Конкурсна комісія обрала голову "Довженко-Центру" на своєму засіданні 15 квітня – шість голосів отримала Олена Гончарук, яка до цього була керівницею освітніх програм Музею кіно при Довженко-центрі.
За інших кандидатів голоси розподілилася таким чином:
- Олексій Душутін – 0 голосів
- Ірина Колесник – 0 голосів
- Олена Лавренюк – 5 голосів
Двоє осіб подали документи на конкурс, одна пізніше відмовилися від участі – Тарас Босак та Денис Калюжний. Досьє на всіх кандидатів — їх було шість — для ознайомлення за посиланням. Співбесіди з кандидатами транслювалися наживо, тож їх можна переглянути.
Одним з найцінніших досягнень інституції за 5 років Гончарук називає непідробний інтерес з боку різноманітних аудиторій: як професійної, так і масової публіки, які відвідують Музей, працюють в архіві та приходять на події Сцени 6.
Головними завданнями на найближчий період нова очільниця бачить:
- забезпечення фінансової сталості Центру та пролонгацію пільгового періоду на орендну вартість, яка дозволяє інституції не платити владі дивіденди;
- покриття дефіцитів державного фінансування коштом інституційних грантів УКФ і перемовин з Мінкультом;
- запуск онлайн-платформи для того, щоб уможливити отримання коштів від власних заходів.
"У наступні 5 років ми маємо отримати Довженко-Центр як впливовий кіноархів міжнародного рівня і основну точку входження в українське кіно", – сказала Гончарук під час конкурсної промови.
Олена Гончарук була єдиною кандидаткою на посаду директора Довженко-Центру, яку погодив колектив інституції. Співробітники зазначили, що Гончарук розуміє наявні виклики та проблеми Центру, без вирішення яких неможливий розвиток інституції:
- робота над поліпшенням стану будівлі, реновація фасаду;
- побудова нового, спеціально обладнаного сховища для фільмофонду;
- розвиток та поповнення колекцій Довженко-Центру;
- завершення побудови простору медіатеки;
- діджиталізація архіву та створення онлайн-проєктів;
- запуск кінотеатру як у фізичному просторі, так і онлайн;
- провадження наукової й освітньої роботи;
- забезпечення роботи видавництва Центру тощо.
У своїй анкеті, яку Гончарук подала на конкурс, вона єдина зі всіх кандидатів відповіла "так" на питання: "Чи має кандидат знання кіноархівної, музейної справи та сфери культурної спадщини?".
У мотиваційному листі Гончарук зазначила, що головним вектором діяльності Центру бачить розвиток кіноархіву, що "здійснює рефлексію мистецьких та історичних процесів засобами кіно".
Конкурсна комісія складалася з 6 осіб.
Чому оголосили конкурс?
18 березня у Івана Козленка закінчилась каденція на посаді директора Довженко-Центру. Він повідомив, що не буде подаватися на посаду директора знову, пояснивши це так: “Зважаючи на політичні та інші процеси, що відбувалися навколо Центру за останній рік, моя присутність на цій посаді може радше зашкодити інституції, аніж допомогти".
Іван Козленко керував Довженко-Центром з 2014 року. На початку 2015 року він презентував концепцію розвитку установи, яка передбачала його перепрофілювання з індустріального підприємства на заклад культури. Як тільки команда взялася за виконання концепції – контракт Козленка закінчився. Зрештою 18 березня 2016 року вступив в дію новий контракт на п’ять років. Потроху в Довженко-Центрі почали з’являтися культурні резиденти, книгарні, а через два роки відкрили “Сцену 6” – перформативний простір, відкритий для співпраці незалежних театрів. Останнім реалізованим проєктом було відкриття Музею кіно у вересні 2019 року. Навесні 2019 року генеральний директор заявив про успішне завершення процесу реформування. За його словами, за чотири роки з 0% доходу від культурних заходів Довженко-Центр перейшов до 15-17%.
