У грудні 2022 року академія кіномистецтв США оприлюднила короткі списки претендентів на премію "Оскар" 2023. Фільму "Клондайк" в переліку не було. Чому український фільм, переможець багатьох кінофестивалів, не потрапив до короткого списку номінантів? Що дала номінація режисерці та як в Америці сприймають фільм документальний фільм "Навальний", Суспільне Культура дізнавалося в Марини Ер Горбач.
Як Ви оцінюєте рівень промоції фільму "Клондайк"? Чи мали Ви достатнє фінансування на її здійснення?
Цього року Україна не мала фінансування на промоцію фільмів взагалі. Уся промо-кампанія відбувалася коштом продюсерів і меценатів або фондів. Це теж обмежена сума, яку не порівняти із бюджетами Netflix чи з іншими великими дистриб'юторами. Але я вважаю досягненням те, що нам вдалося зібрати суму, яку зазвичай Держкіно виділяє на свої фільми. Не скажу, що була задоволена, проте я знала, що в нас є ця сума і ми можемо самі вирішувати, як нею розпоряджатися.
Якщо говорити про відповідність "Клондайку" вимогам премії, то ваша стрічка отримала призи на міжнародних кінофестивалях як у Європі, так і в Америці. Фільм має актуальну тематику (з огляду на нещодавній вирок щодо справи рейсу МН17). Здавалося б, фільм відповідає всім вимогам для просування у короткий список, але не потрапляє до нього. Чи було таке рішення кіноакадеміків неочікуваним для вас?
Аби бути обʼєктивним, потрібно розуміти як відбувається голосування за короткий список. За нього не голосує вся академія, 12 тисяч осіб – за короткий список, у якому, як правило, 90 фільмів, голосує обмежена кількість академіків.
Переважно за фільми в категорії "Найкращий фільм іноземною мовою" голосують члени академії, які не є американцями. Наприклад, у Німеччині є члени академії, які були номіновані колись на "Оскар" чи брали участь у номінованих фільмах. У Франції є, та й в інших країнах – так само члени академії є в Росії.
На жаль, в Україні їх дуже мало, навіть пʼяти немає. Якщо порівнювати нас у цьому випадку з будь-яким іншим європейським фільмом, то членів академії, які точно проголосували б за український фільм, дуже мало.
Звичайно, на кінофестивалі "Sundance" фільм прозвучав і був "жіночим голосом проти війни". Через це фільм потрапив у рейтинги усіх професійних видань, таких як Variety тощо. Ці очікування, прогнози від преси і медіа давали нам якусь впевненість у тому, що ми все правильно робимо.
Думаю, для Українського Оскарівського Комітету це теж було важливо. Продовж усієї кампанії фільм завжди був у рейтингах. Далі я не можу аналізувати з точки зору того, що я не знаю.
Про правила голосування на "Оскар" цього року
Цього року американська кіноакадемія змінила правила голосування за короткий список. Фільми були поділені на групи, як і раніше. Але члени академії, які були допущені до голосування за короткий список в категорії "Найкращий фільм іноземною мовою", не обирали свої "улюблені фільми", а виставляли оцінки по рейтингу. Так ти не можеш проконтролювати чи вплинути на когось. Ніколи не знаєш, яку оцінку фільм отримає в цьому рейтинговому списку. Якщо, грубо кажучи, голосує чотириста людей, то кількох дуже низьких оцінок вистачить, щоб збити загальний рейтинг фільму.
Ми довго були в Сполучених Штатах, особисто зустрічалися, проводили покази спеціально для тих академіків, які голосують. У нас була можливість їм розказати про значення культури і кіно для України, як ми намагаємося відірватися від пострадянського і російського візуального контексту.
Говорили про те, чому країна бойкотує російську культуру і чи дійсно є протистояння між російськомовними і україномовними українцями. Питали, чи я особисто як автор не стала пропагандисткою, зокрема, коли у фіналі не показую, як вони [кіноакадеміки – ред.], це формулювали: "думку протилежної сторони". Мені доводилося пояснювати, що найманці, які зʼявляються у фіналі стрічки, є функцією, тому що їхня функція "воювати".
На меті у режисерки, тобто у мене, не було жодного бажання якось їх олюднювати або пояснювати чому вони це роблять. Тому що для мене вони – функція. Це моя позиція.
Тому вважати, що академія захоче підтримати Україну, тому що це країна, яка зараз бореться за свою державність (зауважу, Академія – не політики, а митці) було би трошки наївно. Та й ми так не думали, тому і провели таку кампанію. Я б її назвала "one to one", коли потрібно було проводити дуже багато розʼяснювальної роботи і спілкуватися з академіками персонально.
Про підтримку фільму на "Оскарі" державою
Україна як культурна одиниця, державна культура, має переглянути свою позицію. Коли фільм від будь-якої країни виходить на "Оскар" – це можна порівняти з "Олімпійськими іграми", "Євробаченням". Це перш за все дуже престижний конкурс, більш престижного у сфері кіно немає.
І тут дійсно важливо, щоб українці, українські політики, які відомі у світі, всі ті друзі України, які асоціюються з Україною, щоб вони теж висловилися. Щоб вони теж подивилися кіно і як мінімум, у своїх соцмережах щось написали. Те , що ми залишилися з цим викликом сам на сам, для мене було дивно.
Я в цей момент уже мала нагороду "Sundance", дві нагороди Берлінале. Як режисерка я себе почуваю абсолютно задоволеною від проробленої роботи. Але хотілося, особливо в рік війни, здійснити ось цей культурний прорив і хоча б вийти у "короткі списки".
Нам не вистачило гучної підтримки від Офісу Президента, чи першої леді, чи Міністерства закордонних справ. Зараз у них багато іншого клопоту, було би дивно сподіватися, що вони залишать свою політичну діяльність і знайдуть час на підтримку українського фільму на "Оскарі", на жаль.
Як режисер я не можу своїм ротом сказати, що "Оскар" для України "зупинить війну".
По-перше, це не правда. По-друге, це дуже далеко від того розуміння, що можу вимовити. Але якби це говорили, умовно, українські політики, до яких зараз прикута велика цікавість і велика довіра, що для української культури це дуже важливо, це би сприймалося більш адекватно. Тому наступні роки Україна має йти на "Оскар" серйозно.
У коментарі продюсер Володимир Яценко наголосив, що "Оскар", як і будь-яка премія, — це лотерея. Також зауважив, що до короткого списку цього року потрапили значно слабші фільми, ніж "Клондайк". Як ви оцінюєте фільми, що потрапили до короткого списку номінантів?
Коли ми проводили промо-кампанію, то я не дивилася жодного фільму в нашій категорії. У мене таке буває, що закохуюся в якесь кіно, воно мені дуже подобається і підсвідомо я починаю бажати їм перемоги.
А от коли ми вже були на кінофестивалі "Palm Springs" в Каліфорнії, то разом з "Клондайком" змагалися стрічки, які є фаворитами оскарівської кампанії. На цьому фестивалі головна героїня "Клондайку" Оксана Черкашина отримала "Найкращу акторку". Це вкотре доводить, що всі передбачення не були безпідставні. Як сказали наші публіцисти: "Ніхто з українських фільмів не був ще таким близьким до шорт-листа, як "Клондайк"".
Я почала дивитися фільми, що потрапили до шорт-листа, але я можу оцінювати тільки кампанії цих фільмів. Мені не здається релевантним чи якимось правильним якось оцінювати їхні мистецькі якості. Знову ж таки, ось фільм Netflix, який не починав свій шлях із жодного фестивалю. Як правило, фільм починає у Каннах, Венеції, в Берліні, на "Sundance", отримує приз і далі й далі він піднімається.
Його премʼєра на Netflix – це величезна промо-кампанія. Коли ми були в Лос-Анджелесі, мабуть, не було жодного майданчика, де б не відбувалися коктейлі, події, виставки, покази, які повʼязані з цим фільмом. Потрібно розуміти, що зараз в номінації "Найкращий фільм іноземною мовою" змагаються фільми й Netflix. Тут не стільки про сам фільм, а як про промо-кампанію і статус дистрибʼютора. Для Netflix це іміджева річ.
Повторюся: "Клондайк" був супер конкурентноздатним фільмом.
Про Український Оскарівський Комітет
Я б хотіла публічно подякувати Оскарівському Комітету України. По-перше, за те, що вони під час війни зуміли зібратися, прийняти всі статути, провести перевибори. Це все на волонтерських засадах. Люди знайшли час, подивилися кіно, проголосували.
Вважаю, що правильно було висунути на номіцію наш фільм. Ще й тому, що завдяки нашій промо-кампанії в академіків у наступному році буде більше довіри до фільму від України, яким би він не був.
Під час оскарівської кампанії ми не мали права як автори, як продюсери напряму спілкуватися з академіками. Ми не маємо права їм писати – спілкування має бути тільки опосередкованим через публіцистів, або через саму Академію. Нам треба було форсувати віру кіноакадеміків. Я потім у Берліні зустрічалася з деякими, хто голосував за нас, і вони особисто мені потім писали.
Говорили, що вони зайшли подивитися фільм від України без будь-яких очікувань. Тобто вони "щось чули, думали, що це певна конʼюктура, можливо, війна". Коли академіки починали дивитися, додивлялися "Клондайк", вони були вражені. У першу чергу тим, що це мистецький вислів, і це дуже важливо. Академіки вітали мене і як представника української кіноспільноти з тим, що в нас є такий фільм. Звичайно, дуже важливо почути такі речі особисто.
"Клондайк" потрапив у лонглист оскарівської номінації. Чи дало це щось фільмові – можливо, привернуло додаткову увагу або ж було відзначено у фахових колах?
Коли спілкуюся з колегами, всі мені зараз кажуть: "Який би ти проєкт зараз не написала, не віддала, він обовʼязково буде підтриманий". Я так не думаю.
Вважаю, що кожне нове кіно – це новий стартап. Звичайно, в мене є певне імʼя в певних колах артхаусних, фестивальних, але, мені особисто це ніяк не створює мʼякого стільця, на який я б сіла і сказала: "Зараз щось лівою ногою напишу дві сторінки і позбираю всі бюджети". Ні.
Новий фільм – це як починати створювати нову компанію. Немає ніяких гарантій, і потрібно з усім максималізмом, якістю, проробкою, з поглядом у майбутнє плюс три-чотири роки. Фільм не робиться з сьогодні на сьогодні. Він робиться від вчора на після-після-післязавтра. У першу чергу з поглядом на глядачів, якими вони будуть після-після-післязавтра. От з такими думками потрібно братися за нові проєкти.
Про те, що дала номінація режисерці
Я познайомилася з усіма топовими американськими продакшенами, з дистрибʼюторами, кампаніями. "Sundance" надав цю можливість, за що я фестивалю вдячна. Цього року вони запросили мене фізично, тобто вдруге ми потрапили в таку категорію "важливих фільмів", де був минулорічний переможець на "Оскарі", "Навальний", який тепер в номінації, і "Клондайк". Ось такі знайомства особисті, й те, що я зараз маю агента в США, мені висилають англомовні сценарії. Це от та якісна зміна, які відбулася зі мною як з професіоналом.
Потужна українська стрічка з гідною фестивальною історією та меседжем про найбільший російський теракт у новітній історії номінацію не отримала – зате в іншій категорії номіновано фільм про "хорошого русского" Навального. Наскільки правильно оцінювати за номінованими та неномінованими картинами тренди, що панують в американській кіноіндустрії?
Кампанія має бути досить агресивною. Ми зараз всі бачимо, і я спостерігала за тим, як вели кампанію фільму "Навальний", який зараз є в номінації. У них слоган: "Оскар для "Навального" врятує життя Олексія". Ми всі розуміємо, що це не так, і "Оскар" ніяк не врятує йому життя. Але це слоган для академіків, не забуваємо, що після шорт-листа голосує вся Академія.
Для академіків почути ось таку "додану вартість", що вони своїм голосом не просто віддають його за фільм, а вони роблять щось більше, – він працює. Таке агресивне промо, "драматичне", перебільшене навіть, працює.
Фільм "Навальний" не сприймають як промоцію Кремля, Росії. Його сприймають як велику альтернативу. Це міфологічний герой, який, знаючи про те, що поганий князь Путін його заарештує і посадить, все одно стрибнув у це пекло, де його життя фактично знаходиться на межі.
Багато суперважливої для американської культури міфології. Це маркетинг – це і не погано, і не добре. Це просто так є, це частина кампанії. Без неї немає мотиваційного мотору. Коли академіки дивляться кіно, вони розуміють, що це – "perfect" (ідеально), що це витвір мистецтва. Але вони дивляться ще 15 фільмів і бачать ще плюс-мінус 10 витворів мистецтва. Тоді вони мають обрати "витвір" з якоюсь додатковою вартістю. Бажано, щоб вони не шукали її самі, а щоб їм агресивна піар-кампанія сказала "Оскар вряттує життя Навального" – і все. Нам це може не подобатися, але це правильний маркетинг.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
