За кілька років існування проєкту Womens Sound він встиг сформувати активну спільноту жінок-композиторок. Платформа для розвитку жінок у електронній музиці виникла 2019 року завдяки двом київським музикантам та саундхудожникам — Саші Долгому та Олесі Оникієнко. З того часу учасники платформи, як і самі куратори, неодноразово виступали на українських та закордонних майданчиках та фестивалях. Однак з початком повномасштабного вторгення кураторка, театральна та кінокомпозиторка, продюсерка, діджейка Олеся Оникієнко (NFNR) сфокусувалася на волонтерстві й музичній культурній дипломатії.
Про те, чому музика не може бути поза політикою, про права жінок у музиці та музику під час війни говоримо із Олесею Оникієнко.
Кілька років тому ти створила спільноту Womens Sound, яка займалася тим, що допомагала жінкам створювати та продюсувати електрону музику. На якому етапі проєкт зараз? Чи ви підтримуєте спільноту? Як загалом можеш оцінити свій внесок у розвиток жінок-музиканток в індустрії?
Насправді, як кураторку спільноти Womens Sound, яка є одним із напрямків діяльності Інституту Звуку, мене запросив художник та експериментальний музикант Саша Долгій, який і є ініціатором створення всієї платформи Інститут Звуку. У мене були аналогічні ідеї організувати спільноту артисток, проте саме завдяки Саші ці ідеї отримали швидке втілення.
Повномасштабне вторгнення змістило фокус нашої діяльності. До цього основна частина наших подій — події Womens Sound, оскільки основною проблемою була відсутність чи незначне представлення дівчат на сцені. Але через пів року повномасштабного, коли ми повернулися до нашої діяльності, вирішили підтримати загалом тих, хто залишився працювати в Україні, незалежно від статі, бо це виявилося нагальнішим. Саме з цим фокусом зараз ми завершуємо міжнародну резиденцію KYUB — залишилося випустити альбом.
2022 рік зміцнив наші зв'язки з міжнародними спільнотами жінок-музиканток, які активно допомагали із волонтерськими запитами, пошуками тактмеду, амуніції та із поселенням переселенців. Тепер це дещо більше, аніж суто мистецькі контакти.
Гадаю, що після попередніх років нашої діяльності твердження, що дівчата не пишуть електроніку, — смішне. Слухачам і в Україні, і за кордоном на своїх концертах та музичних лекціях ми встигли представити декілька десятків українських електронщиць. Декількох артисток "відкрили" саме івенти Womens Sound, а наша освітня резиденція WOK стала першою міжнародною резиденцією для композиторок, яка відбулася в Україні.
Також паралельно з власними концертами за кордоном я намагалася там проводити лекції про наших українських артисток, і це завжди викликало подив і захоплення їхньою творчістю — гадаю, мені вдалося привернути увагу.
Увага, жінки співають про секс: 5 українських музиканток, що критикують аб'юз, сексизм та виступають за права жінок
Цього місяця зазвичай більше уваги приділяється у медіа темам про права жінок у різних сферах. Як ти можеш оцінити можливості для музиканток та композиторок сьогодні? З якими проблемами вони стикаються зараз?
Чесно кажучи, цей рік повномасштабного вторгнення мене повністю висмикнув із проблем жінок у музиці. Але нещодавно у одному із державних театрів зіткнулася з тими самими проблемами, які були й раніше: домінантне, зневажливе спілкування звукорежисерів чоловічої статі, які в Україні досі рідко працюють з тобою на рівних. Спілкування аб'юзивне, на підвищених тонах, у стилі: "А ви взагалі знаєте, про що ви говорите? А ви взагалі знаєте, як це працює?". Раніше мене це дуже ображало. Зараз я розумію, що найгірше, що це не дає мені можливості реалізувати задум, створювати нові цікаві речі чи просто якісно виконати виступ. Досі часто доводиться важко наполягати на своєму та виборювати правильне розміщення колонок, моніторів, якісний саундчек тощо, отримуючи як бонус хвилю хейту. Були й некрасиві ситуації, коли в останню хвилину організатори відміняли готель і підселяли мене до когось у квартиру, хоча я їхала з Києва півтори доби до Німеччини зіграти live-виступ. А артист чоловічої статі, що приїхав із сусіднього німецького міста, мав собі готель і комфортні умови, погодившись за такі гроші лише на діджей-сет. Рівності в цьому досі нема. І жінок все ще мало в лайнапах.
ВСЕ ПОГАНО?! Гомофобія, сексизм і мізогінія в українській музиці | Artилерія
А як музика реагує на виклики, пов'язані з аб'юзом, харасментом, сімейним насильством та іншими видами насильств проти жінок, а також війну?
Мені дуже запам'яталася пісня дуету Panilas (Pl)+ Krapka (UA) з таким приспівом: "Кажу "ні" — то значить "ні", mówię nie to znaczy nie". Ця пісня була створена під час міжнародної WOK-резиденції для жінок-продюсерок електроніки, яку ми провели 2021 року в Києві у партнерстві з польською платформою Oramics та шведською Konstmusiksystrar. Музика у поєднанні зі словом — потужний інструмент публічного висловлювання.
Щодо реакції на війну, то скоро вийде альбом `KYUB: this war` — підсумок нашої резиденції KYUB у партнерстві Інституту Звуку з британською платформою IKLECTIK. Це буде збірка особистих переживань досвіду війни, втрати дому, аудіальних образів міст, буденності, насиченої шумами генераторів, вигорання та пошуку внутрішньої сили. Також збірка містить важливий музичний стейтмент учасника резиденції Івана Скорини — RUSSIA DELENDA EST. Цитуючи Івана: "Підкорені народи мають самостійно вирішувати свою долю. Щоб досягнути цього, Російська Федерація має бути ослаблена, осуджена та розділена".
Як загалом війна вплинула на творчість, присутність та індустрію жінок-музиканток?
З одного боку, 2022 рік підняв зацікавленість українськими артистками, також на це активно виділялися кошти. Проте вже під кінець року зацікавленість почала падати. Мене більше захоплюють такі стабільніші щирі приватні ініціативи, як, наприклад, Klikerklub з Берліна. Ця ініціатива створила вже десятки подкастів виключно з українською музикою на підтримку України і не зупиняється та представляє українських дівчат у них рівномірно з хлопцями.
Протягом резиденції KYUB ми обговорювали багато проблем для музикантів, які спричинила війна. Це й ізольованість митців, які залишаються в Україні, відчуття втрати аудиторії після двох років ковіду та року війни, відсутність роботи та концертів, багато психологічних проблем, як-от блокування творчого процесу. Усі ці аспекти разом не сприяють зростанню присутності ні українських артисток, ні артистів. Тому на публічних дискусіях KYUB нам було важливим донести закордонним артспільнотам ці проблеми, сподіваючись на їх подальше вирішення.
"Усе, що зараз відбувається з Україною, – це історична подія". Юлія Саніна про "Євробачення"
Чи може бути музика поза політикою?
Коли ти як артист(ка) виступаєш на сцені, то так чи інакше отримуєш певну міру публічності, а з нею і відповідальність. Тому не мати озвученої позиції щодо таких страшних речей, як масові вбивства, геноцид, війна, розпочата державою-терористом, диктатура — як мінімум, означає байдужість, що допомагає злу. Я не захоплююся музикою людини, яка байдужа і яка обирає сторону зла чи несправедливості, у ній не бачу важливого для себе. Це не означає, що музична композиція має мати політичне забарвлення, але для мене важливо розуміти, чию музику я слухаю, з ким виступаю на одному концерті. А також важливим для мене стало озвучувати свою позицію зі сцени, тим більш, якщо йдеться про велику аудиторію.
Зараз ти займаєшся волонтерством. Чи є час на створення власної музики? Який пріоритет для себе сама виставляєш?
Загалом мені важко бути осторонь, займатись лише музикою, коли гинуть тисячі людей, які захищають нас щоденно на передовій. Перші пів року повномасштабної я займалася лише волонтерством, не могла слухати, писати музику, не бачила сенсу займатися творчістю. Потім з літа почала короткостроково їздити за кордон виступати, але лише з ціллю зібрати гроші, бо донейти почали різко падати, а декілька закордонних гонорарів допомогли купити дрон. Також відчула важливість говорити про війну зі сцени за кордоном, спілкуватися з публікою та брати участь у дискусіях про війну. Лише восени робота над музикою до фільму Сашка Протяга "My favourite Job" про волонтерів, які займалися порятунком людей з Маріуполя, надихнула мене написати музику. Зараз через вигорання і відчуття спустошеності намагаюся повертатися до написання власних композицій, бо розумію гостру потребу такої музичної терапії улюбленою справою, хоча досі важко дозволяти собі до цього братися.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
