KOLA: "Треба вірити у свою мрію щиро, як дитина, і тоді вона обов'язково здійсниться"

KOLA: "Треба вірити у свою мрію щиро, як дитина, і тоді вона обов'язково здійсниться"

KOLA: "Треба вірити у свою мрію щиро, як дитина, і тоді вона обов'язково здійсниться"
. Фото: пресслужба KOLA

Від минулого року співачка KOLA (Настя Прудіус) здійснила стрибок з невідомості до популярності: кілька гучних релізів, виступи на підтримку ЗСУ, волонтерська діяльність. Цей успіх відзначено новою музичною премією Megogo Music Awards: кліп на пісню "Голос" отримав статус "Відео року", а саму KOLA було визнано "Артисткою року". В ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь Настя розповіла Ксенії Івась про меседж пісні "Голос", американський тур з alyona alyona та Jerry Heil, важливість соцмереж і плани на наступний – переможний – рік.

"У день прем’єри був блекаут, дуже довго не було води й світла, і людям було зовсім не до якихось треків"

Вітаємо тебе з перемогою на Megogo Music Awards, тобі вдалось забити одразу два голи. Ти забиваєш майже як Мессі!

Дякую. Я насправді не сприймаю це як "Вау!". Звісно, це дуже приємно. Але найголовніше, щоб люди слухали мою музику і їм все подобалося. Люди проголосували – і я вдячна дуже. Я не знаю, як реагувати на це, якщо чесно. Це вперше, тому я стримано поводжуся. Дякую. Йдемо вперед!

Чим особлива для тебе пісня "Голос" і кому ти її присвячуєш?

По-перше, я трохи засмучена, що ми не випустили цю пісню тоді, коли я її написала. Але вже сталося, як сталося. Я написала її влітку, я тоді була в Тель-Авіві. Це був один з перших моїх виступів взагалі з початку війни.

Я приїхала натхненна і чекала зустрічі з нашим людьми. Я знала, що концерти будуть класні, я це відчувала. Але все одно всередині було нерозуміння того, що відбувається. Чому я маю їхати в Тель-Авів співати, чому не можу співати у себе вдома? І мені було дуже сумно.

Також я бачила, що люди трохи втомилися від цієї війни. І це нормально. Бувають хвилі, коли багато чого постять в соцмережах, а є хвиля, коли люди зменшують свій крик про це. І саме в той період я бачила, що всі ми втомилися.

KOLA: "Треба вірити у свою мрію щиро, як дитина, і тоді вона обов'язково здійсниться"
Яна Сочевічек, Радіо Промінь

Я хотіла просто підбадьорити наших людей і нагадати їм, що ми не маємо зупинятися: ми маємо постійно щось постити, донатити, ми маємо привертати увагу до нас якомога більше. І в куплетах хотіла сказати про красу нашої України, про те, якою бачу її я. І щоб усі люди, які виїхали, які вимушено знаходяться не вдома, пам'ятали про це. Щоб цей трек їм нагадав, яка красива в нас країна, наша люба Україна.

Випустили ми цей трек насправді не дуже вдало, тому що в день прем’єри був блекаут, дуже довго не було води й світла, і людям було зовсім не до якихось треків. Також в цей день вийшло багато пісень й інших артистів. Мені здається, що якби ми випустили "Голос" влітку, коли була потреба саме в цій пісні, то вона б тоді більше сподобалася і зайшла.

Я дуже вдячна, що до відео на цю пісню долучилися неймовірні люди: наші артисти, культурні діячі, військові, які роблять дуже великий вклад у нашу перемогу.

Читайте також: "Чи співпрацювали українські артисти з російським агентством у Лондоні: що відомо"

"Коли ти один кричиш про допомогу, то тебе не чують. А коли ви кричите разом – то допомога ця приходить"

У пісні "Голос" є фраза "Твій сторіз це врятоване чиєсь життя".  Гадаєш, соцмережі мають цілющі сили?

Я гадаю, що коли ти один кричиш про допомогу, то тебе не чують. А коли ви кричите разом – то допомога ця приходить і тебе чують якомога більше людей. Розповсюдження інформації через Instagram, Facebook, інші соцмережі – це класно працює і допомагає нам. Це є дійсно великою допомогою для зборів, для того, щоб комусь надати термінову допомогу.

Сьогодні важливо робити пости і сторізи, і якщо ти нічого не робиш, то це дуже дивно. Тому – робіть це, бо це насправді дуже допомагає та прискорює нашу перемогу.

Цього року в тебе просто шалений сплеск популярності.  Як гадаєш, чому так сталося?

Я просто почала писати пісні, люди просто почали слухати і їм сподобалося. Можливо, ще й через те, що люди почали більше слухати українську музику.

Хоча я знаю, чому так сталося. У мене нарешті з'явилася команда і я нарешті почала багато працювати.

У тебе суперпродуктивний рік за кількістю концертів та турів. Що тобі запам’яталося найбільше в цих турах? Про що будеш згадувати усе життя?

У турах багато чого сталося. Наприклад, ми з моїм концертним директором Поліною загубили на тиждень наші валізи. Спочатку я загубила свої валізи, а потім через два дні Поліна. А в мене виступи. А у валізах було все: білизна, дезодорант, косметика – все! І ми все по новій купляли: просто забігали в магазин і на місці робили макіяж. Люди на нас дивилися і, мабуть, думали, що ми якісь шалені. А в мене 20 хвилин до виступу і я ще не нафарбована.

У Поліни тато зараз в ЗСУ. Вона сумна, але не втрачає почуття гумору. Вона дуже підіймає мені настрій. На початку повномасштабного вторгнення, коли мені було дуже важко, Поліна мене дуже підтримувала. І в нас насправді є багато історій.

KOLA: "Треба вірити у свою мрію щиро, як дитина, і тоді вона обов'язково здійсниться"
Яна Сочевічек, Радіо Промінь

З alyona alyona і Jerry Heil в Америці – то взагалі. У мене ніколи такого не було, щоб коли ми їздили з міста у місто, був один і той самий готель – однієї мережі. Ти виходиш зі свого номера в Лос-Анджелесі, заїжджаєш в Чікаго, підіймаєшся на поверх, відкриваєш свій номер – і ніби ти заходиш в той самий номер, що був у тебе в Лос-Анджелесі. Просто тому, що така сама споруда перед вікном, все те саме, просто ідентичне, в номері. І це просто якийсь "день бабака"! Це дуже смішно і водночас ти ніби трохи шаленієш. Це дуже дивне відчуття, коли ти ніби й змінюєш локацію, а ніби й не змінюєш. Тому що в тебе немає часу походити по місту, погуляти, побачити місто. Оце я запам'ятаю.

Наскільки тур Північною Америкою зблизив тебе з alyona alyona та Jerry Heil?

Дуже сильно. І я щаслива, що він був. Яну (Яна Шемаєва – співачка Jerry Heil — прим.ред.) я взагалі не знала, ми не були знайомі. А зараз я просто обожнюю Яну і, сподіваюся, вона мене також. Бо ми казали одна одній "Я думала, що ти якась дивна", — "О, а я теж думала, що ти якась дивна. Прикольно!", — "Ти класна", — "Ой, і ти така класна!". Я рада, що ми так порозумілися.

Чи можна чекати на ваші спільні пісні?

Так, ми плануємо зробити щось спільне.

Яким був твій крайній виступ цього року?

Це було дуже емоційне завершення року. Ми поїхали у Швецію. Я знала, куди я їду, але не знала, до кого. Там були сто українців, які з самого початку війни роблять дуже багато для нашої країни. Там були працівники "Укрзалізниці", які вивозили людей під обстрілами; там були військові медики, хірурги, які постійно на нулі оперують наших військових; там були волонтери, які під обстрілами вивозили людей, які привозять продукцію і намагаються допомогти, зробити все можливе.

Це був, напевно, найемоційніший мій виступ, тому що енергія від цих людей була настільки потужна! Вони були такі спокійні, вони так стримано себе поводили. Не було такого, як на минулих концертах, коли всі танцюють і співають. Вони поводили себе дуже стримано, так гідно, від них така була енергія!

Вони приїхали туди на психологічну реабілітацію, аби хоча б трошки видихнути. Вони казали: "Дякую вам за те, що сьогодні я відчував себе живим, що я є. Бо я постійно їжджу і не розумію, який день". Це було дуже знакове й емоційне завершення року.

Мені соромно було навіть каву купляти перші два тижні. Я казала: "Яка кава, я не буду її пити. Там в людей обстріли, а я тут п'ю каву?".

Коли ти презентувала пісню "Чи разом?", ти розповідала, що написала її біля будинку мами в Іспанії, де ти перебувала на початку повномасштабного вторгнення.  Як вам було жити разом? Бо в дорослому віці жити з батьками в одному домі за їхніми правилами дуже непросто.

У мене неймовірна мама, тому ніяких правил не було. Вона бачила мій стан, вона намагалася поговорити зі мною, а я казала їй: "Ні, не займай мене. Тут новини… І взагалі я не хочу розмовляти".

Я дуже мало розмовляла на початку, я мало їла, я не сиділа в домі, постійно виходила і гуляла десь. Я ходила в одному й тому самому одязі. Мені мама казала вже десь через тиждень: "Настя, ну перевдягнися вже, ну вже стидно. Може, знайомі якісь будуть йти". Я ходила в футболці, кофті й спортивних штанах, отакий у мене наряд був. І могла так ходити два тижні. Тільки футболку змінювала. Мені було все одно.

Я не дуже добре пам'ятаю цей період. У мене всі думки були в Україні, в новинах, і я не розуміла навіть, де я знаходжуся. Мені соромно було навіть каву купляти перші два тижні. Я казала: "Яка кава, я не буду її пити. Там в людей обстріли, а я тут п'ю каву?".

Написання пісень і поїздки, концерти прямо витягли мене з суму. Наші люди, зустрічі з ними. Це дуже сильно допомагало мені. Я сподіваюся, що я їм також допомагала, але вони мені — точно.

Якщо говорити про наступний рік, чого ти від нього очікуєш і що вже запланувала зробити у 2023 році?

Ми з командою вже запланували майбутні релізи. У нас будуть фіти, сольні сингли та мініальбом – це що стосується музичних планів. Буду продовжувати писати пісні.

Ми переможемо, я знаю це. І от весною, коли ми вже переможемо, ми хочемо зробити тур Україною.

KOLA: "Треба вірити у свою мрію щиро, як дитина, і тоді вона обов'язково здійсниться"
Яна Сочевічек, Радіо Промінь

Що побажаєш слухачам Радіо Промінь у 2023 році?

Мені дуже подобається, що сьогодні ми всі, як одна велика родина. Так, це сумно, що наше таке неймовірне зближення сталося через війну. Я вірю, що не тільки у 2023 році, а й усе життя ми будемо як одна велика родина. Я бажаю нам всім бути чесними, бажаю всім нам вірити якомога більше в нашу перемогу, наближати її, допомагати всім, чим тільки ми можемо.

Я бажаю нам всім робити все з любов'ю в серці, це дуже важливо. Не ставати злими, вірити у свою мрію щиро, як дитина мріє, і тоді мрії обов'язково здійсняться. Бажаю, щоб поруч були близькі люди, щоб усі, кого роз'єднала ця війна, зустрілися якомога швидше у 2023 році.

Хочу, щоб кожен українець усвідомлював, хто він є, що він належить до неймовірної нації, дуже сильної нації, і щоб це відчуття України давало йому сили всередині. Бо коли я, наприклад, зараз виходжу на сцену, у мене є відчуття, що в мене Україна всередині, що є нація, є народ нереальний, і він мене підсилює. І я хочу, щоб у кожного з нас всередині було це відчуття — що в єдності наша сила, хай і так буде завжди.

Редакторки текстової версії Валерія Федченко і Міла Кравчук.

Підписуйтеся на подкаст “Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок