Коли ми говоримо про кіно для дітей, важливо пам'ятати: воно має не лише розважати, а й давати надію, відкривати серця, надихати мріяти. Саме так про нього говорить Світлана Тарабарова — співачка, композиторка та цьогорічна амбасадорка "Чілдрен Кінофесту", який відбудеться 13–22 червня.
У розмові із Суспільне Культура вона поділилася спогадами про перші враження від кіно та пояснила, чому підтримує дитячу творчість і яким був би її ідеальний короткометражний фільм.
Світлано, цьогоріч ви стали амбасадоркою "Чілдрен Кінофесту". Що для вас означає ця роль і чому вирішили долучитися до ініціативи?
Для мене це велика честь — бути частиною такого світлого, натхненного проєкту. Коли мене запросили стати амбасадоркою "Чілдрен Кінофесту", я не вагалася жодної секунди. Це ініціатива, яка несе світло, надію, можливість мріяти. А діти — це, без перебільшення, наше майбутнє. Я щиро вірю, що кожна дитина має право на свій голос, на творчість, на відкриття. І коли в них є платформа для творчості, мрій, відкриттів — я просто не можу стояти осторонь. "Чілдрен Кінофест" — це набагато більше, ніж просто фестиваль кіно. Це про можливість бути собою, бути почутими. І я щаслива підтримати цей голос.
Які особисті спогади чи враження з дитинства пов'язані у вас із кіно? Чи є фільми, які вплинули на ваше світосприйняття?
У дитинстві я, як і більшість дітей мого покоління, дивилася переважно мультфільми й музичні передачі. "Кіт-Пес", "Спанч Боб" — це був мій телевізійний світ.
Справжнє, глибоке знайомство з кіномистецтвом відбулося вже пізніше — в студентські роки. Я пам'ятаю, як сиділа у залі кінотеатру "Київ" або в "Жовтні", дивилася фільми класиків та молодих режисерів і ловила себе на думці: "Ось воно. Це магія". Саме тоді кіно почало для мене відкривати інші горизонти. Воно навчило мене вірити в добро, бачити світло навіть у найтемніших моментах.
Цьогоріч також проводять Дев'ятий дитячий кіноконкурс для юних митців. Як ви оцінюєте значення таких ініціатив для розвитку дитячої творчості та креативності?
Це надважливо і неоціненно. Справжні митці народжуються саме з таких спроб — з першої камери, першої ідеї, першого кадру. Надзвичайно важливо, щоби ці перші кроки були підтримані, щоб дитина відчула: її думка важлива, її історія — унікальна. Тоді вони творитимуть сміливо й чесно. Такий досвід дарує впевненість, надихає на нові ідеї. Іноді одна коротка стрічка, знята в дитинстві, може задати тон усій подальшій творчості. Саме з таких починань народжуються нові голоси в мистецтві.
Якби у вас була можливість створити власний короткометражний фільм для дітей, про що б він був? І яку музику ви б до нього написали?
Мені б хотілося зробити добру, зворушливу історію про дівчинку, яка вміє чути серця людей. Про емпатію, про здатність бачити невидиме, про силу доброти. Це був би фільм, наповнений кольорами, мріями та музикою — світлою, ніжною, з українськими інтонаціями. Музика мала б торкатися душі — як колискова, що заспокоює й надихає водночас. Я б хотіла, щоб кожна дитина, слухаючи її, впізнала себе.
Ваша музика часто про щирість, надію, світло. А чи були фільми, які надихали вас на написання пісень — прямо або опосередковано?
Так, постійно. Кіно і музика — це дві стихії, які для мене дуже пов'язані. Вони про емоції, про історії, які проходять крізь тебе. Наприклад, одна з моїх пісень — саундтрек до фільму "Кохання у великому місті 3" — з'явилася просто під час мого перебування на Одеському кінофестивалі. Я написала пісню про те, що навіть у найтемніші часи є місце для любові. Кіно, як і музика, допомагає відчувати історію глибше, адже вони про емоції й часто йдуть пліч-о-пліч.
У вас вже є досвід створення саундтреків до фільмів та мультфільмів. Чи є у вас в планах подальше написання музики до кіно? Можливо, ви вже працюєте над цим?
Так, і мені це дуже цікаво! Я люблю створювати музичний світ, у якому розгортається історія. Це особливий процес — дуже інтимний, дуже живий. Зараз я якраз працюю над новим проєктом, але поки не можу ділитися подробицями. Єдине, що скажу: це буде дуже душевна історія. І я з нетерпінням чекаю, коли зможу поділитися нею з глядачами.
"Чілдрен Кінофест" фокусується на тому, щоби дати дітям голос — не лише як глядачам, а і як творцям. Чого, на вашу думку, дорослі можуть навчитися в дітей, коли йдеться про сприйняття кіно?
Найцінніше — це щирість. Дітям не треба нічого пояснювати — вони відчувають. Їхнє сприйняття щире, вони не фільтрують свої емоції, не аналізують, не порівнюють — просто відчувають. Їхній сміх, сльози, подив — усе справжнє. І нам, дорослим, дуже корисно згадувати, як це — дивитися на світ без цинізму, з вірою в диво. У дітей є унікальний дар — бачити головне. І це надихає.
Як участь у таких культурних ініціативах, як "Чілдрен Кінофест", може вплинути на формування цінностей та світогляду молодого покоління?
Коли дитина розуміє, що її думка має значення, що її історія може стати частиною великої культурної події — це змінює її, вона виростає впевненою. Такі ініціативи формують не лише творче мислення, а й емпатію, толерантність, здатність слухати й розуміти інших. І, що дуже важливо, — смак до добра. Це формує відповідальних, світлих людей.
Кіно, як і музика, може зцілювати. Чи є у вас "фільм-терапія", до якого ви повертаєтесь у складні часи?
Один із таких фільмів — "Амелі", до якого я люблю повертатись. Він наповнений красою дрібниць, там така легкість, делікатність у кожному кадрі. Цей фільм завжди повертає мене до відчуття тепла і внутрішнього затишку.
А ще — "Мої чорничні ночі". Він нагадує про силу любові, про родину, про те, що потрібно йти своїм шляхом, навіть коли страшно. У складні моменти мені важливо згадати, що світ — це не лише труднощі. У ньому завжди є місце для світла. І кіно допомагає це відчути.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
