Tember Blanche: "Після повернення до Києва ми зробили перестановку у своїй голові"

Tember Blanche: "Після повернення до Києва ми зробили перестановку у своїй голові"

Tember Blanche: "Після повернення до Києва ми зробили перестановку у своїй голові"
. Фото: Ігор Ткач (Радіо Промінь)

Tember Blanche – столичний інді-фолк колектив, що складається з двох людей: вокалістки та авторки пісень Олександри Ганапольської та гітариста і саундпродюсера Владислава Лагоди. У 2021-му розголосу набув їхній вуличний хіт "Вечорниці", і до кінця року музиканти випустили дебютний альбом "Тут немає нікого, окрім нас" та записалися разом із гуртом Kalush.

Упродовж кількох місяців з початку 2022-го Tember Blanche встигли презентувати 4 нові треки, з одним із яких – "Про Київ" – завітали в гості до Ксенії Івась у "Вікенд нової української музики" на Радіо "Промінь" і розказали про свої почуття до Києва, життя в евакуації та майбутній альбом, для якого "майже все готово".

"Можливо, з лейблами ми б були більш популярними. Але нам кайфово робити все так, як ми хочемо"

Ви сьогодні завітали до нас з піснею "Про Київ".

Олександра: Ця пісня про місто, яке ми любимо. Я народилася в Житомирі, але я там прожила буквально три місяці, тому можна сказати, що Київ — моє рідне місто. І Влад його просто любить.

Владислав: Так, уже вісім років.

Олександра: Коли ми писали цю пісню, то були в Черкасах — це було у квітні. Ми не знали, чи побачимо ми Київ таким, яким ми його пам’ятаємо. Це пісня-спогад, але це і пісня-мрія – про те, що ми знищимо всю русню, не буде комендантської години і ми знов зможемо насолоджуватися київськими краєвидами.

Як вам вдалося налаштувати такий потік позитиву, попри те, що зараз відбувається?

Олександра: Це те, що нас рятує. Коли ти розумієш, що навколо мало позитиву, ти намагаєшся дістати його з себе. Спогади гріють тебе, зокрема спогади про рідне місто, за яким сумуєш. Так ми і написали пісню про всі локації, які ми любимо.

Усі ці локації можна побачити у вашому відео. З ким ви створювали цей кліп?

Владислав: Усі люди на відео – наші слухачі. Ми написали в Інстаграмі: мовляв, треба для відео поплюхатися в Дніпрі – хто за? І нам написало багато людей. Ми отримали 60 заявок і було насправді важко вибрати – бо треба було до 20 людей. Ми обрали тих, хто, на нашу думку, яскраво б виглядав у кадрі. Вони прийшли і заради нас навіть лягали в одязі в Дніпро.

Олександра: Я проводила віртуальний кастинг.

Це така відсилка до пісні – "Я прибуду з митой головою" (рядок з найвідомішого треку гурту "Вечорниці", — прим. ред.)?

Олександра: Ой, ми про це не подумали, але це дуже дотепно!

Влад: Кліп нам зняли Natalka Production. Це Наталя Буковська і Дмитро Камінський. Вони написали нам: типу, ви класні, у вас класні пісні, давайте щось разом зробимо. І от ми зробили такий кліп. На мою думку, це поки найкраще наше відео.

"Ми виїхали на машині зі Святошина за 40 хвилин, як там почалися бої"

На початку війни ви були змушені виїхати в евакуацію. Де ви знайшли прихисток?

Владислав: Спочатку ми жили у моїх бабусі та дідуся в Миронівці, а потім моталися між Миронівкою та Черкасами, бо в Черкасах у мене живуть батьки. У Черкасах було трошки веселіше сидіти в евакуації. Там ми дали перший благодійний концерт. Його організувала місцева музикантка, яка запросила нас взяти участь, бо просто побачила нас на вулиці.

Хто перший запанікував і вирішив, що треба їхати?

Владислав: Мабуть, моя мама, яка сказала татові: "Сашо, бери машину та їдь по дітей".

Як вам Черкаси? Сашо, ти ж там нечасто бувала?

Олександра: Та Влад теж там нечасто бував, його батьки живуть там відносно нещодавно. А місто файне, зізнаюсь, воно мені не з першого разу сподобалось. Але місто класне. Там якось так спокійно, аж незручно було. Навколо такі новини, а там спокійно, життя продовжується.

Є якась евакуаційна історія, яку ви будете потім згадувати і розповідати онукам?

Олександра: На щастя, все обійшлося.

Владислав: Ми виїхали з Києва 25 лютого. Виїхали на машині зі Святошина за 40 хвилин, як там почалися бої. Мій тато їде по нас і чує по радіо, що на Оболоні вже танки. Він під’їхав до проспекту Перемоги, а той вже перекритий. Якісь вибухи. Паніки не було, але була розгубленість – скільки все це буде тривати, ми не розуміли. А виїжджали вже спокійно.

Олександра: Мені тільки було страшно за батьків, які залишалися в Києві. Я розуміла, що ми більш-менш доїдемо нормально, а за батьків переживала. Вони не захотіли їхати.

І все ж таки ви вирішили повернутися в Київ, який й досі обстрілюють ракетами.

Олександра: Обстрілюють все.

Владислав: Зараз однаково небезпечно що тут, що у Львові, тому 1 травня ми повернулися. Важко сидіти з батьками, коли ти дорослий.

А тепер давайте повернемося у ваш перший день повернення в Київ. Що ви зробили найперше, коли повернулися додому?

Владислав: Мої вазони всі вмерли. У мене було генеральне прибирання, зрозумів, що багато речей мені просто не потрібні. Багато чого викинув. Матеріальне зараз знецінилося.

Олександра: Я теж зробила якусь перестановку у своїй голові.

Tember Blanche: "Після повернення до Києва ми зробили перестановку у своїй голові"
Фото: Ігор Ткач (Радіо Промінь)

"Людям, які виїхали з країни, хочеться якимось відчути себе вдома. І концерти – це один із способів це зробити"

Минулого року ви мені розповідали, що розглядаєте пропозиції лейблів щодо співпраці. Ви ще плануєте ту співпрацю?

Олександра: Ми розглядали, але зараз ми працюємо самостійно.

Владислав: На нашу думку, у нас все виходить, ми все робимо так, як нам подобається. Можливо, з лейблами ми б були більш популярними. Але нам кайфово робити все так, як ми хочемо.

З початку війни зі стрімінгів прибрали російських редакторів, які раніше відповідали за український регіон, тому одразу на музичних платформах стало більше прослуховувань саме українських артистів. Ви помітили цю тенденцію?

Владислав: Майже втричі. У нас це ще співпало, що Kalush Orchestra брали участь у Євробаченні, і там ще були перегляди нашої спільної роботи (мова про пісню "Калуські вечорниці (feat. Kalush)"). Але якщо до вторгнення на Spotify в нас було 100 тисяч прослуховувань на місяць, то зараз це близько 240 тисяч.

Tember Blanche: "Після повернення до Києва ми зробили перестановку у своїй голові"
Фото: Ігор Ткач (Радіо Промінь)

Ви анонсували європейський тур спільно з Vivienne Mort. Де і коли ви будете виступати?

Владислав: У нас буде 12 концертів: у Польщі, Чехії, Німеччині, Австрії, Іспанії та Словаччині. Я ще досі чекаю відповіді від Мінкульту, щоб мене випустили. Ми співпрацюємо з Яковом Матвійчуком – це організатор Zaxid Фесту, а зараз наш концертний менеджер. Він зараз перебуває у Польщі. Спочатку він хотів зробити якийсь фестиваль, а потім це переросло в тур. Ми на підтримці у Vivienne Mort.

Ви поставили собі за мету зібрати певну суму грошей. Заради цього ви їдете в тур?

Владислав: Це спосіб розповісти про війну в Європі. І це такий промотур – тому що ми все, що заробимо, передамо на благодійність. Ми не можемо собі дозволити передати усі гроші: 12 концертів – це великий витратний фонд. Зараз заробітків небагато. Так, ми будемо виступати, будемо ходити на радіо, на інтерв’ю. Мені здається, що людям, які виїхали з країни, хочеться якось відчути себе вдома. І такі концерти – це один і способів це зробити.

У шоу "Селекція" ви розповіли про те, що пісня "Про Київ" увійде до вашого нового літнього альбому. Чи плануєте ви його видати до кінця літа?

Олександра: Є всі пісні, залишилося дещо дописати — ми сподіваємося, що буде така можливість у турі. Десь в якомусь готелі буде шафа, в яку можна буде заритися і там дописати якісь вокальчики. Тобто він готовий, залишилося його тільки дозібрати.

Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.

Підписуйтеся на “Радіо Промінь” у SoundCloud, щоб першими почути нові епізоди подкасту “Вікенд Нової Музики” та дізнаватися про найяскравіші новинки від українських артистів.

Більше інтерв'ю з українськими музикантами

Читайте нас у Facebook та Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок