Нічого святого: як Радянський Союз репресував Діда Мороза, а потім взяв його до себе на службу

Нічого святого: як Радянський Союз репресував Діда Мороза, а потім взяв його до себе на службу

Нічого святого: як Радянський Союз репресував Діда Мороза, а потім взяв його до себе на службу
.

31 рік, як українці повертають собі свою історію замість радянської та імперської, тобто російської. У цьому шляхетному прагненні позбуваються багатьох "героїв" минулого. І якщо з Пушкіним все однозначно, а навколо Булгакова досі точаться суперечки "наш – не наш", то Дід Мороз – це щось таке святкове з дитинства та "святе", не в релігійному сенсі, звісно. Але звідки з'явився цей дід та чи варто залишати його як новорічного героя?

Дід Мороз має багато рис від язичницьких персонажів і Святого Миколая. Зі Святим Миколаєм більш-менш зрозуміло, адже це найулюбленіший український святий, але що ж це за язичницькі особи? Нумо розбиратися!

Святий Миколай, до нас завітай!

У країнах, якім не пощастило бути в "соціалістичному таборі", Діда Мороза відправили на пенсію, як тільки вплив Радянського Союзу послабшав. На відміну від Болгарії, Хорватії, Словенії, Польщі, Чехії, Румунії тощо, до нас Дід Мороз в незмінному "радянському" вигляді продовжував приходити на свята і за незалежної України. І навіть після 2014 року, після нападу Росії та декомунізації, яка активно прокотилася країною, Дід Мороз почував себе на нашій території досить добре.

У вищеперерахованих європейських країнах новорічного атеїстичного діда швидко замінили на релігійного персонажа: Ісусик в Чехії та Словаччині; Божичок в Словенії; Дядо Коледа в Болгарії; у Польщі Дід Мороз особливо ніколи не користувався популярністю, як і на заході України, тому Святий Миколай тут швидко відновив свої позиції.

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Святого Миколая люблять діти, бо він їм приносить подарунки під подушку або в шкарпетки. Фото: УНІАН

Святий Миколай, він же Миколай Чудотворець – це реальна людина, християнський священник, який жив ще у III ст. Він один з найшанованіших святих у католицьких, православних церквах. Про святого кажуть, що він зцілював хворих, рятував від кари невинних, визволяв полонених, сприяв добробуту, годував голодних, допомагав та захищав при своєму житті та після смерті Святий Миколай приходить на поміч через молитву.

Головна різдвяна ялинка України на Софійській площі у Києві традиційно запалювалася в День Святого Миколая.

У Європі через вплив американської культури образ Святого Миколая також часто пов'язують із Різдвом. Тобто він працює і на власному святі 19 грудня (або 6 грудня по юліанському календарю), і на різдвяні свята.

Історія Діда Мороза

Раніше клімат був суворіший, а термобілизну та трикамерні склопакети ще не винайшли, тому лютий холод загрожував фізичною смертю. Персонаж, подібний до Діда Мороза, фігурує у слов’янській міфології.

Народи, знайомі з зимовими холодами, вважали його лиходієм та боялися. На початку ХІХ ст. в українських селах дітей лякали крижаним велетнем у сніговій шубі, якій забирав неслухняних дітей до лісу, де згодовував голодним вовкам. Крім залякування дітей, дід, правда, тоді ще просто Мороз, погрожував зґвалтувати Весну, якщо вона йому відмовить. Під час колядування різдвяний персонаж Коза боїться лише сивобородого діда на ім'я Дюдя (дюдя ─ синонім слова холод).

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Мороз в українській демонології малювався як крижано-снігова потвора, яка могла завдати шкоди людям і їхній худобі та всьому господарству.

В українців дотепер збереглася така традиція: на різдвяний Щедрий Вечір господар виходив на поріг, брав миску з кутею і ложку та кликав тричі: "Морозе, Морозе, іди до нас куті їсти! ". Далі він говорив: "А коли не йдеш, то не йди і на жито, пшеницю і всяку пашницю", – текст міг відрізнятися в залежності від регіону України.

Тобто Мороз в уявленні народу був потойбічним і лихим персонажем. Його тричі запрошували за стіл, а як він не приходив, то просили зовсім не приходити. Абсолютно язичницьке дійствоВідомо, що Сталін, як і Гітлер, та й взагалі тоталітарні режими, цікавляться потойбіччям, культом смерті. Може, саме тому Дід Мороз так прийшовся до смаку. Але це вже конспірологія. на християнському таїнстві.

Радянські діти також завжди кликали Діда Мороза, і він з'являвся тільки після третього "Дєєєдуууушка Моорооз".

Дід Мороз на службі у компартії

Є думка, що Діда Мороза придумали в Радянському Союзі, щоб замістити ним Святого Миколая. Тут є тільки частина правди.

Дійсно, релігійне свято Різдво і всі його атрибути – ялинка, прикраси, колядки, щедрівки – потрапили під заборону, як і Святий Миколай. Раніше Миколая святкували 6 грудня, а Різдво – 25 грудня. Тобто Миколай був передвісником Різдва і задавав святковий настрій, "розігрівав Різдво".

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Дід Мороз радянського зразка завжди був у супроводі своєї онуки Снігуроньки. Вона, як і Дід Мороз, має походження зі старовинних казок. Але з 1937 року ця пара стала офіційними символами Нового року.

А що Дід Мороз? Він також був і навіть приходив на свята, щоправда, не до всіх, а в заможні родини містян. До світської інтелігенції, тобто до буржуазії. Збереглися дореволюційні листівки, де Дід Мороз вітає, щоправда, не з Новим Роком, а з Різдвом.

Церква Діда Мороза не дуже любила за зухвалість: чому з Різдвом Христовим вітає якийсь незрозумілий дід? Може, він взагалі не християнин?

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Дореволюційна різдвяна листівка.

Але Діду Морозу це не допомогло – більшовики репресували його разом зі Святим Миколаєм. Заодно заборонили ялинку, яку оголосили буржуазним символом (мабуть, також бачили ті злощасні різдвяні листівки).

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Той незручний момент, коли лідер більшовиків 24 грудня 1919 року, просто у Святвечір, у московських Сокольниках відвідав захід з ялинкою з нагоди Різдва, історія старанно замовчувала до кінця 1930-х.

Через роки суворої заборони совєти зрозуміли, що попри шалений тиск на населення з боку влади, відсутність всіляких свобод та жахливі умови праці та існування, людям все одно потрібне відчуття свята та дива. Сталін виступає з промовою до трудящих, що "жити стало краще, жити стало веселішеФраза є першим пунктом в озвученому Сталіним списку причин успіхів стаханівського руху і повністю звучить так: "Основою стаханівського руху стало насамперед докорінне поліпшення матеріального становища робітників. Жити стало краще, товариші. Жити стало веселіше. А коли весело живеться, робота спориться... Якби у нас жилося погано, непривабливо, невесело, то ніякого стахановського руху не було б у нас".", і наприкінці 1935 року Діда Мороза повертають одразу на новорічне свято. Тут і небажаний факт з ялинкою з біографії Леніна стає у нагоді як наснажливий приклад, як треба робити.

28 грудня 1935 року на першій шпальті газети "Правда" виходить стаття за підписом одного з організаторів Голодомору 1932-33 років і завзятого учасника в згортанні "українізації" Павла Постишева: "Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку!".

І організували – перша офіційна ялинка в СРСР засяяла у Харкові в 1935 році. У Москві такі заходи почали проводитися через рік.

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Популярна карикатура тих часів від Бориса Єфімова: Постишев в образі Діда Мороза, несе радянським дітлахам подарунки та ялинку. Щоправда, радянським Дідом Морозом Павло Постишев був недовго. У 1938-му, за наказом Сталіна, його заарештували, а в лютому 1939 року розстріляли.

Атмосфера радянського Нового року

З одного боку, антиріздвяна кампанія провалилася. З іншого, релігійні різдвяні свята після суттєвого ребрендингу стали світськими новорічними. Ялинки, прикраси, колядки повернулися, але є нюанс:

И даже ёлка, блёстками слепя,

За время хвойной лапою задела,

Всё вифлеемское сняла с себя

И всё советское — надела.

Це витвір одесита Семена Кірсанова, майбутнього лауреата Сталінської премії, написаний до свята 1941 року.

Нову реальність допомагали створювати й українськомовні поети, такі як Іван Шевченко, складаючи так звані "Червоні пісенники" з колядками:

По всьому світу стала новина,

Що ярма позбулася злидарів сім'я.

Скинула п’янюгу-катюгу царя,

На весь світ засяла червона зоря!

Уставайте, люди, Зіронька засяла,

Ланцюги порвались. Слава, слава, слава!

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Обкладинка журналу "Крокодил". Ялинкові прикраси – не вигадка карикатуристів, а тогочасна реальність. Замість Вифлеємської зірки – 5-кутна радянська, замість ангелів – літаки.

Перші радянські новорічні урочистості були настільки суворими, що діти одягали не костюми зайчиків та сніжинок, а червоноармійців, ударників праці, революційних матросів, піонерів. Звідусіль лунало, що Новий Рік набагато кращий, ніж буржуазне Різдво. Дід Мороз приносив дітям абсолютно однакові набори з цукерками замість індивідуальних подарунків. Індивідуальність взагалі в Союзі була під забороною.

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Ялинка – це своєрідне дерево життя. Під час Другої Світової на ялинку вішали ордени, медалі та іграшкові танки. Яке життя – таке й дерево.

Ще чарівні подробиці святкування: ялинку засвічували від залпу крейсера "Аврора". А в одному зі сценаріїв до свята 1953 року, за авторством дитячих письменників Льва Кассіля та Сергія Михалкова, у фінальній сцені розсувалися лаштунки, а за ними – величезний портрет Сталіна. У цей час Дід Мороз і Снігурка радісно закликали дітей в хоровод навколо ялинки:

В дружный круг у елки встанем

И споем со всей страной:

"Славься, наш великий Сталин!

Славься, Сталин наш родной!"

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Було. Вихованці дитячих садків на антирелігійній демонстрації, 1929 рік.

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Стало. Після того, як "Сталин наш родной" оголосив про покращення, що "жить стало лучше, жить стало веселее".

І ще не так по-пропагандистськи кострубато, а досить тонко змушували людей через Новий рік відмовлялися від традиційного Різдва. 24 січня 1918 року більшовицький уряд оголосив про перехід на григоріанський календарПід час запроваджування григоріанського календаря у XVI ст., на нього перейшли не всі країни, серед них і Російська імперія.У 1918 році Українська Народна Республіка вирішила перейти до відліку за григоріанським календарем. Згодом цю ідею підтримала нова більшовицька влада. Однак, Російська церква, всупереч цьому переходу в 1918 році на григоріанський календар, продовжувала користуватися юліанським календарем. Склалася ситуація, що звичайні люди почали жити за новим стилем, за григоріанським календарем, а церква продовжувала жити за старим, юліанським календарем.. Через 13-денну різницю з юліанським календарем Різдво замість 25 грудня опинилося 7 січня. У цей час у християн триває найдовший у році піст, 40 днів до Різдва. Під час нього віряни не вживають певну їжу, алкоголь та утримуються від розваг. Якщо долучитися до святкування Нового року, то можна забути про піст.

Що в підсумку?

Якщо Святий Миколай, без жодних сумнівів, – втілення добра, то з Дідом Морозом не все так однозначно. Дід Мороз існував задовго до комуністів, тільки він був не добрим героєм, а залякував людей холодами.

На дореволюційний різдвяних листівках Дід Мороз в образі святкового доброго персонажа також вже присутній, але це калька з Санта Клауса. А Санта Клаус у перекладі – це Святий Миколай. Коло замкнулося.

Нічого святого: Дід Мороз "борода з вати"
Більшовицька антиріздвяна пропаганда в газеті "Пролетарська правда", 25 грудня 1928 рік.

Радянський Союз спочатку репресував Діда Мороза разом з усіма символами різдвяних свят, а потім повернув з заслання та взяв на службу. Це як Павло Тичина на початку своєї творчої кар'єри та після співпраці з комуністами – вже не той.

У СРСР вели жорстоку антирелігійну і відповідно антиріздвяну політику багато десятиріч — це дало змогу Дідові Морозу посісти місце Святого Миколая.

Росіяни кажуть, що Дід Мороз живе в місті Великий Устюг. І коли наші діти за звичкою тричі покличуть Діда Мороза, а він не прийде (через проблеми на кордоні), то варто навчити їх давній гарній традиції: "А коли не йдеш, то не йди". Так, дивись, і жито з пшеницею будуть цілі, і кавуни з помідорами.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок