74 депутати Київради проголосували за передачу в оренду ділянки землі, де знаходиться дореволюційна будівля - маєток Пилиппа Баккалинського (вулиця Юрія Іллєнка, 30). Забудовник представив план зведення на цьому місці багатоповерхової офісної будівлі та стоянки.
Особняк Баккалинського був збудований у 1901 році у стилі неоренесансу. Він, на думку краєзнавеця Антона Короба, є "рідкісним зразком одноповерхового особняка середнього класу, якими були забудовані тодішні околиці Києва". Подібних будівель у Києва залишилося обмаль.
Своїм рішенням Київрада передала в оренду земельну ділянку під дореволюційним будинком ТОВ "АМЕЛІН-30" для "будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу".
Голоси розподілилися наступним чином: за – 74, проти – 2, утрималися – 1, не голосували – 17 (поіменне голосування)
"За" проголосували:
- УДАР Віталія Кличка - 22
- Європейська Солідарність - 20
- Батьківщина - 12
- Опозиційна Платформа - ЗА ЖИТТЯ - 8
- Слуга Народу - 5
- Голос – 5
- Позафракційні – 2
Чи зможе адміністративна влада захистити маєток?
Перед голосуванням депутат Ксенія Семенова повідомила своїх колег, що до Київради надійшов лист від Департаменту охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації про те, що вони спільно з ГО "Мапа Реновації" запустили процес надання охоронного статусу особняку Баккалинського.
Також депутатка повідомила про наявність публічної позиції Міністерства культури та інформаційної щодо надання цій будівлі охоронного статусу. У 2012 році Міністерство відмовило у наданні будівлі по вул. Іллєнка, 30 статусу пам’ятки.
"Акцентує, що відмова у внесенні датується 2012 роком. Зокрема, висновок Експертної ради при МКІП щодо того, що об’єкт не відповідає критерієм пам’ятки, і відповідно відмову, — було здійснено за підписом М. М. Дьоміна, члена Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Подібний висновок було надано паном Дьоміним й щодо будівлі по вул. Гончара, 71. Однак, за майже 10 років жодних заяв чи звернень від місцевої влади, як відповідального органу, до МКІП більше не надходило", - сказано у повідомлені міністерства.
Що відомо про забудовника?
З відкритих даних, які містяться на сайті YouControlзбирає актуальну інформацію про компанію або ФОП із офіційних джерел, ТОВ "АМЕЛІН-30" зареєстрована у 2018 році. Статутний капітал 200 тисяч гривень. Її власники Шафер Сімон Ігнац (199 800 грн. (99.9%) та Костюченко Алла Олександрівна (200 грн. (0.1%).
Історія маєтку
У книзі "Особняки Києва", авторами якої є Ольга Друг та Дмитро Малаков зазначено, що садиба належала підполковнику Пилипу Баккалинському (1835-1908), уродженцю Київщини та учаснику російсько-турецької війни на Балканах. У 1899 році він придбав на публічних торгах від міста ділянку пустопорожньої землі по вул. В. Дорогожицькій, 80 (тепер Юрія Іллєнка, 30). За оборудку було сплачено 3426 рублів, тобто по 7 рублів 5 коп. за кв. саж. (площа садиби 486 кв. саж., або 0,22 га).
За угодою від 27 вересня 1899 року власник повинен був збудувати на садибі кам'яний будинок упродовж п'яти років. На плані, складеному 20 вересня 1901 pоку, вже показано будинок, служби, двір і сад, який займав половину площі.
Баккалинський мешкав у домі до кінця життя, похований на Лук'янівському цивільному кладовищі - зберігся надгробок (камінь і залишки від хреста).
З архівної справи, датованої лютим 1918 pоком, випливають подробиці про наступних власників особняка: чотирикімнатну квартиру №1 наймала Естер-Геня Мордківна Кочержинська, сестра-жалібниця, з родиною із дев'яти осіб.
Таку саму квартиру №2 займав власник будинку, вірогідно родич попереднього власника, Федір Федорович Баккалинський, службовець Акцизної управи. В однокімнатній квартирці в мезоніні мешкав його син - студент Дмитро.
У радянський час будинок було націоналізовано, тут містилися різні установи. У 2015 році на будівлі була об'ява про оренду приміщень.
Фасад особняка вирішено у простій симетрії, з парадним входом по центру, акцентованим порталом на колонках та фронтоном з люкарною. Весі, декор виконано в цеглі.
"По лінії забудови кварталу особняк Баккалинського сприймається як одна з найцікавіших споруд, характерних для Лук'янівки. Праворуч - двоповерхова кам'яниця, що належала провізорові Вікентію Владиславовичу-Едуардовичу Керекешу. Сусідою з тилу був теж підполковник Казимір Костянтинович Окольський. За дві садиби ліворуч була ділянка, надана 1899 р. під забудову чиновнику І. І. Щітківському, який 1918 р. наймав там помешкання в тодішнього домовласника М. Огонь-Догановського, - з книги "Особняки Києва".
