15 червня 1775 року за наказом Катерини ІІ російські війська зруйнували Запорізьку Січ, а Військо Запорозьке Низове припинило своє існування. Та Січ не зникла — вона продовжує жити у книгах, картинах, фільмах і піснях. Її образ став символом боротьби за свободу, гідність і справедливість.
Анастасія Шквира для Суспільне Культура підготувала добірку, присвячену річниці знищення Запорізької Січі, яка допоможе краще зрозуміти, ким були запорожці, і як цей історичний перелом досі резонує в сучасній боротьбі.
Запорізька Січ у літературі
"Чорна Рада", Пантелеймон Куліш
Роман "Чорна рада" Пантелеймона Куліша є першим історичним романом в українській літературі.
Його події розгортаються у 1663 році — в часи Руїни (період в українській історії, коли після смерті Богдана Хмельницького українські землі опинилася в стані глибокої політичної кризи, розколу та безперервної боротьби за владу). Цей розкол призвів до скликання "чорної ради", для того, щоб обрати нового гетьмана та врегулювати відносини між старшиною та простим козацтвом.
Роман не обмежується лише соціальним протистоянням — у ньому також порушуються вічні теми: кохання, вірність, стосунки між батьками й дітьми.
Запорізька Січ у цьому творі стала символом волелюбності, адже запорожці прагли змін та намагалися захистити інтереси простого люду, зберігаючи традиції братерства, самоврядування й військової честі.
"Тарас Бульба", Микола Гоголь
"Тарас Бульба" — ще один культовий текст, що відображає дух козацтва, його боротьбу за свободу і незалежність. У повісті зображено не лише героїчні подвиги запорожців, а і їхню відданість рідній землі, традиціям та цінностям братства.
Сюжетна лінія твору побудована на розповіді про життя і пригоди козака Тараса Бульби та його синів Остапа та Андрія, їхню участь у визвольній боротьбі проти польської шляхти, конфлікти в родині та випробування, що випали на їхню долю в умовах історичних подій XVII століття. Через драматичні події автор розкриває теми відданості батьківщині, честі, мужності та трагедії розколу в сім’ї та суспільстві.
У повісті Микола Гоголь детально зображує традиції та побут запорожців, що допомагає глибше зрозуміти устрій Запорізької Січі, її закони, військову дисципліну та дух братерства. Через опис звичаїв, козацьких рад і побуту козаків, автор створює цілісну картину життя запорозького товариства, яке стало уособленням свободи, мужності й народної сили.
"На зламі двох історій", Стас Козачук
Чи можна змінити хід історії та запобігти руйнуванню Запорізької Січі? Над цим питанням нам пропонує подумати сучасний український письменник Стас Козачук, автор книги "На зламі двох історій".
У своїй книжці автор розповідає альтернативну версію подій, що відбуваються в 1668 році у Запорізькій Січі. Це час після національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, того року відбудеться антимосковське постання Брюховецького. Московія та Річ Посполита шукають методи, як отримати козацьку землі.
Головний герой — козак Тарас, член секретного ордену козаків, який займається розвідкою всередині та поза межами Січі. Він отримує завдання перейти кордон Речі Посполитої, та повернути цінну реліквію. Річ настільки таємна, що навіть сам козак не знає, що опиниться у нього в руках.
"Історія запорозьких козаків", Дмитро Яворинський
Сучасні дослідники вважають цю книгу — найповнішим історичним дослідженням запорізького козацтва, яке охоплює період від 1471 до 1734 років. Книжка розповідає про історію походження козацтва, соціально-економічний розвиток, суспільний устрій, звичаї та традиції козаків тощо.
Її автор, Дмитро Яворинський, український історик, археолог, етнограф, дослідник українського козацтва. Видання налічує три томи, у кожному з яких розповідається про певні аспекти життя запорожців, наразі вони доступні в електронному форматі.
"Пригоди молодого лицаря", Спиридон Черкасенко
“Пригоди молодого лицаря” — перший український історико-пригодницький роман, у якому змальовується життя і побут запорозького козацтва у 17 столітті. У центрі сюжету — козак Павло, чиє життя сповнене небезпечних мандрів, запеклих боїв під проводом Сагайдачного та несподіваного кохання.
Новаторство Спиридона Черкасенка полягає у поєднанні документальності та творчої уяви, що створило образ нового українського лицаря. Поєднання яскравих художніх образів, інтриги та історичної документальності робить роман цінним джерелом для осмислення козацької епохи в українській літературі.
Роман став основою для художнього фільму "Дорога на Січ", який зняв український режисер Сергій Омельчук.
"Максим Оса" (мальопис), Ігор Баранько
Читати історії про козаків у книжках — звична річ, а як щодо коміксів? "Максим Оса" — графічний роман про пригоди козака Максима Оси, створений українським, французьким та американським коміксистом Ігорем Бараньком.
Події у коміксі розгортаються у 1636 році, коли значна частина України входить до складу Речі Посполитої, проте Запорізька Січ ще не втратила свою незалежність.
Максим — хорунжий Корсунського полку та знаний майстер зброї — повертається до рідного села після виснажливого походу на Крим. Та замість теплих обіймів земляків знаходить… власну могилу. Усі вважають його загиблим. Збентежений, Максим сідає випити біля власної могили — живий серед живих, але вже ніби з того світу. І саме тоді з’являється Смерть. Та замість кінця — починається інше життя: сповнене таємниць, зустрічей і випробувань.
"Максим Оса" — це поєднання вестерну (де замість Дикого Заходу – Дике Поле), пригод та детективу, і все це на тлі козацької доби. Комікс вирізняється неймовірною графікою та увагою до деталей, що робить його унікальним у світі українських мальописів.
Вперше комікс вийшов двома томами у 2008—2009 роках французькою мовою у бельгійському видавництві Éditions Joker. У 2011 та 2016 роках комікс переклали українською для видавництв "Євгеніос" та Asgardian Comics, а у 2020 році Олена Лісевич переклала його для UAComix та RedRoomComix.
Запорізька Січ у кіно: епоха шабель і степів через кінокамери
"Запорозька Січ", реж. Данило Сахненко
Фільм вважається першою українською повнометражною стрічкою. У 1911 році режисер Данило Сахненко розпочав роботу над створенням фільму. У ньому взяло участь понад 400 людей, деякі з них були нащадками козацького роду.
У центрі сюжету — розповідь про кошового отамана Івана Сірка й козаків, які боронили українські землі у боях проти татар і турків. Історичним консультантом стрічки став Дмитро Яворницький — дослідник козацтва, чиє дослідження ми вже згадували. Тоді він керував у Дніпрі музеєм та забезпечив акторів автентичним реквізитом.
Тривала "Запорозька Січ" приблизно 50 хвилин, та до нашого часу дійшло лише кілька кадрів, що є вирізками з плівки.
У 2012 році на Дніпропетровщині зняли фільм-реконструкцію за мотивами "Запорозької Січі" Данила Сахненка. Та зважаючи на те, що оригінал вважається повністю втраченим, сценарій для стрічки писали, спираючись на фантазію.
"Дорога на Січ", реж. Сергій Омельчук
"Дорога на Січ" — фільм 1994 року режисера Сергія Омельчука, знятий за мотивами роману Спиридона Черкасенка "Пригоди молодого лицаря", що розкриває події, які передували початку визвольної боротьби під проводом Петра Сагайдачного.
На початку XVII століття Павло Похиленко — молодий силач із Канева — вирушає на Січ, аби довести свою відвагу та стати козаком. Та замість спокійного навчання він опиняється в самому серці битв під проводом Петра Сагайдачного.
"Максим Оса: золото Песиголовця", реж. Мирослав Латик
"Максим Оса: золото Песиголовця" — український історичний детектив 2022 року, знятий за мотивами графічного роману Ігоря Баранька "Максим Оса". Це перша в історії українського кінематографу екранізація коміксу.
Ідея зйомки фільму зʼявилася ще у 2012 році, та попри довгі роки пошуків фінансування та перешкод у процесі створення, фільм вийшов на екрани лише у 2022 році.
Події фільму розгортаються у 1636 році. Польський король намагається підкупити козацьку старшину, щоб запобігти новому повстанню, і надсилає їм золото. Передати його мають п’ятеро козаків — особисто Максиму Осі. Та до нього приходить лише один напівживий побратим і повідомляє: золото викрадене, а решту козаків убило чудовисько Песиголовець.
Тепер самого Максима Осу звинувачують у зраді й убивстві товаришів. Щоб довести свою непричетність і з’ясувати, що сталося насправді, він вирушає на небезпечні пошуки істоти, яка забрала золото.
Головного героя Максима Осу зіграв український актор Василь Кухарський, який загинув у 2023 році, він мобілізувався до армії після початку повномасштабної війни.
"Чорна Рада", реж. Микола Засєєв-Руденко
Український історичний 9-серійний телесеріал "Чорна рада" знято за однойменним романом Пантелеймона Куліша. Вперше його показали у вересні 2000 року на телеканалі "Перший національний". А вже у 2002 році для випуску на DVD було створено скорочену версію у форматі телефільму тривалістю 145 хвилин.
Основні події фільму розгортаються в часи Руїни, коли після смерті Богдана Хмельницького інші гетьмани почали боротися за гетьманську булаву. Єдиним шляхом для обрання гетьмана стала "чорна рада", що мала вирішити майбутнє козацької держави.
Головна сюжетна лінія переплітається з любовною та доповнюється мальовничими образами, епічними битвами та улюбленими акторами, що робить цей фільм не лише історичним, а й атмосферним та драматичним водночас.
"Козаки. Абсолютно брехлива історія", реж. Олександр Березань
Український псевдоісторичний комедійний телесеріал, який вийшов на екрани у 2020 році. Нині його можна переглянути на Netflix.
Події у серіалі розгортаються у 16 столітті. Головний герой, молодий селянський хлопець — Іван, викрадає коштовності у московського царя, щоб викупити матір з турецького полону.
Та серед викраденого добра опиняється чарівна сережка, що дарує своєму володарю силу й непереможність. Розлючений цар наказує своєму найкращому воїну — безжальному Федору — знайти зухвальця-викрадача.
Утікаючи від переслідування, Іван втрачає скарб, а магічна реліквія потрапляє на Запорізьку Січ. Тепер на нього та його побратимів чекає довга й небезпечна мандрівка: їм доведеться повернути артефакт, урятувати матір і не потрапити в руки до ворога.
"Козаки. Абсолютно брехлива історія" став першим українським телесеріалом, який показали в кінотеатрах.
Запорізька Січ на полотні: легенди козацької доби в живописі
Запорожці пишуть листа турецькому султанові, Ілля Рєпін. 1891
Почнемо з однієї із найвідоміших картин, робота над якою тривала цілих 12 років. Йдеться про картину Іллі Рєпіна — "Запорожці пишуть листа турецькому султанові".
Задум картини виник у Рєпіна ще у 1878 році, коли він гостював у свого приятеля, мецената Сави Мамонтова в підмосковному селі Абрамцево. Тоді він вперше ознайомився з текстом листа запорожців турецькому султану. Прочитане надихнуло його миттєво взятися за картину.
Натхненням для цієї роботи послужила подорож Ілля Рєпіна Україною. Історико-етнографічна експедиція пролягла землями колишнього Запорожжя. За час відвідування художник заповнив десятки альбомів сотнями ескізів та замальовок.
Неодноразово Ілля Рєпін звертався за порадою до українського історика та етнографа, Дмитра Яворницького, який став головним консультантом художника у процесі створення його роботи.
На картині зображені запорожці, які пишуть відповідь на пропозицію турецького султана перейти на сторону Османської імперії. Серед козаків знаходяться багато відомих нам постатей: кошовий отаман Іван Сірко, Тарас Бульба, козак Голота, а образ кошового писаря був змальований із Дмитра Яворницького.
Після успіху на міжнародних виставках картину придбав імператор Олександр ІІІ за 35 тисяч рублів. У роки радянської влади вона увійшла до фондів Державного російського музею.
Не закінчивши основної роботи, Рєпін 1889-го почав працювати над другим варіантом картини (що була значно меншою від першої, 170х267) та закінчив її 1896 року.
1935 року другий варіант картини передали до колекції Харківського художнього музею.
Проводи на Січ, Опанас Сластьон, 1889
Проводи юнаків на Січ стали символом зрілості й прощання з дитинством. Це було своєрідним ритуалом, тож стає зрозумілим значимість дійства, яке відображено на полотні художника.
Виряджання юнака на Січ вважалося важливим обрядом. Перед відʼїздом парубок звертався до рідних, знайомих та односельчан, виявляв шану та просив пробачення за всі провини. Обовʼязковим вважалося батьківське благословення, що ставало для сина захисним оберегом.
Молодика оплакували, немов покійника, та йдеться не про фізичну смерть, а про символічне переродження: з хлопця постає козак — захисник, воїн, чоловік.
Остання Рада на Січі, Віктор Ковальов. Середина XIX століття
1775 року російська армія під командуванням генерал-поручика сербського походження Петра Текелія отримала таємний наказ від імператриці Катерини II про ліквідацію Запорізької Січі. Рішення про ліквідацію Січі було прийнято у квітні 1775 роки, а вже 15 червня того ж року Січ була повністю оточена.
Посланці царського генерала передали вимогу, щоб кошовий отаман протягом двох годин прибув до російського табору.
На картині зображена остання рада старшин, де запорожці вирішують подальші дії. Рада проходила напружено, адже багато звичайних козаків не хотіли здаватися й наполягали на спротиві. Та все ж кошовий отаман Петро Калнишевський, більшість старшин та духовенство, розуміючи, що опір немає сенсу, вирішили 16 червня скласти зброю.
Картини циклу "Слава Україні!", Sasha Bob. 2022-2023
Козак вже давно став традиційною постаттю, але який він — "козак" в 21 столітті?
У циклі своїх картин сучасний художник Sasha Bob спробував дати відповідь на це питання та показати козака не музейною постаттю з минулого, а живим уособленням сучасного українця.
"Відтепер козак — уособлення всього українського народу. Кожен українець став козаком, відстоюючи незалежність України та надихаючи своїм прикладом інших краян.
Ось чому головною ідеєю цієї серії картин, які згодом зібралися у виставку, став саме козак. Не козацтво як історично-культурний феномен, а особисто козак як воїн та волеборець", — ділиться думками художник в інтервʼю медіа Huxley.
Виставка відбулася у 2023 році, сьогодні ці роботи можна переглянути на сайті галереї Kirisenko Art Gallery.
Мелодія степу і шабель: Запорізька Січ у музиці
Засвіт встали козаченьки
"Засвіт встали козаченьки" — українська народна пісня, авторкою якої вважають легендарну піснярку з Полтави Марусю Чурай. У творі йдеться про прощання козака з рідними перед походом. Пісня пройнята щемом розлуки, болем материнського серця та відчуттям невідворотності долі.
У 2023 році український співак Козак Сіромаха переспівав цю пісню, надавши їй нового звучання.
Запорозький марш
"Запорозький марш" — одна з найвідоміших українських патріотичних мелодій. Свого часу вона звучала під час урочистих засідань Верховної Ради, стала одним з офіційних маршів Збройних сил України, а також часто використовується на різних офіційних заходах та парадах.
Автор цієї мелодії — сліпий бандурист Євген Адамцевич. У своїй композиції він використав мотив української народної пісні "Ой на горі та й женці жнуть".
Марш став відомим після того, як у 1969 році Адамцевич виконав його в Київському оперному театрі імені Тараса Шевченка. Після використання в кінострічці Бориса Івченка "Пропала грамота" (1972) композиція стала ще впізнаванішою.
Згодом марш був заборонений партійними керівниками через страх перед пробудженням національної свідомості. Та вже з 1984 року "Запорозький марш" знову дозволили виконувати.
За результатами опитування, проведеного Радіо Культура у 2021 році до 30-ї річниці Незалежності, українці віднесли "Запорозький марш" до переліку 15 головних символів української державності — поряд із Державним Прапором, Гімном України та Конституцією Пилипа Орлика.
Ой на горі та женці жнуть
"Ой на горі та женці жнуть" — українська народна пісня, у якій розповідається про славні козацькі походи та оспівується героїзм та відвага козацького війська. У тексті згадуються полководці — Петро Дорошенко та Петро Сагайдачний, які ведуть військо у бій.
У пісні також порушується проблема цінностей козаків, адже для них найважливіше було мати "тютюн та люльку", а все інше вважалося дрібʼязковим на тлі бойового обовʼязку.
Український історик Іван Каманін повʼязував події у пісні із хотинським походом 1621 року.
Їхав козак за Дунай
Часто козацькі пісні супроводжувалися романтичними мотивами, що додавало їм ліричності та душевності.
"Їхав козак за Дунай" — ще одна культова пісня, яку переклали багатьма європейськими мовами.. Її мелодія стала символом української культури та надихнула покоління музикантів по всій Європі.
Зокрема Людвіг ван Бетховен, який добре товаришував з сином останнього гетьмана Андрієм Розумовським, написав дві обробки цієї пісні, які й досі звучать на світових музичних фестивалях.
Навіть Бетховен та інші видатні композитори Європи створювали її музичні версії.
Авторство пісні приписують українському козаку Харківського полку Семену Климовському, який жив у 18 столітті Пісня дуже швидко стала популярним народним романсом і перший її текст був надрукований у Санкт-Петербурзі Іваном Прачем. Після того, текст пісні почав зʼявлятися у різних пісенниках, а у 1860 році український історик, мовознавець і письменник Микола Закревський надрукував її у збірці "Старосвітський бандуриста", зазначивши, що ця композиція "відома всій освіченій Європі".
Сюжет пісні не прив’язаний до конкретної історичної події. Це розмова між козаком і його коханою під час прощання. Він вирушає "за Дунай" на війну, обіцяє повернутися через три роки, якщо залишиться живим, і просить дівчину не тужити за ним.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
