Уже вдруге поспіль проєкт "Artилерія" матиме власну одноденну сцену на найбільшому музичному фестивалі України — Atlas Festival. Усі охочі зможуть відвідати її безкоштовно 19 липня. На сцені виступлять Макс Пташник, Future Culture, Sestra Blyznyuchka, Temstime та Moann.
У цій публікації ми вирішили познайомити вас ближче з артистами, які виступлять на "Artилерія Stage".
Для цього Юля Ткачук запропонувала зіграти їм у гру на відверті запитання. Кожен музикант і музикантка мали вибрати випадкові картки у трьох категоріях — "Музика", "Життя" і "Любов".
Хто прожили трагічну історію кохання, а для кого ідеальний день означає встати о 6:30 — читайте в тексті на Суспільне Культура.
Moann
Moann — український інді-поп-проєкт Анни Карпенко, сонграйтерки родом із Сум. Анна тісно співпрацює з "Гуртом Дно", а в її доробку — численні сингли та мініальбом "Дім без світла". Творчість Moann — це персональна емоційність та відвертість, що може сподобатись тим слухачам, котрі шукають справжність і глибину як у житті, так і в музиці.
Гітара! В один прекрасний день у школі до нас на урок зайшов вчитель з гри на гітарі й сказав: "За кілька занять ви вже зможете грати і співати пісню". Я подумала: мені це треба! Вайб був у тому, шо ми не вчили класичних творів, а можна було грати те, шо хочеш. Помню, я приносила пісні "Бумбокс", "Океан Ельзи", Vivienne Mort. Це був офігенний час. На жаль, мого вчителя, Ревіна Віктора В'ячеславовича, вже немає з нами. Але всі, хто до нього ходив (а це, мабуть, половина міста Суми), пам'ятають, як щиро він любив музику і вмів закохати в неї інших.
"Паузи". Ця пісня – моє власне нагадування сповільнюватися, шоб встигати відновлювати сили. Здається, ми ніби стаємо витривалішими — витримуємо те, що раніше здавалося неможливим. Але водночас стаємо і більш чутливими: будь-шо може тригерити, вибивати з колії. Тому важливо регулярно наповнювати себе — робити те, що приносить спокій, натхнення, або дозволяти собі інколи не робити нічого. Лише так з'являється енергія не тільки для себе, а й для інших — шоб бути поруч, допомагати, взаємодіяти зі світом.
Я фанатка котів, тому це точно буде кішка! У мене вдома, до речі, дві. Захоплююся тим, як коти не прагнуть бути кимось іншим — їм достатньо бути просто собою. А як вони поводяться: граційні, спостережливі, чітко знають свої межі, не йдуть проти себе й завжди тримаються впевнено. Все, шо їм потрібно – це простір і шоб їх не задовбували (як і мені ахаха). У чомусь я вже схожа на них, а в чомусь ще тільки вчуся.
- Емпатія. Я глибоко відчуваю себе і світ довкола. Це чутливість, яка і слабкість, і велика сила. Думаю, саме завдяки цьому я можу створювати шось, шо торкає.
- Наполегливість. Я можу зібратися і діяти, навіть коли виснажена, коли є сумніви чи обмеження – фінансові, емоційні. Звісно, я буду нити. Але якшо сильно в шось вірю – не здамся.
- Я командний гравець. Вмію слухати, враховувати думку інших. Мені важливий не лише результат, а сам процес, атмосфера довіри та спільності. Вірю, шо коли поруч є свої люди, які доповнюють і підсилюють те, шо ти робиш — тоді з'являється справжня магія.
Я зрозуміла, шо як би сильно ти не любила іншу людину — важливо любити себе так само, принаймні не менше. Дуже легко розчинитися у стосунках і почати жити чужими бажаннями та очікуваннями, триматися за ідею "ідеальних нас за таких-то умов", шо не помічаєш, як момент, у якому щойно було тепло, дотик, близькість — уже минає. У приспіві пісні "Вщент" я пишу про те, шо наше "зараз" дуже цінне і варто не забувати про це: "Колись магія щезне, настрій зміниться, стіни нас задушать, почуття знеціняться. Давай проживати цей момент, поки ми не розбиті вщент".
Мати спільні базові цінності, бути командою — чути і говорити між собою про все, підтримувати одне одного. Не рівнятися на те, як "має бути" за версією суспільства, родичів чи друзів, а будувати своє — справжнє, живе.
Temstime
Temstime — інді- та електропоп-проєкт Артема Шойжолова із Запоріжжя. Він — автор одного з найцікавіших інді-альбомів 2024 року Chaos. Лонгплей розповідає про хаотичність думок, світу, поглядів та почуттів, які прожив артист всередині. Зараз Temstime готує до релізу новий мініальбом Pseudonym.
Артем — номінант премії Megogo Music Awards 2024 у категорії "Нова хвиля альтернативної / інді-музики", а в публічних інтерв'ю його відзначали Кажанна, Dantes і Алан Бадоєв.
Фортепіано, бо мріяв писати свої пісні. Почав займатися десь із 14 років, але недовго. Зіграти зараз по нотах адекватно не зможу, але це дало базу для будови своїх пісень.
Темним, безлюдним мегаполісом з майбутнього, де є одні хмарочоси і де на його окраїні є тихий, великий океан. Саме так візуалізую музику, яка з'являється з моєї голови, а океан — бо є велика глибина, яку я ще сам не пізнав, але її середина ще чекає на пізнання.
Не доводити всім і собі свій талант та потенціал, бо це зайве витрачання свого ресурсу. Не чекати від когось визнання та просто тихесенько вдосконалювати себе.
Поні, просто тому шо вона теж маленьких розмірів. Інші у голову не приходять, хаха.
У хімію і симпатію — так, у любов — ні.
Бо кохання — це більше, ніж красивий момент, більше, ніж красиве тіло та красивий погляд на життя.
А ось якась перша симпатія — так. Я сам постійно відчуваю симпатію до всіх, але я знаю межу між чимось великим та першим почуттям.
Сильніші пісні пишуться з професіоналізму. Гарна фантазія, вміння втілити життєвий досвід в пісню щиро і красиво, вміння зануритися в глибинні почуття людей і зрозуміти їхні думки — ось це про професіоналізм.
Sestra Blyznyuchka
Sestra Blyznyuchka — сольний проєкт вокалістки Future Culture Дар'ї Ремез. Дар'я також брала участь в одинадцятому сезоні проєкту "Голос країни".
Дар'я — виняткова вокалістка та дуже чуттєва виконавиця. І хоча на стримінгах вона поки випустила лише чотири треки, усі вони варті вашої уваги.
Мені було 17, певно, я написала пісню "Серце". Навіть не пам'ятаю, де і як я її писала та чому я це вирішила записати на студії, бо ні до того, ні після я нічого не писала багато років. Та цей запис досі зберігся. Пісня про те, що мріяти — це сміливо і час пролітає невпинно. І ще я там кричала, як маленька роздратована Дженіс Джоплін, але щаслива та повна енергії.
Вісім днів до початку повномасштабної. У мене була звукова аскеза, я мовчала і не слухала нічого, щоб відновити голос. Планувала ще два дні, але почалась війна — вгадайте, яке слово я промовила першим?
Без будильника, йога у садочку біля будинку, прогулянка лісом, класична гітара, читати Ріка Рубіна та збирати зерна на нові пісні, приготувати вегетаріанську лазанью.
Коли з'їдала весь сир зі свіжоспеченої піци, поки мама йшла за тарілками.
Не вірю, хіба що ця людина вміє грати блюз на гітарі.
Не злипнутись в одне ціле.
Future Culture (відповідає Андрій Литвиненко)
Future Culture — учасники нацвідбору на "Євробачення-2025". Це київська музична формація, яка заснувалась у 2022 році. Гурт складається з п'яти людей. На вокалі — Дар'я Ремез та Олексій Боднар, на барабанах — Андрій Литвиненко, на бас-гітарі — Олексій Руденко, а на гітарі — Андрій Шулаков.
Музику Future Culture не опишеш одним напрямом, це ф'южн, де є елементи r`n`b, хіпхопу, джазу, фанку, неосоулу та інших жанрів. Під час своїх виступів гурт не просто виконує музику, а влаштовує імпровізаційні джем-сесії в режимі реального часу.
Плейліст називається "Спіймай блідого":
- Future Culture — Basement
- Future Culture — 191999
- Psionic Arc — Something In The Smoke Tonight
- Hiatus Kaiyote — Sparkle Tape Break Up
- Hiatus Kaiyote — All The Words We Don’t Say
- Moses Yoofee Trio — Push
- Turnstile — Mystery
- Robert Glasper — F*ck Yo Feelings
- Kendrick Lamar — Backseat Freestyle
- Loathe — Screaming
Життя за планом — це нудно, а в наших реаліях — узагалі абсурд. Тому тільки імпровізація, тільки хардкор.
Краса, врода та привабливість.
Улюблена собачка — бо її треба вигулювати.
Мою першу закоханість звали Валентина. Нам було по 16 років, і наші стосунки тривали всього пів року. Через десять років після того її знайшли в лісі — в окремих пакетах. Трагічна доля. Луганськ.
Моя мова любові — фізичні дотики. Я кохаю так, що аж шуба згортається. І ціную, коли мене кохають у такому ж режимі.
Макс Пташник
Макс Пташник — інді-виконавець, сонграйтер та мультиінструменталіст родом зі Львова. Ви можете знати його за треком "Поки ніхто не бачить", який вірусився в TikTok.
Максим — надзвичайно продуктивний артист, адже з 2018 року випустив три сольні альбоми та мініальбоми з Tember Blanche ("Спокій"), Krut ("Такі як ми") і Morphom ("5 хвилин").
Якшо описати мій музичний проект як географічну місцевість, то я, як студік на бомж-пакеті, який стопить по всьому світу — то він в Європці, то він в Сомалі, то десь в Південній Америці, або трошки заблукав і переходить пустелю в Ботсвані. Без чіткого шляху і дуже не постійно.
Зараз я багато на прифронті. Я мало музикую, буду відвертим. Перші пів року повномаштабки не музикував взагалі.
А в мене є складений ідеальний розклад:
- 6:30—7:30 — підйом. Залежно коли встав, одразу йду в парк біля дому, бажано без телефону хоча б на пів години, в ідеалі в парку трішки розтягнутись, трішки повіджиматись і пройтись.
- 7:30 — розбудити доньку, душ, сніданок, поспілкуватися зранку з донькою та коханою
- 8:15—8:30 — відвести доньку в школу
- 9:30 — розібрати пошту та кореспонденцію
- 10:00 — робочий час (бізнес)
- 12:00—13:00 — обід
- 15:00—16:00 — робота (музика і сайд-проєкти)
- 17:00 — кінець робочого часу та забрати доньку (інколи не я це роблю)
- 17:00—18:00 — вечеря з сім'єю, година часу позайматися з донькою або погратись, або зводити її на плавання чи на інші гуртки
- 18:00—20:00 — час на себе (тренування або ще щось таке)
- 21:00 — вкладаєм спати доньку
- 21:00—22:00 — спілкування з коханою, медитації, читання книг
- 22:00 — відбій
Це реально розпорядок дня мрії, я інколи навіть так живу, коли вдома. Але зараз, працюючи у військовій журналістиці, я вдома дуже мало. Тому живу як прийдеться, як справжній музикант — завжди в дорозі.
Найсильніші якості? Я доволі критичний до себе.
- Але мені часто діди в парках розказують анікдоти — я вважаю, шо це потужно. І ще воно, мабуть, вказує на те, шо я люблю спілкуватись з людьми і в мене це ок виходить.
- Я люблю розвиватись, брати більше відповідальності та робити цікаві речі, виклики кидати собі потужні.
- Я маю сміливість вірити, шо мені під силу все, за що я берусь.
- І ше я вроді непоганий, але дуже лінивий сонграйтер. Я думаю: треба це розвивати, але набрав робіт, як дурний, і не встигаю.
Ой бл*, в мене найпопулярніша пісня піськострадальна, яка головувала в альбомі про вихід зі стосунків. Я думаю, що я це переріс. Думаю, оце все з розбитим серцем — це коли люди люблять жаліти себе, приймають позицію жертви. Я не хочу більше так. Тому ідеально — здорова психіка та, відповідно, і шанс на такі стосунки.
Гляньте пресрелізи про альбом, буденна пересічна драма. Там все є. Я був юний, максималістичний та закоханий. Дуже наївний і ванільний мальчік. І це нормально, але зараз трошки інакше. Я обираю добрий альбом і порядок в голові.
Про сцену проєкту "Artилерія" на Atlas Festival
Одноденна сцена проєкту "Artилерія" від Суспільне Культура вже вдруге діятиме на Atlas Festival. Вона працюватиме на другий день фестивалю, 19 липня, на безкоштовній Coca-Cola Stage. Потрапити на неї зможуть усі охочі — навіть без квитків на фестиваль.
Ведучими цьогорічної "Artилерія Stage" знову стануть авторка проєкту Юлія Ткачук та Єгор Кучерук, ведучий та ексорганізатор фестивалю "Леся Квартиринка". Вони знайомитимуть відвідувачів із гуртами, а також проводитимуть аукціон на підтримку збору Atlas Festival на 100 мільйонів гривень.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
