Міністерство фінансів готує секвестр державного бюджету (скорочення видатків) і, зокрема, урізує фінансування всіх напрямків діяльності Міністерства культури, молоді та спорту на 7 млрд гривень. Залишаються тільки витрати на утримання, тобто на зарплату.
Плани уряду України на надзвичайне скорочення фінансування культурної галузі ставлять її під загрозу. Їх реалізація може стати вироком для гуманітарної політики чинного президента України, надовго відкинувши назад державну складову, недооцінка якої вже коштувала нам втрати територіальної цілісності, розбрату, нав’язаної ззовні війни, здичавіння суспільства. Не кажучи вже про економічні чинники, бо культура в цивілізованому світі є важливою частиною національної економіки та першочерговою – міжнародного іміджу країни, а отже – її інвестиційної привабливості.
Ідея конфлікту культурної спільноти з Володимиром Зеленським, їх взаємного відторгнення насаджується у суспільстві від часів президентських перегонів у 2019-му. Обласкана президентом Петром Порошенком частина українського культурного середовища, що виступає з традиціоналістськими і націоналістичними ідеями, відчула себе національною елітою та з цієї позиції почала зверхньо розповідати решті населення, як жити, що любити та кого обирати.
Президентові Порошенку треба віддати належне – за його правління українська культура вперше здобула можливості інституціоналізації. Поява Українського культурного фонду, Українського інституту та інших подібних державних організацій зробила можливою стратегічну підтримку проєктів і творчих одиниць. Закони, що унеможливили проникнення масмедійного та культурного продукту з країни-агресора, і протекціонізм української мови серйозно підживили внутрішній розвиток, хоча й не призвели до справжньої конкуренції.

Проте етнонаціональне розуміння культури, намагання впровадити її ідеологізацію не відповідали багатоманітності українського культурного потенціалу й суспільного запиту. А сам тон, зневажливий та іноді соціально расистський, який обрала самопроголошена творча еліта у спілкуванні з соціумом, призвів до результатів прямо протилежних намаганням тих елітаріїв. Розгромна поразка Петра Порошенка на виборах стала відповіддю і його віп-агітаторам від культури.
Серед них – чимало дійсно яскравих творчих особистостей. Але, як казала актриса Фаїна Раневська, “талант як прищ, може вискочити на кому завгодно”. Він не є запорукою інтелекту. Галасливість та уїдливість заяв про те, що за Володимира Зеленського голосували неосвічені примітиви, розбивається соціологією.
За результатами демографічного аналізу, проведеного фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) і Центром Разумкова, у другому турі президентських виборів Зеленський став лідером в усіх освітніх групах. “Серед виборців з повною середньою освітою, середньою спеціальною та незакінченою вищою підтримка приблизно однакова (78%, 75% та 77% відповідно), а серед виборців із повною вищою освітою – дещо менша (67%)”. За тими ж даними Володимир Зеленський отримав “найбільше – у містах з населенням від 100 тис. жителів (87%), селищах міського типу (81%), містах з населенням менш ніж 20 тис. (80%), в містах з населенням від 50 до 100 тис. (74%), у селах (73%). Дещо менший відсоток був отриманий в обласних центрах (68%) та містах із населенням від 20 до 47 тис. (64%)”.
Вища освіта і проживання у великих містах є прийнятими у світі маркерами широти культурного кругозору й наявності принаймні зародків критичного мислення. З цим неможливо сперечатись і це розвінчує міф про те, що особистість нинішнього президента України викликає відразу в людей культурних. Ба більше, культурній людині незрозумілий снобізм та намагання принизити людину через професію “клоуна”. Освічені люди пам’ятають історію світової культури, в якій саме шут завжди мав право та сміливість говорити правду, викриваючи виразки влади й суспільства.
Мало хто при здоровому глузді піддасть сумніву інтелектуальні здібності, приміром, Чарлі Чапліна, велика кількість реприз якого у німому кіно експлуатувала вульгарні людські рефлекси – реготати над тим, хто перечепився та впав, скажімо. А ті, хто мислить критично, уявляють, який менеджерський, дипломатичний, психологічний досвід дає успішна багаторічна робота в шоу-бізнесі. Як і те, що вона – набагато чистіша, ніж корупційні схеми, загарбання ресурсів та держпідприємств чи фінансові спекуляції.
Складається, між тим, враження, що президент Зеленський під хвилею іноді очманілих та геть безкультурних словесних нападів з боку тих, хто вирішив стати елітою у часи світового краху самої цієї ідеї, спричиненого революцією соціальних мереж, злякався. Та повірив, що освічена верства суспільства ним гонорує. Й у відповідь почав сприймати культурну галузь як чужу і токсичну. Це дуже небезпечно як для нього, так і для України. Час від цієї омани тверезіти.
Зрозуміло, що Зеленський налаштований будь-що не повторювати помпезні прояви політичної культури Порошенка, що виросли з досвіду радянського офіціозу та відлиг. Книжковий Арсенал Зеленський відвідав без пафосу й розписаного дирекцією Мистецького арсеналу маршруту по видавництвах. На врученні Національної премії Тараса Шевченка вперше головною дійовою особою був не президент України, а лауреати. На зустрічі Володимира Зеленського з діячами культури запрошують не одних весільних генералів та симпатизантів влади. Але не можна відкидати й досягнення, які мала попередня влада в культурній галузі.
Пандемія коронавірусу стала викликом для українського суспільства та економіки, як і в інших країнах світу. Проте в Європі не скорочуються державні культурні програми, навпаки – створюються гранти й інші умови для підтримки їх виживання. Фінансування культурних інституцій в Україні, крім того, надто незначне, щоби вилучені з нього кошти принципово врівноважили спад, який несе карантинна зупинка економіки.

Необхiдно почути розумні тези, озвучені у “Зверненні культурних інституцій до уряду України”, підтриманому широким колом культурної спільноти: “Принципово важливо скористатись усіма можливостями, що мають Український культурний фонд (УКФ) та Український інститут книги (УІК), на розв'язання проблем, котрі виникають з нинішньою кризою. Це надзвичайно важливі інституції, від яких наразі чекають підтримки як ніколи раніше.
Просимо дослухатися до пропозицій самих УКФ та УІК щодо переформатування їхніх програм через виклики, пов’язані з епідемією коронавірусу. Відтак, зберегти фінансування проєктів Українським культурним фондом, бюджет якого спрямований в першу чергу на підтримку самих продуцентів культури, і таким чином допомогти їм подолати кризу. Важливо зберегти та сприяти програмам УІК щодо підтримки української книговидавничої галузі, яка досягла значних успіхів упродовж останнього десятиліття.

Те саме стосується і виробництва кіно: успіх останніх років був можливим завдяки сталості підтримки через механізми Держкіно, оскільки створення фільму – це багатолітній процес. Різке припинення підтримки знецінить уже зроблені інвестиції (зокрема, співфінансування від міжнародних партнерів), спровокує декваліфікацію і втрату кадрів”.
Лист адресовано уряду, проте відповідальність за рішення ляже на плечі та репутацію президента: саме він відповідає за стратегію української політики та державну безпеку. “Культура – не замок на піску, це кришталева ваза, це дуже крихка матерія, яку важко створити та легко зруйнувати. Це те, що є надлишком (правда ж це не їжа і не ліки), але без чого повноцінне життя неможливе. Культура – не надбудова, це фундамент. Це вода, з якої на 80% складається людина. Якщо вода випарується, життя зникне”, – пише кураторка Тетяна Філевська, співробітниця Українського інституту.
Ще простіше висловлюється публіцист Дмитро Терешков: “Розмови про культуру зазвичай нудні та передбачувані. Зводяться вони до одного й того ж – культура це важливо, культуру необхідно фінансувати, без культури немає й не може бути нічого. Тому таким розмовам обиватель віддає перевагу швидким розмовам про бізнес, про спорт, про побут. А коли в бізнесі трапляється криза, виявляється, що його причина ховається в тій самій нудній та передбачуваній площині – в культурі. Бо чи мити руки й дезінфікувати смартфон – це про культуру. Чи використовувати кажана в якості їжі – це про культуру також”.
Епідемія коронавірусу вже продемонструвала нам вражаючі результати нехтування культурою та просвітництвом в часи незалежності України. Здичавіння, відкат у Середньовіччя, забобони квітнуть там, де культура не вважається стратегічною галуззю. Ми лише почали вибудовувати гідну політику в цьому напрямку. Припинити її – значить зробити велику помилку, котру історія не пробачить. Чинному президентові – в першу чергу.
Думка автора може не збігатися з позицією редакції
Читайте нас у Facebook або Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!