У країні війна, а вони створили журнал: співредактор “soлomiya” про культурний спротив української молоді на війні

У країні війна, а вони створили журнал: співредактор “soлomiya” про культурний спротив української молоді на війні

У країні війна, а вони створили журнал: співредактор “soлomiya” про культурний спротив української молоді на війні
. Журнал soлоmiya

Нещодавно в Берліні, Києві та Львові відбулась презентація другого випуску англомовного журналу “soлomiya” (Cоломія), який досліджує українську культурно-мистецьку сцену, популяризуючи її як в Україні, так і за кордоном. Журнал заснований Всеволодом Казаріним з Києва та Себастьяном Уеллсом з Берліна влітку 2022 року. Команда наразі складається із чотирьох людей: Себастьяна Уеллса, Всеволода Казаріна, Іванни Козаченко та Андрія Ушицького. Перший номер мав заголовок “War but Art” (“Війна, але Мистецтво) — про дуальність життя під час війни. У другому випуску, що проілюструвала художниця Алевтина Кахідзе, продовжується розмова про роль мистецтва та активізму під час війни.

У своєму тексті для Суспільне Культура, співредактор журналу “soлomiya” Андрій Ушицький розповідає про процес створення журналу та те, яку роль він відіграє в українській культурі сьогодні.

У країні війна, а вони створили журнал: співредактор журналу “soлomiya” про спротив української молоді на війні
Редакторський склад soлоmiya. Надано Андрієм Ушицьким

How it started…

Думаючи про кінець квітня 2022-го року, а особливо про те, що відбувалося тоді в інтернет просторі, перше, що згадую були тогочасні новини з фронту, фінансові збори на обладнання для ЗСУ, пошуки житла людям, які змушені були покидати свої домівки і багато-багато (і слава богу!) порад від психологів про те, як це все пережити. Памʼятаю, як весь світ говорив про Україну і розповідав про неї у ЗМІ, при цьому пропускаючи будь-яку інформацію через призму журналістських стандартів, що завжди прагнуть до обʼєктивності, але не здатні передати весь контекст та субʼєктивність тих, хто в цій війні живе.

Я пригадую квітень 2022-го, бо саме в той час на Майдані Незалежності, двоє фотографів з Києва та Берліна, Всеволод Казарін та Себастьян Уеллс, вирішуюють почати працювати над спільним проєктом, фотографуючи молодь Києва на вулицях міста. Головна ідея — створити людську перспективу: показати світові обличчя та імена людей, що живуть у країні, де триває війна. Пізніше ці роботи увійшли би до “агітаційної газети”, яку також мали створити Себастьян і Всеволод, що розповсюджувалася би по галереях, виставкових та мистецьких центрах країн ЄС та включала би в себе список українських волонтерських ініціатив, з їхніми реквізитами для фінансової підтримки з-за кордону. Словом, ідея проєкту полягала в тому, щоб викликати почуття глибокої емпатії у західного глядача та дати їм можливість трансформувати “глибоку стурбованість” у конкретні дії — зокрема донати на волонтерські ініціативи.

У процесі збору матеріалів виявилось, що назбиралося дуже багато унікального матеріалу. Тому задум потребував більшої форми — так ідея переросла у повноцінний журнал, який намагається пояснити український контекст західному читачеві через мистецькі рефлексії.

У країні війна, а вони створили журнал: співредактор журналу “soлomiya” про спротив української молоді на війні
Сторінки журналу "soлоmiya". Надано Андрієм Ушицьким

Чому "soлomiya"?

Ідея назвати журнал жіночим імʼям виникла під час роботи над початковою серією портретів. Планувалося, що це буде фешн-серія, в якій торкалося би питання ролі моди під час війни. За однією з розмов Себастьян розповів Всеволоду про фешн-журнал Sybille (1956-1995), який тиражувався в Східній Німеччині та носив доволі розповсюдженне німецьке жіноче імʼя. Його ще навіть називали східнонімецьким Vogue. Зрозуміло, що під час правління радянського режиму в Східній Німеччині, журнал не міг відкрито рекламувати будь-які тенденції “західного” капіталістичного світу, не кажучи про те, щоб мати хоча б якийсь натяк на політику чи критику тогочасного режиму. Тому Sybille робив це приховано і дуже вдало. В якийсь момент, журнал став символом спротиву тоталітаризму в тогочасній Східній Німеччині. Оскільки soлomiya так само уособлює собою мистецький спротив під час російської агресії, виникла ідея назвати наш журнал так само жіночим імʼям, але українським. Варіант “soлomiya” сподобався найбільше. А вже потім виявилося, що Соломія походить від івритського shalom, що означає “мир”. Тоді все і склалося.

У країні війна, а вони створили журнал: співредактор журналу “soлomiya” про спротив української молоді на війні
Сторінки журналу "soлоmiya". Надано Андрієм Ушицьким

... how it's going

Сьогодні в редакторській команді soлomiya працюють чотири людини: Андрій, Себастьян, Іванка та Всеволод. Усі матеріали збираються в Україні, після чого наші друзі з берлінської команди Kollektiv Scrollan розробляють дизайн та друк журналу, а дистрибуція здійснюється нашими паблішерами з Shift Books.

Перше число  soлоmiya було надрукувано за декілька місяців після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Діяти потрібно було дуже швидко. В результаті у нас вийшов певний журнал-реакція на війну з обкладинкою від Саші Курмаза, де зображена ліва рука з травмованим мізинцем на червоному тлі. Цікаво, що як тільки ми опублікували обкладинку на нашій інстаграм сторінці, Meta розпізнав це як розповсюдження насилля та відключив нас від можливості рекламувати будь-які дописи. Враховуючи те, як часто українські профілі цензуруються та блокуються алгоритмами Meta під час війни, ми зрозуміли, що робимо все правильно.

У країні війна, а вони створили журнал: співредактор журналу “soлomiya” про спротив української молоді на війні
Сторінки журналу "soлоmiya". Надано Андрієм Ушицьким

Працювати над другим номером ми почали в жовтні 2022 — вже через деякий час після початку війни, тому вже була певна дистанція для рефлексій. Після першого номера наша команда зрозуміла, що “soлоmiya” знайшла свій голос у світовому дискурсі  і що його треба продовжувати, тому ціллю другого числа нашого журналу було надати простір для перспектив, на які світ (і, на жаль, українці) могли не звертати уваги весь цей час та показати якою ще може бути Україна та українська культура. Це митці, як тікали від війни двічі – в 2014 з Донеччини та Луганщини та у 2022-му. Це художники, які організували секретну резиденцію в Херсоні, коли місто було під окупацією Росії та створювали свої роботи в абсолютній небезпеці. Ми хотіли показати мультикультурність та мультиетнічність України. Розповісти про кримських татар та те, як життя Криму заразі. Це все про Україну, яку ми любимо. Тож у другий випуск увійшли роботи: Алевтини Кахідзе, Олексія (Льоши) Березовського, Даніїла Руcсова, Лівого Берега, Дмитра Чепурного, Дмитра Толкачова, Олександра Населенко, Еміни Зіятдінової, Макса Цукана, Олександри Калініченко з команди Takflix, Іванни Козаченко, Себастьяна Уеллса, Андрія Ушицького та Всеволода Казаріна.

Під час інтервʼю одному з західних медіа у нас запитали: “Чи буде виходити soлоmiya після того як Україна переможе?” Ми пояснили, що світ ще тільки відкриває Україну та те, що головною нашою складністю на сьогодні залишаються війна та фінансування проєкту, але нам також здається, що ми лише починаємо розуміти, який вплив журнал має на українську культуру та на репрезентацію України серед інших країн Заходу.

У країні війна, а вони створили журнал: співредактор журналу “soлomiya” про спротив української молоді на війні
Сторінки журналу "soлоmiya". Надано Андрієм Ушицьким

Читати також:

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок