Світло Маріуполя, або хто такий Архип Куїнджі

Світло Маріуполя, або хто такий Архип Куїнджі

Світло Маріуполя, або хто такий Архип Куїнджі
Колаж: Марія Туча

27 січня 1841 року народився український живописець-пейзажист Архип Куїнджі. Геніальний митець із Маріуполя, який пройшов шлях від роботи на будівництві до виставок своїх робіт у Парижі.

Людина, яка не вміла користуватися багатством і, будучи мільйонером, жила у скромному шалаші в Криму, віддавши більшу частину власних коштів на благодійність. Хто такий, цей загадковий художник-філантроп? Розповідаємо подробиці його життя та мистецької долі.

Черга займала майже цілий квартал. Уже який день поспіль люди витрачали години, стоячи у натовпі, лише щоб глянути на неї – картину "Місячна ніч на Дніпрі" Архипа Куїнджі.

Це був єдиний експонат на виставці маріупольського художника у Петербурзі. Ще задовго до "Джоконди" Да Вінчі чи "Сікстинської Мадонни" Рафаеля син бідного шевця-грека з півдня України вперше в історії зробив виставку лише однієї картини в далекому 1880 році. Як же зароджувався Прометей генія, який приніс нове світло в історію світового пейзажного живопису?

Життя і шлях до мистецтва

Майбутній художник народився 27 січня, рік достеменно невідомий – різні документи називають 1841, 1842 і 1843 роки. Ставши сиротою у 6 років, Архип зрозумів, що легкого і безтурботного дитинства чекати йому не варто. Тому роботою хлопак не перебирав: працював і пастухом, і ретушером у фотографів. У рідному Маріуполі обіймав посаду людини, яка слідкувала за обліком цегли на будівництві.

Освіта Архипа складалася з кількох класів середньої школи, закінчених до того ж далеко не з найкращими оцінками. "Лінивий, недисциплінований, ніякого світлого майбутнього цей пройдисвіт точно не побачить", – такої думки були вчителі про нього. Навчання здавалося йому нудним і безперспективним, тому з юних років він знайшов справу, куди міг вилити весь запал, протест і бунтівний дух.

Прометей українського живопису, або як Архип Куїнджі ніс у маси світло
"Хвилі", 1870 рік.

Цією справою було малювання. Що тільки можна – від шкільних підручників до вуличних парканів – юний Куїнджі вшанував мазками своєї руки. Хист хлопаки помітив хлібороб, на якого той працював, і порадив їхати у Феодосію, щоб напроситися в учні до Айвазовського.

Прибувши до Криму, Архип був приголомшений красою та величчю місцевої природи, що потім також відобразилось у низці картин: "Ай-Петрі" (1890-ті), "Море. Крим" (1898-1908), "У Криму" (1905).

Читайте також: "Люди дивляться, а художник бачить". Який він, унікальний стиль українського генія Івана Марчука
Прометей українського живопису, або як Архип Куїнджі ніс у маси світло
"Море. Крим", 1898-1908 рр.

Але, як часто трапляється у мистецтві, генії бувають недооцінені або й зовсім позбавлені уваги. Так і сталось із Куїнджі. Айвазовського не вразила його манера малювання, більше того, він навіть не хотів брати Архипа на навчання, довіривши йому лише змішування фарб для художника.

Пізніше Айвазовський доручив іншу відповідальну справу Архипу – пофарбувати паркан. Не витримавши такого знущання над своїми мріями та потенціалом, у 1865 році Куїнджі вирушає до Петербурга, в Академію мистецтв.

Спробуйте уявити, яким розчаруванням для Архипа були перші дві відмови у вступі до Академії. Це можна було б сприйняти як злий жарт долі, проте вже за кілька років французькі імпресіоністи будуть захоплено споглядати його картини на виставках.

Третя спроба була вдалою: у 1868 році Куїнджі виставляє на академічній виставці картину "Татарська сакля у Криму" (яка, на жаль, не зберіглась до наших часів), завдяки чому отримує від Академії звання вільного (некласного) художника, а опісля йому навіть дозволили скласти іспити для отримання диплома.

Прометей українського живопису, або як Архип Куїнджі ніс у маси світло
"Чумацький шлях у Маріуполі", 1875 рік.

Фірмовий стиль Архипа Куїнджі

Відомо, що за деякий час до моновиставки у Петербурзі Архип виставляв свої роботи у Парижі. І яким було здивування митця, коли, дивлячись на картини інших художників у виставковому залі, він не знаходив біля них глядачів. Адже всі вони були поряд з його роботами, поряд з роботами маріупольського художника.

Візитівка картин Куїнджі – це не просто світло, це його життя. Точніше те, як він це життя у світло втілює. Адже Архип – не перший і не останній художник, який приділяє більшість уваги у своїх картинах тіням, проте те, як він це робить, стало візитівкою.

Чого варта лише картина "Місячна ніч на Дніпрі"! Тоді, у 1880 році, Куїнджі повісив її у затемненій кімнаті, вимкнувши усе світло, за винятком декількох ламп, які під певним кутом були спрямовані на картину. Люди, коли підходили до картини, буквально примружувалися, настільки яскравим було сяйво місяця на картині.

Прометей українського живопису, або як Архип Куїнджі ніс у маси світло
"Місячна ніч на Дніпрі", 1880 рік.

Експерти та критики звинувачували художника у тому, що ніби той поставив позаду картини прожектор або наніс поверх полотна флуоресцентні фарби. Але ніяких фарб чи прожектора у галереї не було. Лише мазки майстра та неповторно підібрана палітра змушували людей вірити у неможливість існування такої картини.

У 1881 році Архип Куїнджі проводить другу в історії світового мистецтва і у власній історії виставку однієї картини, а саме "Дніпро вранці". Успіх був неминучий, адже сонцю Куїнджі знадобився цілий рік, аби зійти над Дніпром і знову осяяти стіни галереї та лиця людей.

Секрет творчості

Відвідувачі виставки та критики знову не можуть збагнути, як же в Архипа виходить досягти такого результату? Один із секретів художника: Куїнджі писав фарбами власного виробництва. Брав готову палітру і додавав своїх інгредієнтів залежно від того, що він пише.

Так, у картині "Місячна ніч на Дніпрі" у фарби додано асфальт, завдяки чому досягнуто нереальних відтінків (проте саме через це картина із часом почала тьмяніти). Також вдалим рецептурам власних фарб допомагала й дружба Архипа Куїнджі з вченим Дмитром Менделєєвим.

Читайте також: "Як Ройтбурд змінив сучасне українське мистецтво: художній стиль, кураторська робота та музей"
Прометей українського живопису, або як Архип Куїнджі ніс у маси світло
"Українська ніч", 1876 рік.

Художник досліджував різні кольори та їх поєднання на хімічному рівні, щоб зрозуміти фарби набагато глибше, аніж інші художники. Це якраз один із чинників, який вирізняє Архипа з-поміж інших "передвижників" – петербурзького престижного клубу художників, у лавах якого перебував митець.

Через членство у "передвижниках" Архипа часто відносять до "російських художників", забувши, що Маріуполь – українське місто, а батько Куїнджі взагалі був греком. Напевне, щоб переконати світ у тому, що Архип Куїнджі є художником російським, окупанти зруйнували його музей у Маріуполі після початку повномасштабного вторгнення.

Пошук істини власної творчості

У 1882 році, через рік після експозиції "Місячної ночі на Дніпрі", Куїнджі виставив картини "Дніпро вранці", "Вночі на Дніпрі" та "Березовий гай" – після художник зникає на 20 років.

Він виходить із компанії "передвижників" (номінальним приводом стала анонімна стаття, в якій митця звинувачували у одноманітності), не проводить виставок, не з‘являється на публіці. Його учні, яі приходили у гості, казали, що Архип тримає майстерню на замку і нікого туди не пускає.

Читайте також: "Казимир Малевич: аматор українського села та зухвалий супрематист"
Прометей українського живопису, або як Архип Куїнджі ніс у маси світло
"Дніпро вранці", 1882 рік.

Часто студенти помічали, що руки майстра були у краплинах фарби, і одежа також була замурзана. Отже, Архип Куїнджі таки працював. Тоді чому 20 років від нього не було ні слуху, ні духу?

Архип купив із дружиною невеликий будинок у Криму, більше схожий на шалаш. І всі ці роки жив там. Будучи мільйонером, більшість статків Архип передавав своїм бідним учням, на благодійність, також у рідну церкву в Маріуполі. Чи художник вигорів, втратив хист, захворів? Ні. Цитуючи самого митця: "Я не буду виставляти своїх робіт, доки не зможу дати мистецтву щось нове".

Куїнджі повернувся у світ за 9 років до своєї смерті, у 1901 році. Його роботи за період усамітнення дещо відрізняються від раніших картин. Помітно, що автор експериментував із власним стилем, і зайшов глибоко в себе, ніби шукав істину власної творчості. Після себе Архип Куїнджі залишив не лише близько 170 витворів мистецтва, а й пам‘ять про себе, як про людину, чиї очі не затьмарило багатство та успіх, про людину благородну і вірну своєму ремеслу.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок