9 листопада об 11:00 за київським часом відбудеться Радіодиктант національної єдності, який традиційно проводить Українське радіо. У День української писемності та мови до найбільшого україномовного флешмобу приєднаються мільйони українців по всьому світу.
Фемінітиви в українській мові були завжди, а попит на них зріс, бо зросла кількість жінок в різноманітних професіях, вважає філологиня Ганна Волчанська. Навіщо підкреслювати стать, чи справді фемінітиви придумали феміністки – Суспільне зібрало найтиповіші коментарі під дописами у соцмережах, в яких використовувались фемінітиви. Їх прокоментувала філологиня.
"Раніше в українській мові такого не було"
По-іншому ця думка звучить так: "Якщо я цього не знаю, то такого не було". Якщо хтось не вживав цих слів, то це не значить, що їх не було в мові.
Що ж таке фемінітиви? Це іменники жіночого роду, які називають жінок за різними характеристиками: родинними зв'язками, національністю, професією, посадою тощо.
Фемінітиви в українській мові були завжди, багато їх зафіксовано в словниках. 935 таких слів зафіксовано в словнику Бориса Грінченка (1907 – 1909 рр!). Словник української мови в 11 томах (1970 – 1980 рр.) містить близько 3500 фемінітивів.
Гендерні мовні особливості були витіснені з української мови у 30-х роках ХХ століття під впливом російської, для якої є не таким властивим творення та вживання фемінітивів.
Відновлюватися вони почали з 1991 року. Мовознавці стверджують, що з 2005 року й до сьогодні вживання фемінітивів збільшилося приблизно в 10-11 разів.
Сьогодні дискусія в суспільстві розгорілася саме щодо фемінітивів-назв професій.
"Навіщо взагалі це треба?"
Чому раніше ми не вживали фемінітиви? Бо не було потреби. Жінки здебільшого опікувалися сім’єю. Сьогодні жінки керують великими підприємствами, служать в армії, стають професорками. За допомогою таких слів відбувається соціальна репрезентованість жінки в суспільстві, вони роблять жінок видимими в суспільстві. Фемінітиви показують, що жінка є активним сегментом суспільства й бере участь у різних суспільних процесах.
"Це не гарно. Це викривлення української мови. А деякі фемінітиви взагалі смішні"
У новому правописі рекомендують вживати слова-фемінітиви, затвердили використання та найпродуктивніші моделі творення фемінітивів, але не зобов'язують вас це робити. Не подобається – не вживай, але треба поважати право тих, хто такими формами послуговується.
Нам важко звикати до нового, слова "ріжуть" вухо, але це звичайний процес звикання. Потрібен "адаптаційний" період. Я пам’ятаю, як сміялися зі слів "журі", "парфуми". Хтось зараз може сказати, що ці слова "смішно звучать"? Ні, це норма. Не всі слова-фемінітиви можуть залишитися в мові, якісь приживуться, інші зникнуть. І це теж нормальний процес. Є люди, котрі спеціально віднайдуть найменш милозвучне слово і скрізь його "тулять": "подивіться, що роблять з мовою".
"Суд відмінив новий правопис, так що перестаньте писати ці фемінітиви"
У нас суд може багато чого відмінити, але є закони, які не підлягають суду. Ми вже переконалися, скільки не забороняй українську мову, переконуй, що такої мови немає (а що ви тоді забороняєте?), але не можна рішенням суду припинити історичний розвиток мови. Мова – жива система. Мовні норми – категорія історична й змінна.Тому якщо є певне явище, реалія, яка потребує називання, то для цього треба використовувати саме ті слова, які найточніше передають її зміст.
"Це потрібно тільки феміністкам"
Це смішна теза. Так здебільшого говорять люди, котрі взагалі не знають значення терміна "феміністка" або й не хочуть цього знати. Хтось десь-колись їм сказав, що це погано, от і все. Хоча вони за рівні права жінок і чоловіків, за те, щоб однаковою була оплата праці, щоб жінки обіймали керівні посади тощо.
Одним із основних завдань фемінітивів є відновлення гендерної рівності, оскільки сучасні мовні норми сприяють дискримінації жінок і завищенню значущості чоловіків.
Якщо в наших ЗМІ будуть вживатися такі форми, то люди звикнуть, бо "так написано в газеті, так говорять по радіо, на телебаченні". Медіа мають формувати такі знання.
Як долучитись до Радіодиктанту
Авторкою тексту цьогорічного Радіодиктанту національної єдності стане українська письменниця та режисерка, членкиня Українського ПЕН Ірина Цілик, а читатиме його народна артистка, Герой України Ада Роговцева. До методичної роботи над Радіодиктантом вже традиційно долучиться мовознавиця, докторка філологічних наук Лариса Масенко.
Отже, для того, щоб написати Радіодиктант національної єдності-2022 9 листопада об 11:00 за київським часом увімкніть ту платформу, яка є для вас зручною:
- Українське Радіо або Радіо Культура;
- телеканал Суспільне Культура;
- діджитал-платформи Суспільного: фейсбук-сторінку Суспільного та ютуб-канали Українського Радіо та Суспільне Новини;
- додатки suspilne.radio або Дія.
11 листопада буде оприлюднено текст диктанту, тому якщо ви хочете, щоб ваш диктант перевірили фахівці, ви можете:
- Надіслати паперового листа за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 26, 01001. Важливо, щоб гриф дати надсилання був не пізніше ніж 10 листопада.
- Сфотографувати/відсканувати написаний текст (у форматі .jpg, .png, .jpeg, .tiff, .pdf) та надіслати його до 11:00 10 листопада на адресу [email protected] або через електронну форму для отримання робіт. Її оприлюднять на сайті ukr.radio 9 листопада.
Ми будемо вдячні, якщо ви зробите фото та відео того, як ви пишете диктант чи готуєтеся до нього та опублікуєте у соціальних мережах із гештегом #радіодиктант2022.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
