Ти зможеш пережити це, навіть якщо трапиться найгірше. Рецензія на фільм "Одного чудового ранку" Мії Хансен-Льове

Ти зможеш пережити це, навіть якщо трапиться найгірше. Рецензія на фільм "Одного чудового ранку" Мії Хансен-Льове

Ти зможеш пережити це, навіть якщо трапиться найгірше. Рецензія на фільм "Одного чудового ранку" Мії Хансен-Льове

19 січня в українських кінотеатрах вийшла мелодрама "Одного чудового ранку", головну роль у якій виконала французька акторка Леа Сейду, яка була номінована за цю акторську роботу на Премію Європейської кіноакадемії. Світова прем'єра відбулася на Двотижневику режисерів Каннського кінофестивалю 2022, де стрічка здобула Премію Label Europa Cinemas.

Видання The Telegraph назвало гру Леї Сейду (відома за фільмами "Спектр" і "Не час помирати" про агента 007, а також "Готель Ґранд Будапешт" і "Французький вісник") "чудовою", IndieWire описало фільм як "легкий, але глибоко зворушливий", а The Wrap — як "глибокий і захопливий портрет втраченого, знайденого та незмінного кохання". Hollywood Reporter і Vanity Fair назвали "Одного чудового ранку" одним із найкращих фільмів року.

Головна героїня Сандра — перекладачка й молода матір, яка мешкає в Парижі. Її життя сповнене турботи про маленьку дочку та хворого батька, стан якого стрімко погіршується. Раптом у її житті з’являється нове захоплення — одружений науковець Клеман.

"Це дуже особистий фільм. У цій історії є речі, натхненні моїм життям. Я знаю про хворобу — мій батько страждав на дегенеративну недугу...

У цьому фільмі я хотіла опрацювати те, що траплялося зі мною кілька разів, — коли ти стикаєшся з можливістю закохатися, попри сум та віддалення від болю",розповідає про свій задум режисерка Міа Хансен-Льове.

Від початку фільму глядач застає героїв у тому моменті, коли найгірше з ними вже трапилося — Сандра і її сім'я на етапі прийняття невиліковної хвороби рідної людини, яка змінює її розум.

Батько Сандри Георг (Паскаль Ґреґґорі), в минулому харизматичний доктор філософії, якого любили студенти, через дегенративну хворобу більше не здатен піктуватися про себе й потребує допомоги в щоденному побуті. Недуга спровокувала не лише втрату зору й координації рухів, а й поступово розмиває його особистість, що є найбільш болючим спостерженням для Сандри, яка згадує батька як людину надзвичайно гострого розуму.

Сама вона щоденно перекладає на різних заходах, обравши інетлектуальну роботу, як і він. Але окрім дитини й повторення чужих слів іншою мовою в її житті більше нічого немає — чоловік Сандри помер п'ять років тому й вона, ще зовсім юна, не заводить нових знайомств.

Рецензія на фільм "Одного чудового ранку" Мії Хансен-Льове

Але стрічка, на противагу тому, чого можна очікувати від історії про хворобу й самотність — це суцільний сонячний день. І цей настрій не змінюється до кінця картини, хоч недуга батька — це не єдине, що завдаватиме болю головній героїні упродовж фільму. Загалом можна впевнено казати, що це історія не про хворобу як таку, а про життя, в якому хвороба — один із аспектів.

І навколо Сандри життя кипить — її мати, коли вони зустрічаються, щоб доглянути Георга, розповідає, що стала еко-активісткою групи ненасильницького спротиву, робить дрібні порушення й тікає від поліції. Навіть дуже літня бабуся Сандри говорить їй: "Потрібно заявляти, що ти жива людина".

І мотивацією повернутися до життя для Сандри стає Клеман (Мельвиль Пупо) — її старий друг, науковець-космохімік, який повертається з далекої подорожі. Між ними швидко спалахує пристрасть і, здавалося б, знайома авантюрна історія — вони сперечаються, хто кого поцілував перший, розуміючи, що хотіли цього двоє, Клеман ладнає з дочкою Сандри й майже переїжджає в їхнє помешкання. Але не все так просто — він одружений, має свою сім'ю й не готовий покинути дружину та якось пояснювати нове кохання своєму синові. Принаймні, спочатку не готовий.

Рецензія на фільм "Одного чудового ранку" Мії Хансен-Льове

Сандра старається уважно працювати, але емоційні гойдалки її життя беруть занадто відчутну амплітуду — сльози пробиваються під час перекладу конференції, під час поїздки в метро й зустрічі з колишньою студенткою її батька.

Георг більше не може жити сам і його рідні вибирають спеціальний заклад, де про нього піклуватимуться. І найбільше, про що переживає Сандра, — що стане з величезною бібліотекою її батька, яку він збирав усе життя?

Коли її дочка питає, чому вона так переживає про книги, Сандра відповідає: "Його бібліотека — це більше він, ніж та тілесна оболонка в будинку для літніх людей". І переглядаючи їх, зберігаючи та передаючи людям, яким вони стануть у нагоді, вона певною мірою віднаходить спокій, бо відчуває, що в цих речах її батько продовжує жити. І бути таким, як раніше.

Ти зможеш пережити це, навіть якщо трапиться найгірше. Рецензія на фільм "Одного чудового ранку" Мії Хансен-Льове

Фільм не дає очевидних відповідей чи рішень, але думка про співіснування різних емоцій у ньому є провідною. У кінці Сандра знаходить щоденники батька, де він говорить про надію в безнадії, відчуваючи початок хвороби і розуміючи, що вона буде з ним до кінця.

Також у цих нотатках він залишає слова своєю рідною мовою — "Одного чудового ранку". Сандра згадує, що він хотів написати свою автобіографію. Можливо, тепер це зробить вона.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок