Макс Кідрук презентував новий роман "Колонія" в ефірі Українського радіо. Це перша книга з фантастичного циклу "Нові Темні Віки" про світ ХХІІ століття. Це історія про те, що людина, попри технологічний прогрес, збільшення тривалості життя та навіть перетворення на двопланетний вид, не змінюється.
Макс Кідрук розповів Роману Коляді про ймовірність нових пандемій та екологічних катастроф на Землі, про можливість вирощування сільськогосподарської продукції на "Червоній планеті" та потенційний конфлікт між Землею та Марсом у майбутньому.
Чому в романі у ХХІІ столітті все ще досі існує Росія?
Я усвідомлюю, наскільки це дражлива тема. В осяжному майбутньому я не бачу підстав для зникнення Росії та росіян як народу. Ми не вони, ми не вчинятимемо геноциду, ми не будемо їх винищувати. Коли ми навіть виб'ємо їх за межі наших кордонів, вони нікуди не зникнуть. По завершенню війни Росія нікуди не подінеться. Ми будемо змушені мати справу з росіянами впродовж десятиліть.
Якби ми зустрілися з тобою в студії за 100 років, то про що б говорили? Ми б говорили з Кідруком в ХХІІ ст. про сільське господарство на Марсі. Які ж ґрунти придатні на Марсі та чи такі існують?
Марсіанський ґрунт придатний для вирощування земних рослин. Але в ньому є багато перхлоратів. Значне їх накопичення в організмі призводить до поганих наслідків, співмірних із тривалим курінням.
У марсіанських ґрунтах також немає добрив. Люди там, на Марсі, повинні брати десь добрива (азотовмісні речовини вносять у ґрунт, щоби підвищити врожайність. Важливим джерелом азотних речовин є гній, сеча тварин, торф, пташиний послід, зелене добриво, компости, відходи сільського господарства, м'ясо-рибної промисловості, — ред.).
На Марсі немає азоту в атмосфері. Там є лише його нікчемні залишки. Видобувати азот можна з певних мінералів. Але потім цей азот треба якось звідти вилучити. Це ціла проблема.
На Марсі є колонії різних держав. Є також змішана.
Мені треба було максимально реалістично змалювати картину середини ХХІІ століття. І я подумав: а що українці можуть робити на Марсі і як впливати на всі процеси, що там відбуваються, не перебуваючи при цьому при владі?
На Марсі в книзі існує цілий підрозділ, який збирає екскременти. Цей підрозділ є дуже важливим. Бо від його роботи залежить ефективність забезпечення добривами на Марсі. Для чого ці екскременти збирати? Щоби їх потім перетворити на добрива для рослин. Бо як зробити так, щоби рослини росли? Це серйозна інженерна проблема. І тут виникає конфлікт між тими молодими людьми, хто збирає ці екскременти, і тими, чиї батьки займаються атомною енергетикою. Це є підставою знущань над українцями.
Яке покоління народжених на Марсі могло б отримати різноманітний раціон?
Там все прораховане. Уже перше покоління, народжене на Марсі, має цілком нормальний раціон. За винятком справжнього органічного м'яса. Події починаються у 2141 році. Колонія налічує 5 поселень, де мешкає 120 тисяч людей.
Яким буде життя на Землі, коли буде колонізовано Марс? Які можливі екологічні катастрофи найближчих 100 років?
Ця книга наполовину також і про Землю. Екологічні проблеми – це саме та історія, з якої все і почалося. Коли я почав дізнаватися, якими насправді можуть бути наслідки глобального потепління, я зрозумів, що хочу написати про це щось велике та ґрунтовне.
Я описую можливість метангідратного вибуху: вибухоподібного вивільнення метану, затиснутого крижаною кіркою на дні Північного Льодовитого океану. Цей процес триває вже зараз. Метан зараз вивільняється. А він є ще страшнішим парниковим газом, аніж СО2. Його буде багато в атмосфері і він пришвидшить глобальне потепління. А потепління спричинить ще більше вивільнення метану. І все це може запустити неконтрольований процес, який підсилить сам себе.
І це буде дуже недобре. Метангідратний вибух вже був в історії людства. Найбільше вимирання на нашій планеті було спричинене саме ним. Тоді 90% видів тварин на суші вимерло і 70% у воді. Принаймні є така версія, що однією із причин міг бути саме цей вибух. Це була така швидка і миттєва зміна клімату, що мало хто пристосувався до цього і загинув. Моя задача як письменника-фантаста намалювати найгірший з можливих варіантів. Ось дивіться, що може бути. І це реально. Давайте поговоримо, а що ми можемо зробити, щоби цього не сталося.
Чи засмучують тебе аналогії із відомими письменниками?
Залежить все від автора. Мені дошкуляло постійне порівняння зі Стівеном Кінгом. Якби мене порівнювали із Майклом Крайтоном або Девідом Мітчеллом… Останнім часом проводять аналогії "Темних віків" із "Піснею льоду і полум'я" Джорджа Мартіна. І це тішить.
У книзі є Рада 19, яка керує Марсом. Чому їх саме стільки? Це запитання тісно пов'язане із сакральним початком презентації на Українському радіо книги Кідрука "Колонія", яку ми розпочали о 19 годині та 19 хвилин.
Це виконавчий орган на Марсі. Його формують переважно представники NASA, європейських космічних агенцій, а також ті корпорації, хто найбільше вкладається у розбудову колонії. Я описую три етапи її еволюції: спочатку там було 5 членів, потім 11 і 19. Їх було 18, а 19-м став голова ради. Має бути обов'язково число непарне. Бо важливою є більшість голосів при голосуванні. Я обирав певні галузі, які будуть на ті часи розвинутими за 80 років колонізації на Марсі і які потребували якогось регулювання з боку контролю як тих, хто мешкає там, так і землян.
Уже сьогодні люди звикли їсти антибіотики з приводу і без. Я впевнений, що це загрожує нам новими епідеміями. Якими?
Я описую світ, який лише от-от оговтується після однієї з найбільш спустошливих пандемій. Це "Клодис". Клостридіум є однією із бактерій, яка живе в усіх нас. Їй не дають розмножуватися присутність корисних бактерій та імунітет. Через надмірне вживання антибіотиків ця бактерія вже може протистояти найрізноманітнішим їхнім видам.
Також вона навчилася неконтрольовано виробляти токсини. Вона почала бунтувати. У людей почався ентероколіт, діарея, втрата за лічені години літрів води, і, як результат, почали репати м'язи.
Мораль цієї історії – це те, що нас чекає. Пандемії коронавірусів далі будуть повторюватися. Вони не останні в нашому житті, на жаль. Ми перебрали їх від тварин, бо ми далі цілеспрямовано виганяємо тварин із їхніх ареалів проживання, вони переселяються до інших тварин, які не еволюціонували поруч, нахапалися від них вірусів, які мутують і переходять на людину. Це і далі триватиме. Але я описую в романі пандемію трохи іншого штибу, яку спричинили ми самі через неконтрольоване та надмірне споживання і використання антибіотиків. Але це цілком реальний прогноз.
Рано чи пізно між Марсом і Землею може виникнути конфлікт. Це дійсно станеться?
Так. Це найважливіший із конфліктів. Ми колонізували Марс. Минуло років 40. Починають народжуватися там діти. І колонія повинна ставати з цього моменту автономною. Чому? Людська істота, яка виросла на Марсі, майже не зможе нормально існувати на Землі. Бо вища гравітація, матиме слабше серце та кровоносну систему, крихкі кістки, і вона не буде адаптована до навали мікробів. Ми боремося тут на Землі щодня з ними і наш імунітет до цього готовий. Марс буде найстерильнішим середовищем, в якому існувала людина за весь час своєї еволюції.
Ці діти змушені будуть залишатися на Марсі назавжди. А із Землі будуть продовжувати прилітати колоністи. Вони будуть кращими і розумнішими. Вони будуть ідеальними. Народжені на Марсі — а їх буде дуже багато — вимагатимуть політичних прав. Вони не зможуть, як земляни, полетіти назад на Землю. Вони відчуватимуть, що їх просто утискають. І це великий конфлікт, на якому будується вся перша частина.
Люди на Марсі бунтують, а земляни повинні їх стримувати. Бо розуміють, що це Марс. Бо якщо ти вийдеш за межі житлового модуля, то помреш. Якщо у читачів виникає момент такого нерозуміння, на чий бік ставати в тій чи іншій ситуації, то це найбільша для мене похвала, як для автора. Тому що я хотів зробити саме це: коли не знаєш, хто з них має рацію. Конфлікт є і його треба розв'язувати.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
