За декілька місяців у видавництві Artbooks (стилізовано як ARTBOOKS) вийде квірне фентезі "Хлопці кладовища" про трансгендерного хлопця Ядріеля, який намагається довести родині, що він справжній брухо. Через це він випадково викликає не того духа — зухвалого привида на ім'я Хуліан, який не планує вмирати з кінцями. Роман сповнений квірної лексики, яка поки що тільки формується в українській мові.
Суспільне Культура поспілкувалося з командою видавництва, щоб дізнатися, як сьогодні працювати з трансгендерним досвідом у художньому тексті.
Під час перекладу квір-літератури важливо і передати зміст, і зберегти досвід героїв у тій формі, яка відповідає задуму автора чи авторки та сучасним етичним і мовним стандартам. У таких текстах кожне слово має вагу, адже може не лише продемонструвати повагу до ідентичності персонажа, а й — з неправильним підходом — закріпити дискримінаційні уявлення.
У випадку з трансгендерними героями українським перекладачам доводиться працювати з новими, ще поки нечітко закріпленими термінами, адаптувати граматику, уникати зайвих узагальнень і неточностей.
"Мова може підтримати персонажа, але водночас поставити під сумнів його ідентичність, — зауважує відповідальна редакторка видавництва ARTBOOKS Дарія Кудіна. — Тому кожне формулювання ми перевіряли ще й з цього погляду: чи не звучить воно так, ніби ставить під сумнів гендер героя, яку він сам визначає".
Та традиційної лінгвістичної підготовки недостатньо. Перекладачі мають орієнтуватися в актуальному суспільному контексті, розуміти запити й чутливості спільноти, про яку йдеться. Для цього звертаються до інтерв'ю з представниками спільноти ЛГБТКІА+, дослідницьких статей, освітніх ініціатив, контенту правозахисних і активістських організацій.
Перекладачка видавництва ARTBOOKS Інна Гавінська згадує, що під час роботи над квірним романом "Хлопці кладовища" Ейдена Томаса переслухувала просвітницькі матеріали й історії українських транслюдей, щоб краще зрозуміти їхній досвід. У такий спосіб можна перевірити, як ті чи ті формулювання сприймає сама спільнота.
"У «Хлопцях кладовища» зійшлися три важливі напрями: магічно-реалістська лексика, латиноамериканський контекст і квір-термінологія. Вони переплітаються в романі так органічно, що передавати їх українською було водночас відповідально і надзвичайно цікаво. Найбільше мені в роботі допомогли повага й уміння гуглити", — розповідає Гавінська.
Неабияким викликом у перекладі роману стали терміни, які не мають усталених відповідників українською або взагалі не перекладаються одним словом.
Наприклад, ділиться команда ARTBOOKS, англійське слово "passing" означає ситуацію, коли трансгендерну людину з першого погляду сприймають відповідно до її гендерної ідентичності, а не приписаної при народженні статі. В українській мові таке поняття не має короткого або загальновживаного аналога, тож доводиться шукати описові конструкції, які зберігають зміст і не звучать штучно чи зі стигмою. Так, в оригіналі "Хлопців кладовища" було "she’s not ‘passing’", яке переклали як "її не сприймають як цисгендерну дівчину".
"Інший приклад — «dead name», яке означає ім’я, яке трансгендерна персона отримала при народженні. Його ми переклали як «колишнє ім’я», оскільки дослівний варіант — мертве ім’я — міг би викликати небажані асоціації й підсилити негативне забарвлення", — пояснює Кудіна.
Цікава ситуація і зі словом "transgender", яке англомовні люди вживають і як прикметник, і як іменник. В українській мові слово "трансгендер" є іменником й іноді зводить людину лише до однієї характеристики, підкреслюючи не ідентичність, а її "відмінність".
"Тому в перекладі ми свідомо віддавали перевагу прикметниковим формам: трансгендерна людина, трансгендерний хлопець, трансгендерна персона. Це потрібно, щоб не знеособлювати героя і не зводити його до маркера", — додає Дарія Кудіна.
У випадках, коли мова перекладу чи мова оригіналу мають чіткий родовий поділ, важливою є й адаптація граматики. Це той самий випадок, адже книжка хоч і була написана англійською, містить багато реплік іспанською. І іспанська, як і українська, не є гендерно-нейтральною мовою. Коли персонаж намагається уникати гендерних маркерів у мові — наприклад, із поваги чи через нерозуміння, як саме звертатися до трансгендерної людини — під час перекладу виникають складнощі.
Саме така ситуація виникла з бабусею головного героя Ядріеля. Вона ще не сприймає його повністю як хлопця, але старається говорити з ним і про нього нейтрально.
"На етапі вичитки макета я помітила, що деякі персонажі мали б звертатися до Ядріеля нейтрально, а не використовувати гендерно марковану лексику. Зокрема, бабуся досі бачила в ньому дівчину, але намагалася це не підкреслювати. Українська мова не завжди дає змогу зберегти таку нейтральність, особливо в минулому часі. Але спільними зусиллями перекладачки, літредакторки й моїми вдалося знайти варіанти, які звучать природно й передають потрібну інтонацію. У фінальному тексті бабуся звертається до Ядріеля саме так, як і в оригіналі", — згадує Дарія Кудіна.
У романі "Хлопці кладовища" значну роль відіграє брухівська спільнота — магічна кастова група, наділена силами Пані Смерті. Це не вигадка автора: культ Санта Муерте (Святої Смерті) поширений у Мексиці та південних штатах США. Санта Муерте стала духовною фігурою, до якої звертаються маргіналізовані групи, зокрема представники квір-спільноти, яких традиційні релігійні інституції зазвичай не приймають.
У романі Ядріель звертається саме до Пані Смерті, а не до Бога, коли шукає підтримки й визнання своєї гендерної ідентичності та належності до магічної спільноти. І саме вона є першою, хто визнає його не лише як хлопця, а як брухо — чаклуна чоловічої статі.
В оригіналі автор використовує різні варіанти множини залежно від гендеру: brujos для чоловіків, brujas для жінок і brujx як гендерно-нейтральну форму, що об’єднує всіх. Українська мова не має подібної гнучкості: у називному відмінку множини для всіх форм використовується одне слово — брухи. Через це, коли виникала потреба акцентувати на гендері, перекладачка застосовувала однину.
"Фраза «all brujos» перетворилась на «кожним брухо», — пояснює Інна Гавінська. — Це дало змогу уникнути невиправданого узагальнення і водночас залишатися в межах української граматики".
Редакційна команда піклується і про збереження авторської мовної гри. Наприклад, Хуліан — зухвалий герой, який часто перекручує сталі вирази, що спричиняє комічні ситуації.
"Якось я кілька годин мізкувала над тим, як перекласти одненьке речення, — пригадує перекладачка. — Був епізод в оригіналі, коли у відомій фразі одне слово було змінено на близьке за звучанням, і це стало причиною непорозуміння. Тож я собі виписувала різні відомі вислови й прислів'я українською та шукала, як би то замінити в них одне слово, щоби сенс зберігся та здавалося органічним, що комусь просто почувся інший варіант".
В українській мові лише починає з'являтися чутлива лексика для розмови про квір-досвід. Багатьох понять просто не існує — їх доводиться вигадувати з нуля, адаптовувати, зважати на граматику, контексти й етичні нюанси.
І поки немає усталеного словника, кожен переклад та кожна редактура стають мовною лабораторією, де доводиться балансувати між точністю, повагою й зрозумілістю. Для читацтва це означає одне: не варто лякатися нових формулювань, адже український переклад — жива система, яка змінюється, щоби бути інклюзивнішою.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
