаччини в 1939 році, Хамід переїхав до США, де й творив все життя, знявши понад 50 фільмів. Тому й не дивно, що така напрочуд дивовижна справа – кінематограф привернула увагу Дерен. Режисерка писала:
Експериментальне кіно Майї Дерен кинуло виклик голлівудським фільмам 40-х років, адже виникло з духу авангарду, намагалося знешкодити кінематограф як форму масової культури.
Перші спроби у кіно та "Пальмова гілка"
У 1943 році Майя та її чоловік Олександр Хамід презентували свій спільний короткометражний фільм "Полудневі тенета". Сценаристкою та головною актрисою була Майя Дерен, за технічну сторону відповідав Олександр. Ця стрічка, тривалістю всього 14 хвилин стала сенсацією: дивні та жахливі кошмари ліричної героїні, зміна подій, наповненість символами, візуальними ефектами, несподіваними змінами ракурсів камери. Все це створювало враження глибоких психологічного та емоційного впливів на глядача. Змінювало, перетворювало реальність, наповнювало її містичністю та окультністю. Сама Дерен писала про цей фільм так:
Саме цей фільм приніс Дерен Каннську “Пальмову гілку” та звання "матері американського авангарду". Подальші свої фільми Майя створювала самостійно: була і сценаристкою, і режисеркою й операторкою та навіть монтувала – це давало їй повну свободу дій: використовувала нестандартні техніки та експериментувала зі звуком, монтажем та кадром, працювала з танцями та музикою, створюючи інноваційні мультимедійні перформанси. Та попри всі експерименти, її фільми дивують мінімальними бюджетами. Наприклад, вищезгаданий фільм "Полудневі тенета" коштував всього 250 доларів.
"Дивна танцювальна земля"
Майя Дерен була активною учасницею культурного та соціального життя Нью-Йорка 1940-х років: була активісткою, відстоювала ідеї фемінізму, боролася за права меншин.
У 1946 році режисерка отримала стипендію Гуггенхайма за роботу в кіно. Цей грант дозволив режисерці поїхати на острів Гаїті та протягом двох років документувати життя, звичаї та обряди племен Вуду. Особливу увагу вона приділяла танцювальним практикам, повʼязаних із релігією. Опісля Дерен написала книжку "Дивна танцювальна земля" про гаїтянські обряди, яка й сама охоче практикувала. Кажуть, що гаїтяни вірили, що в Майю можуть вселятися самі боги.
Вплив Дерен на сучасну культуру
Наприклад, у 1994 році Міла Йовович в своєму кліпі до пісні "Gentleman Who Fell" практично зробила рімейк на "Полудневі тенета" Майї.
Гурт Radiohead використав зображення з цієї ж дебютної кінострічки для обкладинки свого альбому "A Moon Shaped Pool".
У роботах Девіда Лінча також проглядаються натяки на творчість Майї Дерен: положення камери, схожість, а інколи й ідентичність образів, зокрема це проглядається в фільмах "Малхолланд Драйв" та "Шосе в нікуди".
Багато експериментальних режисерів, таких як Джим Джармуш і Ліс Роудс, також посилаються на Майю Дерен як на велику інспірацію для своєї роботи.
Роботи Майї Дерен у музеях сучасного мистецтва
Не тільки поглянути крізь призму світобачення Майї Дерен, а й пройтись її життєвим шляхом: побачити фотографії, прочитати її листи, особисті папери в оригіналі можливо в музеї зі світовою популярністю – Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку (MoMA).
Зали під назвою "Жінки і експериментальне кіно" – саме тут зберігається найбільша спадщина Майї, найбагатша її фільмографія: вищезгадана дебютна кінострічка "Полудневі тенета", один з перших експериментальних фільмів, який показує абстрактні форми та рух – "Ритм 21", "Атлантида" – про мрії та підсвідоме, фільм знятий разом із видатним Марселем Дюшаном – "Візіонер" та інші.
Центр Жоржа Помпіду в Парижі також налічує роботи Дерен, хоч і фільмографія достатньо скромна, але вона добре демонструє найважливіші етапи творчості: від раннього (фільм "Карнавал Арлекіна") до пізнього, який представляють такі фільми, як "Рівність" та "Мешканці безлюдного острова" короткометражний фільм на тему природи та людських стосунків з нею.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
