Валуєвський циркуляр: як Росія намагалась знищити українську мову

Валуєвський циркуляр: як Росія намагалась знищити українську мову

Валуєвський циркуляр: як Росія намагалась знищити українську мову
. Колаж: Олеся Котубей

Понад 30.000 років тому людина вперше почала використовувати мову, як засіб комунікації. Не лише, щоб інформувати членів племені про небезпеку або задля координування мисливців. Ми почали використовувати мову, аби заводити нові соціальні зв‘язки, будувати сім‘ї, започатковувати свою культуру, свою етнічну особливість.

Скільки ми з вами знаємо вимерлих мов? Давньогрецька, латина, єгипетська, санскрит, армейська. Росія намагається додати у цю братську могилу українську вже понад 3 століття. Суспільне Культура розповідає про одну зі спроб Московії знищити нашу мову – про історію Валуєвського циркуляру, виданого 30 липня 1863 року.

Що таке Валуєвський циркуляр

Це секретне розпорядження міністра внутрішніх справ Росії Петра Валуєва, яке забороняло друк книг українською і стало поштовхом до прийняття Емського указуЗакон російської імперії, який повністю забороняв українську мову: у книгах, побуті, театрах, церкві..

Російська імперія після скасування кріпцтва у 1861 році дозволяє отримувати освіту мовами національних меншин. Це означало, що українці, поляки та інші поневолені Росією народи могли здобути хоч якісь знання про свою національну ідентичність, історію, мову та походження. Проте цей процес жорстко контролювався владою, аби люди були недостатньо освіченими для повстань, бунтів чи відстоювання свої прав.

До 1861 року в Україні вже існували недільні школи, які після скасування кріпацтва користувалися неабияким попитом. Ці школи були не церковно-парафіяльними, а світськими – такими, де люди могли опановувати науки, письмо та літературу незалежно від підконтрольної Росії церкви.

Українські науковці, історики, громадські діячі почали активно розвивати мережі цих шкіл всією Україною. Слід зазначити, що йшлося лише про початкову освіту: більше закон деспотичної Росії не дозволяв.

Валуєвський циркуляр
Петро Валуєв. Фото: Вікіпедія

Одним з таких популяризаторів недільних світських шкіл був Микола Костомаров, видатний український громадський діяч, історик та фольклорист. Він зробив неймовірно сміливий крок, поставивши ідею розвитку недільних українських шкіл на фінансову основу. Більше того, Микола написав про це статтю у Петербурзькій газеті "День" (1863 рік): нічого протизаконного, жодних антиімперських ідей, критики влади, національно-визвольних посилів — лише прохання підтримувати фінансово розвиток українських шкіл. Стаття була опублікована із надією, що її прочитає якомога більше інтелігенції, яка зможе допомогти грошима.

Кошти прибували, школи розвивалися, українці все більше наповнювали школи.

Цю статтю прочитав і Михайло Катков, засновник московської політичної журналістики. Михайло Катков був здивований сміливістю української інтелігенції та вдався до рішучих кроків.

Він висловив думку, яка відображає популярний і сьогодні у Росії наратив: "Да какой украинский язык? Такого не было, нет и быть не может". У тому ж 1863 році Катков із обуренням пише лист міністру внутрішніх справ Російської імперії Петру Валуєву із проханням негайно припинити шабаш неблагочествих українців, які набралися нахабства збирати кошти інтелігенції на розвиток "малоросійської" мови.

У цей же час український письменник та філолог з Чернігівщини Пилип Морачевський захопився ідеєю освіти українців, хай навіть початкової, і почав переклад чотирьох Євангеліє українською. У той час переважна більшість українців були глибоко віруючими християнами, і для органічної освіти потребували і вивчення Святого Письма.

Проблема була лише у тому, що церква була повністю під владою Російської імперії. І церква помітила тенденцію, як все менше людей стало ходити до її шкіл, і як побільшало народу у стінах недільних українських світських шкіл. Як вони мали вберегти свою "цільову аудиторію" і не дати людям вислизнути з імперських пазурів московського вірування?

Рукопис Пилипа Морачевського потрапив до київського цензора Новицького, який написав листа Петру Валуєву, тодішньому міністру внутрішніх справ Російської імперії. У листі Новицький зазначив, що українці, певне, зайшли занадто далеко, і такий стрімкий розвиток української освіченості може стати проблемою. І навіщо взагалі робити переклад Євангелія, якщо навчання Святого Письма проходить на "общероссийском языке"?

Валуєвський циркуляр

Петро Валуєв майже водночас отримує ще один лист від "благонамеренных малороссов" – членів духовенства Російської церкви. Вони боялися, що поневольницькі ідеї, які вони так вправно втлумачували у голови українців, врешті зіграють проти них, коли ті дізнаються всю правду про свій народ та своє походження. Тому у листі зазначили: "Из праха Шевченка выродилась целая шайка сепаратистов". Тобто, на думку російського духовенства, сепаратисти – це люди, котрі живуть на своїй етнічній території, прагнуть вивчати рідну мову та культуру.

Як казав Улас Самчук: "Нас завжди хочуть зробити не тими, ким ми є".

Петро Валуєв одразу надіслав листи Олександру ІІ, але відповіді не отримав: цар взагалі ніяк не відреагував. Відтак як реакція на потік скарг на бажання українського народу постав циркулярЦиркуляр – різновид припису, розпорядження, указу. Циркуляр не є законом., де написано:

"Приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и просвещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т. п."

"Киевский генерал-губернатор находит опасным и вредным выпуск в свет рассматриваемого ныне духовною цензурой перевода на малороссийский язык Нового Завета", — додав у циркулярі Валуєв і постановив: "Пропуск же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так учебных и вообще назначаемых для первоначального чтения народа, приостановить".

Також свою роль зіграло Польске повстання проти Росії 1863-1864 років. Імперія вважала, що, взявши приклад з поляків, українці також захочуть повстати проти царя і вимагатимуть незалежності.

Валуєвський циркуляр
Пам'ятник Олександру ІІ у Києві. Фото: Pinterest

Наслідки прийняття Валуєвського циркуляру

Петро Валуєв своїм указом заборонив видавництво та використання наукової та релігійної літератури українською мовою. Саму мову він не забороняв, але як мова може залишатися живою, якщо нею не говорять?

Сергій Жадан: "Мова помирає, якщо нею не говорять про любов"

Цей документ відкинув український народ та мову на марґінеси в надії, що ніхто ніколи й не згадає навіть про існування "малоросів".

Циркуляр був досить неоднозначним розпорядженням і діяв хаотично, у різних регіонах. Та саме Валуєвський циркуляр став підґрунтям для Емського указу.

У 1876 році Олександр II підписав закон, який забороняв українську мову всюди: театр, література, наука, церква, побут. Емський указ повністю заборонив українську мову на території України. Це був початок культурного геноциду українців.

Від 1627 року, коли цар Михайло наказав спалити усі примірники Євангелія українською, і до 2022 року Росія усіма способами намагається знищити українську мову.

Чому саме мову? А як може існувати народ, який не вміє розмовляти? А навіщо знищувати народ? Тому, що він бажає бути вільним на своїй землі, а не підкорятися загарбникам та їхнім ідеям.

Українцям вдається зберігати, захищати, а найголовніше розвивати свою мову впродовж 395 років постійних утисків та лінгвоцидів. Українці продовжують розмовляти українською мовою.

Українці продовжують нею співати, читати, зізнаватися у коханні, сваритися, розповідати історії, миритися. Українці продовжувати думають українською.

І жоден документ не знищить живу мову й свідомість цілої нації.

Більше про історію України

Читайте нас у Facebook або Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок