У 2022 році на одній з провідних виставок сучасного мистецтва, що проходить щодва роки у Венеції, галереєю сучасного мистецтва The Naked Room буде представлено проєкт харківського художника Павла Макова під назвою "Фонтан виснаження. Висока вода". Арткритик Борис Філоненко та художник Павло Маков в ефірі Радіо Культура розповіли, як створювався проєкт і які складності виникають у процесі його інсталяції.
У павільйоні Венеційської бієнале виникла проблема з реалізацією проєкту, оскільки щось змінювати або навіть забити там цвях – це складно. Проте сам проєкт "Висока вода" передбачає наявність води. Яке знайшли рішення, щоб втілити цю воду в майбутньому проєкті?
Борис Філоненко: "Фонтан виснаження" ніколи не вдавалося повноцінно реалізувати як діючий фонтан. І у Венеції ми хочемо зробити це вперше. Фонтан, безумовно, є головним об’єктом в павільйоні від України.
Також плануємо показувати в окремій вітрині архівні матеріали і роботи 90-х років, щоб наочно показати, що це проєкт з майже 30-річною історією.
Архітектурна студія "Форма", з якою ми співпрацюємо в цьому проєкті, розробили замкнену структуру, в якій вода знаходиться завжди всередині, циркулює з такого басейна, ванни, і завжди піднімається вгору.
Змістовно в цьому творі дуже важливо, що вода потрапляє лише у верхню воронку фонтану – і на кожному рівні роздвоюється по двох лейках так, що потік води постійно зменшується. Конструкція буде автономною від самого павільйону і буде стояти в Венеції пів року.
Коли почнеться облаштування? Чи воно триває зараз?
Філоненко: Монтаж починаємо в середині березня, виставка-прев’ю запланована на 20 квітня. Офіційне відкриття – 23 квітня.
Павло Маков: Прев’ю означає, що вся документація, що ми розробили разом з архітекторами, надіслана в Італію. Потрібно зважати, що Венеція і бієнале – це італійська бюрократія. Всі папери і креслення мають бути підписані і, скажімо так, підтверджені італійськими архітекторами, пов’язаними з бієнале.
Сподіваємось, що це буде швидко, бо лійки для фонтана ллються з бронзи, та й саму велику металеву конструкцію для нього (вона розміром 3–3,5 метра) ще треба зробити, випробувати, зібрати – потім розібрати, завантажити, привести, знову розвантажити і зібрати на місці. На все це у нас 2 місяці.
Конструкція буде інакшою від тієї, що презентувалася раніше у тому ж Пінчук-центрі?
Маков: Те, що висіло в Центрі Пінчука на виставках, – це тільки воронки, розміщені у формі піраміди. Вони є частиною загальної конструкції. Це та концептуальна частка, котра буде показувати, як вода ділиться, а потім зникає на краплини. Але щоб вода текла, конструкцію треба будувати до стіни.
Власне, конструкція – це великий квадрат. На стіну виставочної зали нічого кріпити не можна, тому ми маємо збудувати стіну із заліза, всередині якої буде насос, щоб підіймати воду зверху. На самій стіні будуть висіти воронки. Вони зараз вже ллються, але від тих, що були в Пінчуку, ми змінили розмір і форму – вона трохи менша, але їх буде 78 штук на 12 рядів.
Я досі хвилююся, як ми встигнемо все зробити. 3 мільйони гривень, які ми отримали від Міністерства, йдуть на оренду приміщення. Гроші на виробництво ми знайшли окремо, а ще потрібні гроші на транспорт. Сподіваємося, Міністерство допоможе і з цим. Попереду два місяці нервів.
Борисе, що буде за каталог, який будуть розповсюджувати на Венеційській бієнале?
Філоненко: Це буде офіційний каталог павільйону, як і у кожного іншого. Він створений таким чином, що презентує дещо більше, ніж безпосередньо проєкт в павільйоні – оскільки ця робота має довгу історію.
“Фонтан виснаження” з’явився у 1995 році та мав кілька версій втілення – і як об’єкт, і як малюнок, як офорт, як авторські книжки. Це певна ідея, історія, сюжет, до якого постійно звертався Павло. Тому в каталозі ми детально розповідаємо хронологію “Фонтану”.
Це текст в 16 частинах, який пояснює, як від локального контексту “Фонтан виснаження” став висловлюванням про глобальний контекст. Також буде зібрана низка текстів від різних авторів, які говорять про “Фонтан виснаження”, про практики Макова, а також тексти авторів, які протягом багатьох років були важливими для Павла як співрозмовники. Деякі з текстів не були написані спеціально, проте додані в каталог як важливі для розуміння цього діалогу. Наприклад, це тексти Сергія Жадана, Тараса Прохаська і Ганса Ульриха Гумбрехта.
Я був упорядником цієї книжки. Американська поетеса Бесс Джоселоу, яка створила разом з Павлом книжку “Фонтан виснаження. Квітневі війни”, написала для цієї виставки спогад про цю зустріч і роботу в 90-ті роки, і те, як її поетична практика збігалася з тим, що робив Павло.
Але головний текст – це, мабуть, хронологічна частина, в якій ми розповідаємо історію від локальної екологічної катастрофи у Харкові 1995 року. На шість тижнів зупинилися Диканівські очисні споруди, які відповідають за водопостачання, і місто залишилося без води. У Харкові тоді проживало десь 2 мільйони людей.
До Венеційської бієнале ми говоримо про “аква альту” (щорічна повінь в Венеції) – високу воду як найбільш помітну екологічну катастрофу. Між цими двома подіями ми розповідаємо історію роботи “Фонтан виснаження”. І цей текст потребував довгої роботи. Але я щасливий, що ми потрапили в павільйон у Венеції, тому що я, напевно, ще жоден текст не писав настільки прискіпливо.
Пане Павле, як зародився проєкт “Фонтан виснаження” для вас як для художника?
Маков: Важко відповісти, оскільки ти не можеш відслідкувати, коли зароджується проєкт. Деякою мірою мене до такого рішення підштовхнула не екологічна катастрофа, яка сталася трошки пізніше, а те, що в Харкові не працював жоден фонтан. Катастрофа тільки підкреслила цю ідею.
У ті часи у мене була авторська книжка, де йшлося про взаємозалежність між водами і людиною, місця, де вона живе. Для мене було важливим поняття “місця”. Коли сталася катастрофа, мій вчитель Віталій Куліков сказав: “Ти обережніше з цими авторськими книжками, а то нас заллє лайном так, що ми не вихлюпаємося”. Потім з’явився “Фонтан”.
Нещодавно одна людина пошепки питала: “Фонтан виснаження” – це ж не про Україну?” От коли проєкт зародився, він якраз був про Україну. Але сталося так, що, на жаль, зараз він стосується більшої частки, а можливо, й всього світу. Тому це проєкт не про Україну, а про те, як нам далі жити разом.
Ви представляєте в Італії на бієнале Україну, а що для вас є Україна?
Маков: На це питання легко відповісти. В 1991 році я пішов на референдум і проголосував за незалежність цієї країни. Я отримав паспорт громадянина України, і відтоді в більш, ніж у 30 музеях світу, починаючи з Національного музеї України в Києві та закінчуючи Національною галереєю у Вашингтоні, є мої роботи. Таким чином я репрезентую цю країну. Я – український митець, не знаю, як ще відповісти.
Що відомо
- Україна бере участь у Венеційській бієнале з 2001 року. Це одна з найпрестижніших подій у світі сучасного мистецтва, яка задає тренди на два роки. Оскільки бієнале проходить щодва непарні роки.
- Виставка запланована з 23 квітеня по 27 листопада 2022 року. Вона мала відбутися у 2021 році, проте була перенесена через коронавірус.
- Назва 59-го бієнале "Молоко снів" – це назва дитячої книги 1950 року сюрреалістичної художниці Леонори Керрінгтон.
- У центрі уваги бієнале будуть три теми: зображення тіл та їх метаморфози; відносини людей і технологій; зв'язок між тілами та Землею.
- Концепція виставки виникла на основі розмов організаторів та художників, під час яких поставали наступні питання: Як змінюється визначення людини? Що складає життя і що відрізняє тварин, рослини, людей від інших? Які наші обов'язки щодо планети, інших людей та різноманітних організмів, з якими ми живемо?
- Павло Маков – член Спілки художників України, член Королівського товариства художників-прінтмейкерів Великобританії (з 1994 року), асоційований член Академії мистецтв України (з 2006 року). У 2009 році був нагороджений Срібною медаллю Академії мистецтв України, а у 2018 році отримав Державну Шевченківську премію. Живе і працює в Харкові.
- Праці Макова виставлялися в Музеї Вікторії та Альберта (Лондон), Метрополітен-музеї (Нью-Йорк), Національній художній галереї (Київ), Центрі сучасного мистецтва (Осака) та багато інших.
- Фото на обкладинці: Архітектурна студія "Форма".
