У театрі імені Франка не може бути російської культури — наголошує генеральний директор-художній керівник театру Михайло Захаревич. У програмі "Час інтерв'ю" Наталії Грабченко на Радіо Культура він розповів про зміни у театрі, що відбулися після повномасштабного вторгнення. Суспільне Культура публікує текстову версію розмови.
З 24 лютого минулого року в репертуарі театру імені Івана Франка немає "Лісу" Олександра Островського, "Ідіота", "Братів Карамазових" Федора Достоєвського.
"Ми сьогодні по-іншому дивимося на російську літературу взагалі. Адже ми бачимо, що зараз творять росіяни у нас в Україні! І сьогодні ми сподіваємося на бійців ЗСУ, які впевнено роблять свою справу", — зазначив Михайло Захаревич. Він підкреслив, що 15 франківців на фронті зі зброєю в руках захищають Україну. А решта колективу роблять це на театральному фронті. Директор також розповів про прем'єри театру й очікувані гастролі.
15 франківців у лавах ЗСУ
"У нас надзвичайно напружений період з приводу того, що війна застала нас, як і всіх українців, неочікувано. І 23 лютого ми всі були на роботі, готувалися до того, що може бути напад на Київ і що можна зробити для того, щоб цього не відбулося. Переважна більшість франківців залишилися на місці, і ми кожен день готувалися до того, щоб відбивати ворога. Частина наших акторів пішли в тероборону і зараз досі перебуває на фронті, зокрема Олександр Печериця, Євген Нищук і Захар Нечипор…
Загалом 15 творчих працівників театру Франка на фронті зі зброєю захищають Україну, а ми — на своєму фронті", — зазначає Михайло Захаревич.
Художній керівник театру розповідає, що був період, коли театр не працював, але за цей час було створено дві концертні бригади, які їздили на фронт — були на першій лінії фронту, у госпіталях та військових частинах.
"За пів року ми провели 103 повномасштабних концерти для підтримки морального духу бійців. Сьогодні ми щоденно на виставах безкоштовно приймаємо військовослужбовців, які приїжджають з навчальних центрів, тих, хто повернувся з фронту і мають тяжкі психологічні й фізіологічні травми. Ми їх приймаємо з великою вдячністю і задоволенням", — наголошує він.
Прем’єри
"Театр нині виконує свою місію, ми проводимо репетиції і зіграли прем'єрні вистави, зокрема "Кар'єру Никодима Дизми". Також у Франка готують дві прем'єри до кінця квітня та планують взяти до роботи "Короля Ліра", де в головній ролі буде Анатолій Хостікоєв.
30 березня відбудеться прем'єра "Візиту" за п'єсою Фрідріха Дюрренматта "Візит старої дами", і в головних ролях — Наталія Сумська та Олексій Богданович. Ця вистава в нас була поставлена зовсім іншим режисером, а зараз — Давидом Петросяном. Молоді митці бачать світ і сприймають його інакше, тож вони ставлять вистави по-своєму. Мені здається, що це буде цікаво. Крім того, цього року ювілей Григорія Квітки-Основ’яненка, тож нашим подарунком до цього ювілею буде наша вистава "Конотопська відьма".
До кінця року ми почнемо репетиції "Тартюфа" Мольєра. Цю виставу буде ставити наш головний режисер Дмитро Богомазов. "Кар’єра Артуро Уі" — це надзвичайно складний драматургічний матеріал, з яким Богомазов здорово впорався. А також його попередньою виставою була "Коріолан" Шекспіра, яка вже кілька разів була в Європі, і зараз знову її ми веземо на Шекспірівський фестивалі в Румунію. Після цього "Кар’єру Артуро Уі" ми веземо в Будапешт, куди приїздить 500 колективів. Ми думали, що якщо там буде хоча б один російський театр, то ми туди не поїдемо. Але вони спеціально не запросили жодного російського театру, щоб театр Франка привіз туди "Кар’єру Артуро Уі"", — каже Захаревич.
"Ми зняли (з репертуару "Ліс" Олександра Островського, "Ідіот", "Брати Карамазови" Достоєвського, — прим. ред.). І я хотів би сказати, що ми підтримуємо цей напрямок. Тому що культура рашистів нав'язувалася, вона була ідеологічно заангажована. Хоч це були і непогано зіграні нами вистави, але ми сьогодні по-іншому дивимося на російську літературу взагалі. Адже ми бачим, що зараз творять рашисти у нас в Україні! І сьогодні ми сподіваємося на наших бійців, на наших воєнних керівників, які роблять свою справу і досить впевнено. Ми сподіваємося, що найближчим часом буде наша перемога. А ми на ідеологічному фронті робимо свою справу.
Режисер Сергій Данченко своїми творами стверджував українськість. Зокрема "Енеїда" — це надзвичайно серйозний твір, показував саме дух українського козацтва, дух українського народу, який здолати практично неможливо. Я пам’ятаю, як ми повезли цю виставу в Афіни. Вони думали, що ми привезли "Енеїду" Вергілія, а не Івана Котляревського. Спочатку вони були здивовані, а потім дуже сильно аплодували, тому що вони побачили, що це не греки, а українці. І саме вистави Данченка багато поїздили Європою. Разом з Данилом Лідером він є тими корифеями, які театр Франка підняли на висоту, і ми сподіваємося, що сьогодні ми продовжуємо політ на тій самій висоті", — розповідає художній керівник театру.
"Ми ніколи не грали наші вистави іншими мовами"
"Коли ми приїхали до Австрії у "Фолькстеатр" у травні 1992 року, директорка театру найняла російськомовних перекладачів. Я сказав, що вони не зрозуміють нашої вистави і не зможуть перекладати. На це вона сказала, що "ми всі росіяни, а значить, все вони зрозуміють". Дійшло до того, що на пресконференції я принципово почав розмовляти українською мовою, вітати, дякувати, а ніхто нічого не розуміє. Перекладачі мовчать. Я сказав, що зробив це спеціально, тому що ми — це українська нація, ми — це держава українська, і в нас є свої кордони та армія. Вона страшенно образилася на мене і залишила пресконференцію. Таким чином ми стверджували нашу державу і нашу націю", — зазначає Захаревич і наголошує: "Під час всіх перипетій, які були на історичному шляху театру, завжди перемагало бажання створити українську виставу. І ми пишаємося тим, що ми ніколи не грали наші вистави іншими мовами".
Світ хоче бути з Україною
Михайло Захаревич зауважує, що наразі театрам вдається легше отримувати дозвіл на постановки від іноземних авторів та їхніх спадкоємців. "Буде постановка Леся Задніпровського за книгою Франсуази Саган "Коли кінь непритомніє". Аби домовитися з нащадками письменниці, ми звернулися до Французького посольства, і через них дуже легко домовилися і отримали дозвіл. Сьогодні весь світ хоче бути причетним до подій, які є в Україні. І це говорить про те, що Україна сьогодні стала популярною у світі. На жаль, війна — дуже поганий привід, однак я це відчуваю, зважаючи на відповіді, які пишуть нам спадкоємці та компанії, які оберігають авторські права", — резюмує він.
Читати також:
- Радикальна уява, або як виглядає утопія в сучасному театрі. Інтерв'ю з драматургинею Любов'ю Ільницькою
- "Російського театру з Маріуполя більше не буде, лише український", — режисерка Людмила Колосович
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
