У неділю, 13 червня, в Києві помер знаменитий хореограф, танцюрист і суддя проєкту "Танці з зірками" Григорій Чапкіс. Йому був 91 рік. Розповідаємо про важливі моменти життя видатного танцівника та спогади його колег по цеху.
Григорій Чапкіс (справжнє прізвище – Чаопеску) народився 24 лютого 1930 року в Кишиневі у багатодітній родині. Жили дуже бідно, на околицях міста, тому Григорій ріс і виховував себе майже сам, і ще з малих років разом з іншими хлопчиками жебракував на вулиці: кидали капелюха на землю і танцювали, як могли. Про себе Чапкіс говорив, що "танцювати та ходити навчився одночасно".
"З того часу займаюся цим щодня, адже танці – моя сутність та життя. Я хореограф широкого профілю, зате більше нічого робити не вмію. Пояснити це просто – я народився в Румунії, серед циганів та молдаван. Зранку мене випускали у двір і тільки ввечері забирали додому – на вулиці мене й навчили водити танки", – розповідав танцівник.
Григорій був найменшим з усіх, тому одяг йому не купували – все доводилось доношувати за старшими братами, а взуття взагалі не носив: влітку босяком, а взимку – в постолах. До школи не ходив – ніколи було.
З початком Другої світової Чапкісам довелося бігти в Казахстан. Тоді 13-річний Григорій не знав нормально жодної мови: вдома говорили на ідиш, на вулиці – по-румунськи, на новому місці ще додалися якісь казахські слова. Тому спілкуватися нормально з однолітками не виходило: ніхто не розумів, що Григорій говорить – і таких хлопчаків, за спогадами хореографа, було багато.
Перші творчі кроки в Києві
У 1944-му, коли сім'я поверталася з евакуації, в Києві їх зняли з вагона за підозрою на черевний тиф. Родина близько місяця лежала в окремій палаті Жовтневої лікарні, а коли всі одужали, то залишились у Києві – влаштувалися розбирати руїни на Хрещатику, за що отримали квартиру.
Григорія – маленького і без освіти – нікуди не хотіли брати на навчання. Але танці допомогли вступити в Перше залізничне училище. Чапкіс розповідає, що спочатку там навіть не хотіли його слухати, але коли тато Григорія вмовив директора подивитися як його син танцює, то політрук училища обняв його і сказав “Беремо!”.
В училищі Григорій організував гурток і почав вчити танцювати інших. Але незабаром – у 1945 році – його забрали в ансамбль пісні й танцю “Трудові резерви”, у складі якого Чапкіс виступав в Кремлі на творчій олімпіаді, куди з’їжджалися учасники з усіх 15 республік.
Після заключного виступу, де Чапкіс був найменшим і танцював гопака, Сталін особисто подарував Григорію наручний годинник. У танцюриста була фотографія з ним, однак після розвінчання культу особи Сталіна, мати Григорія спалила фотокартку.
"Це тривало, думаю, півтори-дві хвилини від сили. Але це змінило все моє життя, життя моїх батьків, життя моїх сестер і братів, моїх дітей і онуків. Ось що значить доля... ", – розповів Чапкіс в інтерв'ю Дмитру Гордону.
У лютому 1946 року його зарахували артистом балету (і видали трудову книжку з відповідним записом) в Державний ансамбль пісні й танцю України.
Павло Вірський та Сальвадор Далі
У 1955 році до України повернувся легендарний хореограф Павло Вірський, який очолив Державний ансамбль танцю УРСР і відразу "переманив" до себе Чапкіса, зробивши його солістом – Григорій провів там 27 років життя. “Це була приголомшлива школа. Я день і ніч молюся на Вірського. Він мене створив, він мене виростив, і я хочу бути на нього схожим”, – зізнався Чапкіс в інтерв’ю.
Під час гастролювання світом Чапкіс виступав перед Мао Цзедуном, Хо Ши Міном, Фіделем Кастро, а у 1962 році до козака-танцюриста за лаштунки зайшов Сальвадор Далі: "Він був разом з групою хіпі, в зеленому костюмі та омлетом замість хустки, побачив мене і пожартував: "Ааа, так у тебе в ногах є моторчики!".
Потім в газетах написали, що Далі знайшов у одного з українських козаків моторчики, вставлені в коліна – і народ повірив, підходили на концертах, щоб упевнитися. За 17 років Чапкіс з ансамблем об'їздив 50 країн і отримав три золоті нагороди міжнародних конкурсів.
З 1973-го до 1988 року Чапкіс в Києві займається адміністративною роботою: керував концертно-танцювальним залом Юність на Нивках, був заступником директора Театру драми і комедії на Лівому березі. Але незадовго до розпаду СРСР разом з дружиною переїхав в Італію, де жила його донька.
"На чужині" Чапкіс протримався лише рік, жалівся на депресію і безсоння, після чого вирішив повернутися в Україну, де знову почав викладати та очолив ансамбль танцю для літніх людей "Натхнення".
“Мій секрет в жінках і постійному русі”
У 2006 році Чапкіс став одним з постійних суддів нового телешоу "Танці з зірками" – пропустив лише четвертий і п'ятий сезони, однак у 2019 році знову з'явився в журі, іноді сам виходив на паркет – його визнали найстаршим суддею в адаптації формату шоу "Strictly Come Dancing" у світі. До того ж у 2007 році Григорій Чапкіс відкрив власну школу танців Чапкіса.
Незабаром після 90-річного ювілею хореограф опублікував в соцмережах відео своїх тренувань. Як розповідав Чапкіс, секрет його енергійності – "в жінках і постійному русі". На доказ своїх слів, в тому ж році він одружився вчетверте – його обраниця Людмила була молодша за хореографа на 51 рік.
У грудні 2020 Чапкіса було госпіталізовано з двосторонньою пвнемонією у Київську міську лікарню №12. Згодом його виписали, але 6 січня 2021 року госпіталізовали повторно – запалення легенів виявилося недолікованим. 9 лютого Чапкіса було ще раз госпіталізовано до реанімації через ускладнення.
13 червня 2021 року видатний хореограф і танцюрист Григорій Чапкіс помер.
