"Звернення до автентики для мене — це про свободу": Ярина Квасній про пісню "Парова машина" та ТікТок

"Звернення до автентики для мене — це про свободу": Ярина Квасній про пісню "Парова машина" та ТікТок

"Звернення до автентики для мене — це про свободу": Ярина Квасній про пісню "Парова машина" та ТікТок
Ярина Квасній / Колаж Суспільне Культура

Автентична пісня "Парова машина", виконана Яриною Квасній, співачкою та літературознавицею, вже майже тиждень збирає неймовірно велику кількість переглядів у ТікТоці: близько 572 тисяч лайків, близько 7 тисяч коментарів, 13,5 тисяч поширень. Про автентику, ТікТок та мистецькі спільноти — читайте у інтерв’ю Суспільне Культура.

"Звернення до автентики для мене — це про свободу": Ярина Квасній про пісню "Парова машина" та ТікТок
TikTok

Відео про "Парову машину" було записане на кіностудії Довженка буквально за кілька хвилин, як закінчилася "Леся Квартиринка" — це одноденна музична подія, котру ми вже другий рік організовуємо з моїми подружками і друзями. Я тоді виступала у складі гурту "Дичка". Це був мій перший виступ на сцені перед такою великою кількістю людей. Тому після виступу було дуже багато емоцій, дуже добре розігрітий голос — тому і сталася така ситуація.

Чи здивувалася я, що відео стало трендом у ТікТоці? Так, здивувалася. Коли я його опублікувала, я очікувала, що отримаю декілька приємних коментарів та вподобайок від своїх подружок, але щоби від стількох людей — ні.

Чому пісня завірусилася, не знаю, бо глибини людської психіки не завжди зрозумілі, але я страшенно рада, що набагато більше людей дізналися і про моїх улюблених Dakh Daughters, у чийому виконанні я вперше і почула саме таку "Парову машину", і що ще більше людей дізналися про автентичну версію пісні й загалом про автентику. Я тішуся.

"У мене багаторольова модель реалізації себе у світі". Саша Кольцова ("Крихітка") про пісні "Ланцюг" та "Ялта"

Чому тобі подобається народна пісня? Чому, на твій погляд, така музика сьогодні стає популярною?

Звернення до автентики для мене — це про свободу, зокрема у співі. Коли не обмежують гучність чи барву твого індивідуального звучання, а навпаки — дають широчезний простір, котрий залишається при цьому в рамцях того чи іншого канону.

Під час проживання колективного травматичного досвіду ми можемо не мати твердої певності в нашому "сьогодні" чи "завтра". Тому й повертаємося до нашого умовного "вчора" (історичного, автентичного, рідного). І воно дає основу для бойової стійки!

Розкажи загалом про себе, про участь у гурті "Дичка" та як бачиш сольні виступи?

Загалом я змалку звикла, що в житті перманентно повинен бути спів: хоровий, святковий, автентичний, церковний, естрадний, терапевтичний… Та який завгодно! Співати дорівнює говорити. Бути гучними дорівнює бути живими. Подобається, як в моєму рідному селі (село Залуква, Івано-Франківська область, — ред.), наприклад, можуть перекинутися декількома реченнями з сусідніх вулиць і дуже чітко одна одну почути. Це дуже по-живому!

Гурт "Дичка" — майже випадкова пригода. Існує він досить давно. Усі, хто є учасниками/цями цього гурту, — унікальні й талановиті. Я ними захоплююся! І дуже щаслива, що мала змогу разом попрацювати-повиступати на "Лесі Квартиринці". Це надзвичайно!

"Не існує жодної пісні, яка б змусила людину вибачитися". Репер Freel про музику під час війни

За якими трендами у ТікТоці слідкуєш і як загалом бачиш цю мережу для власної творчості?

Я люблю ТікТок, бо це ніби за 20 хвилин побувати і на концерті, і на стендапі, і на чиємусь виступі чи перформансі; подивитися, що люди творять, що одягають, що їх бентежить, а з чим вони навчилися справлятися; з чого сміються і за чим плачуть. Такий антропологічний зріз повсякдення.

А саме для творчості ТікТок (у моєму випадку) — це тільки платформа, можливість поділитися, але ніяк не вихідна точка.

Розкажи про проєкт "Леся Квартиринка": як усе почалося?

Почалося з того, що хотіли організувати квартирник, на котрому виступали би тільки дівчата (тому й "Леся Квартиринка"). Потім воно розрослося, ми з гаражів перейшли в більше приміщення, а потім вже й на кіностудію Довженка.

Ідеї самого проєкту прописали в маніфесті:

"Ми шануємо сміливість і розбишацьку міць, а тому маніфестуємо: хай несеться молоде українське мистецтво! Ми категорично проти того, щоби будь-які зовнішні та внутрішні подразники пиняли бурхливий потік юної української творчості. Ми руками і ногами ЗА безапеляційну та безперервну підтримку мистецтва у всіх можливих проявах: від гривні — до доброго слова. Хай зустрінеться творець і творіння з слухачем! "Леся Квартиринка" — це платформа, майданчик, пляц, площадка… для якісного реципієнства наживо. Уже понад рік "Леся Квартиринка" це точка перетину трьох: того, хто творить; того, що творять, та тих, хто приймає творіння. Знаємо точно: комбайн мистецтва працює лиш тоді, коли є кому збирати посіяне (і кукіль від пшениці відділяти). Хай станеться побачення! Ми бажаємо, щоби кожен українець, кожна українка мали цупкий привід гарно вбратися, з’їхатися до Києва, знайти однодумців та/чи укріпитися в них. Аби не загубитися, не розпорошитися, аби триматися купи і купно. Падперезана кріпкою вірою в безконечне Добро, Леся Квартиринка & К."

Для мене воно важливе, бо це про мистецтво (молоде українське потужне), про дружбу, про привід для зустрічі, про творення, про хаотичну впорядкованість та політ ідеї. За цим дуже цікаво спостерігати і бути в цьому. "Леся Квартиринка" — це ледь не дитяча вигадка, в котру всі потужно повірили (я в тому числі).

Виглядає це так: формується лайнап, відносно нього — тема й тематика події, звідти — дрес-код та декорації, ближче до події — афіша, тизери, анонси та промо. Над всім працюють відповідні департаменти, за кожним з котрих закріплений/а хтось із Голів "Лесі Квартиринки"!

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок