Карантин добігає кінця, але звичка дивитися фільми залишилась. Якщо ви переглянули все з оскароносного переліку, ретро набридло, і взагалі бажаєте чогось нового, можна урізноманітнити дозвілля новим українським кіно. В ефірі Радіо Культура разом з ведучою Катериною Гончарук слухаємо свіженькі українські саундтреки – пісні з цьогорічних стрічок-фіналісток кінопремії "Золота дзиґа".
Бюджет постійно скорочують, фінансування не вистачає, але наші кінороби знають, як відстоювати українське кіно. Неможливо не помітити, що вітчизняний кінематограф став на ноги. Чи могли ми уявити, що українське кіно збиратиме повні глядацькі зали, перемагати на найпрестижніших міжнародних кінофестивалях? Але це вже стало реальністю, і хочеться вірити, що назад вороття немає.
Українське кіно вже стає наркотиком, його хочеться більше й більше. Як сказав режисер та актор Ахтем Сеітаблаєв, "воно стало брендом, глядачі довіряють йому і вболівають за нього". Цього року вперше в історії кінопремії "Золота дзиґа" церемонія нагород відбулася онлайн. На участь у кінопремії було подано 88 фільмів. З них 85 відібрали до лонг-листу, а у шорт-лист потрапило лише 28 повнометражних та короткометражних робіт.
Серед них – документальна стрічка "Людина з табуретом". Група добровольців вирушає до берега Тихого океану, щоб там встановити чотири табуретки. Без грошей, спонсорів, лише з бажанням і камерою в руці вони долають 60 тисяч кілометрів, доводячи безмежність людських можливостей. Подорожі як вони є, спонтанність і правдивість кадру. Документалка отримала 2 номінації "Золотої дзиґи": "Найкращий документальний фільм" та "Найкраща пісня". Йдеться про композицію "Табурет", яку створив реп-музикант Freel у співавторстві з Едуардом Приступою.
Читайте також: "Віра в кіно. "Мої думки тихі" і ще сім щирих фільмів про материнство"
Ігровий дебют Романа Бондарчука "Вулкан" отримав 8 номінацій. Друге місце розділили комедія "Мої думки тихі" та мюзикл "Гуцулка Ксеня" – по 9 у кожного фільму. А найбільшу кількість номінацій, аж 11, здобула драма "Додому". Цей дебютний повнометражний фільм Нарімана Алієва, власне, і став переможцем у номінації "Найкраща режисерська робота". А свою статуетку за "Найкращу чоловічу роль" отримав актор стрічки Ахтем Сеітаблаєв.
Драма "Додому" – це історія про сім'ю кримського татарина, чий старший син загинув на війні у Донбасі. Батько їде до Києва, аби забрати молодшого сина Аліма додому, а його брата поховати на рідній землі у Криму згідно з мусульманськими традиціями. Алім неохоче погоджується їхати з батьком, адже майбутнє життя на окупованому півострові його не тішить, і він планує повернутися до Києва. Ця спільна поїздка через пів країни назавжди змінить їхнє життя, їх самих і змусить багато чого переосмислити.
Поруч з "Додому" у головній номінації були "Гуцулка Ксеня", "Мої думки тихі", "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" і "Вулкан". Остання зібрала кілька нагород на цьогорічній "Золотій дзизі", а саме – "Найкраща чоловіча роль другого плану", "Найкраща операторська робота" та "Найкращий звук". Саундтреком до нього стала пісня гурту ДахаБраха – "Пливе човен".
Без уваги не залишився історичний екшн "Захар Беркут", де режисером виступив уже вищезгаданий Ахтем Сеітаблаєв – перемога у номінації "Найкраща робота художника-постановника", "Найкращий дизайн костюмів" та "Найкращий грим". А саундтреком до стрічки стала композиція "Перевал" гурту "Океан Ельзи", яка номінувалася на "Найкращу пісню".
Ще одну пісню гурту Океан Ельзи маємо в історичній драмі Тараса Ткаченка "Чорний ворон" – це композиція "Веселі, брате, часи настали". Стрічка, знята за мотивами роману Василя Шкляра, розповідає історію життя та кохання Івана на прізвисько Ворон, якому випала доля стати учасником повстанського руху часів Холодноярської республіки. Щодо нагород "Золотої дзиґи", за роботу в цьому фільмі лауреаткою у номінації "Найкраща жіноча роль другого плану" стала Наталя Сумська.
Серед лауреатів є також музичний фільм-казка Олени Дем’яненко "Гуцулка Ксеня", створений за мотивами легендарної (та свого часу забороненої) оперети Ярослава Барнича. Фільм наповнений ніжним добрим гумором, мистецьки підібраними кадрами та цікавою акустичною музикою у виконанні Dakh Daughters та ДахаБраха (останні вдало вписалися в контекст гуцульської історії, де виконали свою добре відому "Коломийку").
Dakh Daughters у стрічці – наче коментатори, які виконують роль античного хору, відповідаючи у фільмі за нерв та неспокій. Журі кінопремії високо оцінили таку роботу і в результаті "Гуцулка Ксеня" стала лауреаткою у номінації "Найкраща музика". Сучасні аранжування пісень Барнича створив Тимур Полянський, а фрік-кабаре Dakh Daughters наповнили картину своїм музичним баченням. За їхній саундтрек "Мавка-Русалка" команда отримала ще одну перемогу в номінації "Найкраща пісня".
Найкращим фільмом, на думку глядачів, цього року став історичний екшн "Крути 1918" режисера Олексія Шапарєва. Виразні ролі акторів точно запам’яталися кожному, особливо схиблений більшовик Муравйов, якого дуже переконливо зіграв Віталій Салій. Образ лютого наркомана, командира Червоної армії вийшов у Віталія навіть дещо інфернальним.
Крім історичної, у фільмі є і любовна лінія. На тлі доленосних подій в Україні двоє братів Андрій та Олекса Савицькі закохуються у прекрасну Софію. Лейтмотивом любовної драми стала лірична пісня Христини Соловій "Стежечка" на текст Івана Франка. Для співачки це перший досвід співпраці з кінематографом. Вона зізнається, що під час роботи над піснею уявляла саме українське кіно.
"Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" – перший документальний фільм, який змагався за звання "Найкращого фільму". Його номінація — це вже прецедент. Але врешті ця картина стала лауреаткою у категорії документальних фільмів. Кіно, в якому комунальна рутина стає мистецтвом. Трагікомедія про епопею повільної індустріалізації суспільства, про знайомих до болю героїв. Це справжня авторська документалістика, в якій шум котельні стає музикою.
Саунд-дизайн – одна з молодих дисциплін у кіно. Це велике мистецтво відтворювати простір найсоковитішим чином. І саунд-дизайнерка стрічки Маргарита Кулічова з цим впоралася відмінно. До слова, Маргарита – єдина жінка в номінації "Найкраща композиторська робота" цьогоріч.
Головною інтригою мала бути номінація "Найкращий фільм", проте за величезними очікуваннями кіноманів цю нагороду отримала комедія "Мої думки тихі" – дебютний повнометражний фільм Антоніо Лукіча. За цю стрічку він також отримав нагороди "Відкриття року", "Найкращий сценарій" разом з Валерією Кальченко, а в номінації "Найкраща жіноча роль" перемогла улюблениця глядачів Ірма Вітовська.
"Мої думки тихі" – роуд-муві про матір-таксистку та сина-звукорежисера, які вирушають на Закарпаття, щоб записати голос рідкісного птаха – рахівського крижня. Дорогою вони з’ясовуватимуть стосунки, проговорюватимуть амбіції та мрії і зупинятимуться в автентичному готелі "Твін Пікс" біля Мукачева.
Дебютний повний метр Антоніо Лукіча – справді сценарне кіно, у якому кожен може знайти себе та впізнати знайомих. Воно може стати культовим – як для старшого покоління, так і для молодого. Стрічка настільки сподобалася глядачам, що на початку березня влаштовували додаткові покази в українських кінотеатрах.
Музичний супровід фільму – суцільне задоволення. Режисер сам добирав пісні і писав під них сценарій, тому питання про зміну треків не виникало. Ретровейвний саунд якнайкраще пасує до історії про Вадима, який вирушив записувати звуки тварин для комп’ютерної відеоігри. Також як привіт із 90-х у фільмі звучить пісня української рок-легенди Сестрички Віки "То Моє Море".
Читайте також: "12 шедеврів українського кіно, які має подивитись кожен"
