Перейти до основного змісту
"Будемо жити!". Актор Володимир Талашко про українське кіно, відмову від російського і Донбас

"Будемо жити!". Актор Володимир Талашко про українське кіно, відмову від російського і Донбас

"Будемо жити!". Актор Володимир Талашко про українське кіно, відмову від російського і Донбас
. Суспільне

Народному артистові України, герою культової стрічки "В бій ідуть одні старики" Володимиру Талашку 6 березня виповнюється 75 років. Всього за свою авторську кар'єру він виконав понад 50 ролей у театрі та кіно. Напередодні дня народження Суспільне поспілкувалось із Талашком про його життєвий і творчий шлях, а також та про сучасний український кінематограф.

Про дитинство і Донбас

Талашко народився на Волині, а виріс на Донбасі. Згадує, як йому в дитинстві батьки дарували твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та Жюля Верна.

"Я знаю, що якщо б в мене в дитинстві не було (хоча я ріс на Донбасі) мама подарувала мені і Жуль Верна, і Тараса Шевченка. До речі, ми з Волині привезли, я пам'ятаю перини і привезли з собою портрет Шевченка. В тулупі такому, як дідуган, ну нам так його подавали. Потім мені привезли ще Франка та Українку", — згадує актор.

Каже, що й зараз часто відвідує передову на Донбасі завдяки ролі у фільмі "В бій ідуть одні старики", який зняли на кіностудії імені Довженка.

"Будемо жити" – це фраза мого персонажа, яка й сьогодні живе на фронті. Сьогодні, коли буваєш на передовій, а в мене є така можливість бути, завдяки ролі Сергія Скворцова. У кожного актора є такі ролі, які стали зірковими, стали таким знаком. Але не це робить актора цінним", — розповідає Талашко.

За його словами, актор та кінорежисер Леонід Биков, з яким він знявся у зірковому фільмі, надихнув багатьох українців обрати військову професію та піти на фронт.

"Ось, Биков хотів стати льотчиком, додав собі рік, його відрахували, а він все-таки сказав що стане актором і зніме кіно. Ну що б стало, як би стало на одного льотчика більше? Не дай Бог, загинув. Але дивіться, він подарував мрію мільйонам. Люди підходять і говорять, що став військовим чи навіть цивільним завдяки сцені біля вогнища, де кажеш “я трус, камандір, падавай в трібунал". І от Биков зумів своєю мрією, своєю любов'ю подарувати цю мрію багатьом", — каже Талашко.

Про відмову від російського

Талашко каже, що відмовляється зніматися у російськомовних фільмах.

"Якщо це російською мовою знімають, я особисто відмовляюся. На жаль, це не сказали всі актори і я розумію чого, не можу закинути їм камінь за душу, бо їм треба годувати дітей. Але наступає такий момент, коли треба сказати. Ми це не можемо перетерпіти, не можемо дочекатися, а дочекатися можемо, коли кожен з нас скаже: я російською мовою не розмовляю", – заявляє актор.

Він вважає, що кожен для себе особисто має вирішити, чи він українець.

"І це, мабуть, буде головною відправною крапкою, щоб людина собі сказала: я – українець. Тому я вважаю, що хай живе Україна, як казав мій герой: "Будемо жити тільки тоді, коли кожен з нас зможе сказати, що ти зробив, щоб жила Україна", – сказав Талашко.

Про сучасне українське кіно

Талашко каже, що в українському сучасному кінематографі є кілька картин, які йому сподобались.

"Небагато – одна дві три картини можна назвати, але я не буду зараз робити піар ні хороший, ні поганий", – сказав він.

На його думку, українське кіно може відбутися лише тоді, коли його головною проблематикою будуть духовність та моральність, "а не аморальність", "коли героями картин стануть люди".

"Ну де ви за кордоном бачили, щоб мільйонером стає людина, яка нічого не винаходить, нічого не зробила, не робить унікальну операцію. У нас бандити, бандити стали мільйонерами. Тому це, звичайно, не питання дня народження, але щодо того, як кіно зараз, кіно яке зараз нікому не цікаве. Є картини, слава Богу, і деякі актори, але це актори театральні. Римма Зюбіна має такі картини хороші, мають хороші картини й інші актори, і ось картина "Шевченко. Заслання" Олександра Денисенка", – каже народний артист.

"Коли літа минають і залишаються в пам’яті не ті роки, які прожив, як писав Демиденко: "Життя не те, що ти прожив, а те що пам'ятаєш". Звичайно, це люди, тому що життя – людське, значить обов'язково мають бути не машини, не дачі – люди", – переконаний Талашко.

Топ дня
Вибір редакції
На початок