Розмови й протести довкола бажання Держкіно "реорганізувати" "Довженко-Центр" не вщухають. Сказав своє емоційне слово й журналіст, телеведучий і письменник Юрій Макаров — у колонці для Суспільне Культура він називає причини, чому "Довженко-Центр" конче необхідно вберегти від розділення чи ліквідації, говорить про кризу культурного менеджменту в Україні й передрікає, що "загасити скандал не вдасться".
Слідчі СБУ завітали в "Довженко-Центр" шукати державної зради. Ще пару тижнів тому будь-кому, хто безпосередньо не дотичний до цеху вітчизняних кінематографістів і спільноти кіноманів, разом якихось кількадесят тисяч, назва "Довженко-Центр" була практично невідома. Зараз кожен, хто хоч трохи тримає руку на новинному пульсі, твердо знає: це той заклад, керувати яким поставили кінологиню. Це цілковита правда, хоча дещо спрощена правда, проте вона створює цілком адекватний образ некомпетентності людей, яким довірено плекати національну культуру.
Отже спершу короткий зміст попередніх серій.
"Довженко-Центр" — це передусім національний кіноархів, тут зберігаються оригінали вітчизняних ігрових фільмів – так звані "вихідники", з них друкувалися прокатні копії в часи, коли кіно знімалося на плівку й показувалося з плівки. Плівочка – річ крихка й вразлива, надто стара, целулоїдна, на неї бояться дихати.
Крім цього тут збирають супутні матеріали: монтажні листи, сценарії, подекуди ескізи декорацій і костюмів, матеріали кінопроб, предмети реквізиту, власне, все, що дійшло до нас із процесу створення тієї чи іншої стрічки.
На додачу в центрі працює кінолабораторія повного циклу, на наш час уже унікальна, яка дозволяє реставрувати фільми й оцифровувати їх. Зрозуміло, що паралельно працюють дослідники, які розбирають усе це багатство й роблять його надбанням по можливості якомога ширшої авдиторії.
Відповідно музей кіно, виставкова зала, бібліотека й медіатека, доступна будь-кому з вулиці, сцена з "прописаними" при ній експериментальними театральними й музичними проєктами, видавництво, фестивальний простір – так би сказати, "бантики", але це те, що робить Центр співмірним найкращим сінематекам світу. І те, що в критичний момент забезпечило "Довженко-Центру" нечувано масову підтримку.
Він же позначив драматичну кризу культурного менеджменту в країні, яка веде криваву війну за збереження власної ідентичності, стрижнем якої є національна культура, навіть незручно повторювати такі банальності, але в цьому випадку без них не обійтися.
Проблеми з Центром у керівних органів позначилися давно, але на поверхню вийшли, коли його перепідпорядкували профільному відомству – Державному агентству України з питань кіно. Невдовзі голова Держкіно Марина Кудерчук видає наказ: через зменшення видатків на культуру на тлі війни, з метою оптимізації господарської діяльності "Довженко-Центр"… розігнати – ну, гаразд, розділити.
Вся подальша комунікація агенції є низкою повідомлень, які суперечать самі собі й кожне з яких оголює кричуще неволодіння матчастиною. Сьогодні чиновниця або її заступники стверджують, що "Довженко-Центр" ліквідують, завтра — що ніхто не збирається його розформовувати, сьогодні що його переведуть на одну з трьох київських кіностудій (точніше, тіні колишніх кіностудій), завтра що він залишиться на місці, сьогодні що колекцію передадуть якійсь неіснуючій конторі, про яку ніхто не чув, завтра, що прихистять у архіві Пшеничного. Уперто мовчать, чому три установи обійдуться державі дешевше, ніж одна.
Гончарук звинувачує Мінкульт, а в Мінкульті кажуть, що будівля Центру могла б стати пам'яткою
По дорозі Держкіно дає зрозуміти: там досі впевнені, що анімація знімається на мультверстатах, а копії для кінотеатрів розмножують на плівці (і те, й те давно робиться в комп’ютері). Професіоналізм зашкалює.
Претензії керівників відомства зводяться до неефективної господарської діяльності. Бо, бачите, дохід Центр отримує не від друку копій (чорним по білому в списку претензій), яких, повторюю, вже ніхто не друкує, а від оренди приміщень. Те, що за рахунок оренди існує взагалі-то 90% нашої нужденної культури, не враховується.
Тепер бюрократи намагаються пропхати покерувати Центром фахову авдиторку, за сукупністю чеснот ще й гіпнотизерку та кінологиню, себто собачницю. На відміну від більшості колег, я не бачу в собаківництві жодної дискваліфікуючої ознаки, але не можу не поставити запитання: в Агентстві хоча б приблизно прогнозують наслідки своїх рухів у публічному просторі? В сенсі: якщо я зроблю те-то й те-то, реакція буде така-то або така-то, хоча б на хід уперед? Вам мало петиції на адресу президента й Кабміну з 26 тисячами підписів? Мало листів підтримки, серед іншого, від закордонних колег? Мало пікетів під Центром? Мало розголосу в пресі й соцмережах? Мало мемів з грою слів кіно/кінологія?
Насправді Держкіно робить усе — підкреслюю, все! — задля того, щоби громадськість повірила: приклепки до господарської діяльності тут лише привід, пояснення відомчої пильності — шикарні свіжовідремонтовані офісні приміщення на Голосіївській площі поблизу метро, приватизувати їх – слинка тече. Криворукість полягає в тому, що такі операції слід робити швидко, нахабно й тихо, а тихо вже не вийде ніяк.
Те, що українське кіно не заслуговує такої участі – й таких керманичів — нікого нагорі не обходить. Мушу розчарувати: загасити скандал не вдасться, в історії вітчизняного громадянського спротиву він надовго залишиться яскравою сторінкою. Оптимістичною чи песимістичною, ще не знаю, наразі бюрократи не мають наміру зупинятися.
Днями до Центру завітала з обшуком зведена слідча група поліції, прокуратури та СБУ, мимохідь вилучила печатку. Ясно, що печатка тепер може виринути в якійсь подальшій бюрократичній капості, але… Я дуже перепрошую, СБУ там що робила? От просто цікаво, в нас інші загрози національній безпеці вже неактуальні? Агов, СБУ! Що з дахом?
Про кіно як таке, схоже, всі забули. Не до нього.
"Хірургічне втручання в тіло живої людини". Що відбувається з "Довженко-Центром" і до чого тут забудова й анімація
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
