"Всі бояться пекаря, а я дякую" – одноденна виставка журналістки й дослідниці сучасного мистецтва Катерини Яковленко. У березні в її квартиру на останньому поверсі будинку влучила ракета. Сама Катерина за декілька днів до цього виїхала з Ірпеня. Повернувшися додому й побачивши наслідки обстрілів, вона зрозуміла, що хоче зробити в цьому просторі експозицію.
Назва виставки – це одна з багатьох схожих у своїй простоті й жахливості історій початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Місцевий пекар щодня їздив під обстрілами зі свого села до магазину, щоби спекти людям хліб. Люди стояли в багатогодинних чергах, дратувалися очікуванню. Озираючися в той час, Катерина відчуває вдячність – до цього пекаря, до людей у черзі, які ділилися своїми історіями й думками, до захисни_ць і волонтер_ок, завдяки яким Катерині вдалося виїхати з Ірпеня на початку березня.
"Дякую" – головний рефрен експозиції. Це слово зʼявляється на декількох роботах у різних кімнатах художника Стаса Туріни як вдячність усім, хто обороняє наше суспільство й життя.
Простір експозиції формує унікальне враження жаху й німого захоплення. Ці, здавалося б, непоєднувані емоції, які співіснують у побуті України останні понад пів року війни. Квартира повністю зруйнована, відчувається запах горілого. Водночас, сонце пробивається крізь залишки даху, а крізь діри в стінах залітають метелики.
Болісне відчуття моментальної втрати дому. Водночас, захоплення кураторським талантом, який допоміг передати це відчуття.
"Всі бояться пекаря, а я дякую" – кураторський дебют Катерини Яковленко. Раніше вона брала участь у організації виставок, була співкураторкою. Але створює та збирає самостійну концепцію вперше.
Загалом від моменту , коли Катерина вирішила робити виставку до відкриття минуло менше двох місяців. Вона каже, що такі проєкти неможливо виносити довго, це моментальна реакція на дійсність.
Одне зі слів вдячності Катерина Яковленко присвячує волонтерам, які розібрали завали й зібрали вцілілі речі на підвіконні.
Під час експозиції на підвіконні стоять роботи художника Анатоля Степаненка, поєднані зі вцілілими предметами Катерини Яковленко. Збереження культурного надбання у дрібницях. Одразу згадуються пости різних музеїв із усієї України на початку весни: одні документують руйнування, інші просять про допомогу в укріпленні та збереженні фондів.
Ця робота – єдина вціліла з колекції Катерини Яковленко. Все інше згоріло. Художник не встиг повернути цю роботу і вона єдина залишилася.
Чорногорське пиво Niksicko нагадує про Боснійську війну – два роки тому злочини в Сараєві здавалися жахливим, але далеким документом минулої епохи. І от, ти стоїш у нещодавно зруйнованій російською ракетою квартирі в Україні. І дивишся на малюнок чорногорського пива. А злочини минулого відбуваються знову.
Ще один повторюваний образ виставки – дерево як символ життя. Воно виростає зрештою з однієї палиці.
Штори з написом Тамара Турлюн зробила спеціально для "Всі бояться пекаря, а я дякую".
Фотограф Саша Курмаз документує реальність Київської області під час російсько-української війни. Ці роботи зроблені в Ірпені.
До повномасштабного вторгнення Катерина Яковленко була журналісткою й дослідницею сучасного мистецтва. В певний момент вона втратила звʼязок зі словом. Саме це відчуття й передають роботи художниці Каті Бучацької. Але натомість Катерині Яковленко вдалося передати свої емоції через експозицію, відтак – почати кураторську карʼєру зі сильного дебюту. Їй вдалося посадити палицю, з якої виростатиме дерево.
Квартира Катерини на останньому поверсі чотириповерхового будинку. Ракета поцілила в дах, інший осколок також потрапив у бічну стіну. Мешканці будинку зараз намагаються самостійно зібрати гроші, щоби відремонтувати дах.
Читайте більше про мистецтво та волонтерство
- У Києві пройде третій благодійний фестиваль "На часі"
- В Україні офіційно запрацювала платформа для відновлення зруйнованої культурної спадщини
- Бієнале Manifesta в Україні 2028: розповідає директорка Українського інституту Тетяна Філевська
- Репортаж із харківського показу фільму про будинок "Слово": мер, Жадан і сирени
- Літо. Табір. Війна. Як у Макарові відновлювали пожежну частину
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
