Українські діячі культури закликали президента Зеленського підписати закони на підтримку вітчизняних книговидавців, а також заборону імпорту книжкової продукції з Росії та Білорусі. Мова про "книжкові" законопроєкти 6287 і 7459, які були ухвалені Верховною Радою ще 19 червня 2022 року.
7 липня Володимир Зеленський підписав той, що передбачає видачу безкоштовних дитячих книжкових сертифікатів після народження та з досягненням 14-річного віку. Та досі не підписано ухвалений законопроєкт №7459 про заборону імпорту книг з Росії та Білорусі, видання творів громадян РФ, сприяння перекладам творів світової літератури українською.
Про перспективи українського ринку книг ведучий "Новин Культури" Віктор Дяченко розпитав книговидця Антона Мартинова.
Пропоную для початку коротко схарактеризувати цей перший закон, який вже підписав президент. Цей закон має збільшити обсяги українського книжкового ринку втричі. Як саме і за який період це має відбутися?
Якщо ви подивитеся, як розвивається культура кав'ярень, то вони буквально на кожному кроці. І те саме нам треба зробити з книгарнями, щоб ми створили лацюжок між знаннями, навичками і читанням. Бо у людей зараз існує ланцюжок: "Ти стаєш депутатом – в тебе з'являються можливості". Але це так не працює в сучасному світі. Ти маєш працювати головою, маєш накопичувати тут інформацію, яка переходить в навички і потім вже стає твоїм капіталом, як соціальним, так і економічним.
Так от, книгарні допоможуть створити цей ланцюжок, і разом з тим книгарні дадуть видавцям можливість продавати більше книг. Більше продажів – більше українських книг – більше роботи українським перекладачам, авторам і т.д.
Відповідно, ринок може зрости і в три, і в чотири рази. Для прикладу, книгарень в Польщі – понад дві тисячі. Колись було – нещодавно – ще близько трьох тисяч. Ми відстаємо в 10-15 разів.
Книгарень стане більше завдяки чому? Дотаціям конкретно із держави чи якому інструменту? Що нам заважало не каву продавати повсюди, а книжки?
Висока оренда вбиває стимул займатися цим бізнесом. Цей бізнес має дохід до оподаткування і чистий прибуток на рівні 5-7% максимум, а часто балансує на нулі. І стимулів економічних займатися цим як бізнесом немає. Це не може триматися на волонтерах і на фанатах справи, бо їх насправді кілька десятків, які й тримають мережу.
Тому держава компенсуватиме до 20%. Якщо книгарня нічого не продає – книгарня нічого і не отримає натомість, ніяких пільг. А якщо книгарня стає в прохідному місці за високою ставкою оренди, вона може собі до 20% виторгу компенсувати за оренду. Таким чином в бізнесі з'являється профіт, з'являється чим цю книгарню утримувати і навіть трошечки заробляти.
Президент має 15 діб на підписання законів, вже минула 21 доба, а другий закон про припинення імпорту книг із Росії та Білорусі не підписаний. Чому?
У мене можуть бути тільки припущення. Очевидно, що у президента дуже багато справ. І на наш фронт він зараз працює в першу чергу. Але чому культурний фронт поки що отак на маргінесі, для мене загадка. Відповідаючи на ваше питання: я дуже сподіваюся, що президенту просто не вистачає рук.
Дуже б не хотілося, щоб президенту неправильно мотивували цей закон тому, що він не потребує грошей, не потребує капіталовкладень жодних з української влади і взагалі бюджету. Цей закон покаже горизонти українського ринку і нарешті ми зможемо відв'язатися історично від РФ.
В Україні впродовж багатьох років панував російськомовний, російський книжковий ринок. Відповідно, в Україні великі наклади мали переважно книги, права на переклад яких купували саме російські видавництва. Новий закон їх забороняє, точніше заборонить. Чи ось ця є спроможність в українського книжкового ринку заповнити порожнечу, яка з'явиться і виникне після заборони імпорту книг із Росії та Білорусі?
Ми бачимо тенденцію останніх восьми років, починаючи десь з 2013-2014-го: український видавець стрімко заміняв та імпортозаміщував російськомовний і російський продукт, книжковий продукт. Просто росіяни зареєстрували тут свої юридичні особи і займалися видавничою діяльністю, використовували Україну, як принтер тих макетів, які вони перекладали в Росії. Прийшов час поставити на цьому крапку. І це абсолютно до снаги українському видавцю за 3-5 років – повністю замінити росіян на ринку.
Прогнози втішні, і сподіваюся, що так воно і буде. Стосовно книжкових законів: як, узагальнюючи все, що ми проговорили і не назвали, як вони допоможуть цьому імпортозаміщенню?
У ринку є певний потенціал. Україна – це 40-50 млн носіїв мови по всьому світу. Це досить такий великий ринок. Так, нехай зараз ми поки що мало платоспроможні, але по-перше: ми точно про це не знаємо тому, що офіційні цифри від неофіційних відрізняються. Наші люди, які повиїжджали за кордон, витрачають значно більше, ніж мали би витрачати, зважаючи на рейтинги, які ми маємо економічні. Тут ще не все так погано, і зрештою, ми хочемо відбиватися від дна, і ми підемо вгору.
Тому купівельна спроможність буде зростати. І це потенціал ринку: купівельна спроможність ділиться на кількість носіїв мови і виростає розмір ринку.
Набагато складніше, наприклад, латвійцям чи литовцям, чи фінам, чи білорусам, чи грузинам, у яких ринок маленький, потенціал маленький. У нас він є, і ми його мусимо використати.
Редакторка текстової версії: Ірина Корольова.
Більше про письменників і книжки в Україні
- Письменник і лідер гурту "Фіолет" Сергій Мартинюк підтримує ревізію радянського книжкового спадку
- Культурний фронт. Війна очима наших письменників за кордоном
- Куди віддати ваші російськомовні книжки: книгарня "Сяйво книги" пропонує варіант
- Макс Кідрук: "Складно наважитись на випуск нової книги, коли в країні гинуть люди"
Читайте нас у Facebook або Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
