Крихітка, Ulia Lord та Ірена Карпа (Qarpa) презентували римейк пісні на слова Вадима Крищенка "Усі ми прагнемо любові" — попхіта 90-х у виконанні Марії Шалайкевич та гурту "Соколи". Нове прочитання стало даниною українському ренесансу того часу, об`єднало різні покоління й показало, що композиція досі звучить щиро й актуально.
Як одна зустріч на модному показі перетворилася на вокальне тріо? І чому флірт у 101 — не вигадка, а доказ того, що любов — це назавжди? Саша Кольцова у розмові з Марією Бурмакою в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь — про музику, долі й те, що тримає зв`язок поколінь.
Текстову версію для Суспільне Культура підготувала Олена Кірста.
Прем'єра пісні відбулася у твій день народження. У тебе це вже така традиція — День народження відзначати новим релізом?
Я люблю собі підіймати настрій, тому що кожного дня народження ти намагаєшся підбивати підсумки. До свого дня народження я роблю "заначку" ендорфінів, щоб проводити його в гарному настрої. Гадаю, що на наступний рік це буде дитяча книжка.
Дуже давно чула цю пісню, я стежу за пабліком Суспільного, який веде один з його журналістів, побачила у нього кілька років тому допис, і тоді ще подумала: "Боже, яка пісня, чому її досі ніхто не переспівав?" Це було до ковіду. Подумала, що колись, можливо. Потім він ще раз запостив, і я задумалася, чому ми чекаємо. Я написала спочатку журналісту, потім самому Вадиму Крищенку, але жодної відповіді не було. Я не знала, що йому 90 років, і він не так часто заходить у Facebook. Через кілька місяців мені приходить повідомлення: "Зв'яжіться щодо ліцензійних питань".
Потім приблизно чотири місяці тривали перемовини: мене попередили, що Марія Шалайкевич не хоче роздавати свій репертуар, вона ніколи й нікому не віддавала цю пісню. Це не дивно, тому що в неї унікальне виконання, яке неможливо забути. У неї дзвінкий, прозорий голос, який важко порівняти з кимось із сучасників. Мені хотілося спробувати, щоб ця пісня звучала в найкращому варіанті й так, щоби запам'ятовувалась. У мелодії нам не дозволили нічого змінювати, що й зрозуміло.
Вадим Крищенко записав для нас уривок своїх спогадів, де розповів, що вірш роздали шести різним авторам. Версія з "Соколами" перемогла. Крищенко розповів, що вони з "Соколами" одразу зрозуміли, що це буде мегахіт, попри те, що у гурту був народний репертуар (пісні УПА тощо).
Другою удачею було зустріти дівчат (Ірену Карпу та Ulia Lord — Ред. ) на показі Івана Фролова. Тоді подумала, що треба щось записати разом. Ми так часто кажемо, але нічого не робимо. Вирішила одразу зателефонувати на студію, для нас трьох це була імпровізація, яка надала нам чогось нового та радісного.
Ви записували вокал саме 14 лютого, після показу Івана Фролова. Чи цей дух любові відчувався під час запису?
"Ти сьогодні зустрічаєш День святого Валентина з трьома жінками. Скасовуй плани на вечір", — сказала Віталію Телезину, коли ми забігли на студію.
Він був дуже вражений записом Юлі. Я бачила між ними професійну магію, коли всі отримують задоволення від процесу. Зазвичай вокалістки бояться звукорежисерів, а він — дуже делікатний. Це була наче професійна любов з першого погляду, сподіваюся, що у них співпраця продовжиться.
Як на мене, все вдалося, попри те, що ми мали лише кілька годин на запис (наступного дня ще дописали). Ми дуже обережно поставилися до пісні: підходили, ніби в білих рукавичках до речі з музею.
Чи були в тебе якісь відкриття під час цієї роботи?
Спочатку я хотіла зробити цю пісню з Лізою Бібіковою. Їй 18, вона тільки закінчила школу і, здається, кудись вступила. Вона дуже юна, але перспективна артистка, сама авторка і собі акомпанує. Між нами значна різниця у віці. У тексті є слова "Чи юні, чи немолоді" — це хороший місточок для поколінь, але й ризикована для мене територія.
Але Ліза послухала матеріал, він їй не дуже відгукнувся. Текст, асоціації з водою, листям, вербою — дуже ретро. Але все на краще. Виявляється, стільки людей були раді побачити нас утрьох — Юлію Лорд, Ірену Карпу.
А як ти пояснила Вадиму Крищенку, що ви хочете заспівати цю композицію? Чи розпитувала ти його особисту історію?
Напевно, його родичі й друзі, які опікуються YouTube-каналом, його спадком, дуже активні. Там все дуже гарно з точки зору ліцензії — ви так просто не переспіваєте. Його каталог представляє юридична фірма. Ми попросили його висловитися про те, що він думає про любов: якою, на його погляд, вона є в зрілому віці і як це почуття змінюється. Він сказав, що це не має значення: люди, які відчували любов, зрозуміють, про що це — незалежно від віку. За його словами, пісня не була натхнена в той рік, коли він її писав (здається, це 1994 рік), вона про стару історію, яка залишила в ньому спогад. Відчувається, що писала доросла людина.
Марії Шалайкевич було вже за 30, коли вона її виконала. Всі ці пісні молодих людей про пристрасть, легкість стосунків — наприклад, те, що робить Brykulets, і цей його вайб, і пісні про любов, які пишуть зрілі люди — відчуваються ці художні образи й те, що ти все ще сподіваєшся когось зустріти. Є враження, що це два різних почуття з різних світів.
Але нещодавно говорили з Марічкою Падалко та з колегами про те, що нічого насправді не змінюється. Коли вам 20, ви дуже здивовані, що у батьків є особисте життя, а воно є і в 30, і в 40, і в 50. У мене є знайома пара, яка зустрілася після 70 на зупинці на Осокорках. Вони разом уже 20 років, йому зараз 101, а їй 92. Оскільки це анонімно, я можу розповісти про флірт у дорослому віці. Я бачила, як вони влітку приїхали до лікарні — там були залізні стільці, пані сіла в шортах сіла на один і каже: "Так холодно". Пан, якому 101 рік, відповідає: "Ну, можеш мені на руки сісти". 100 років, а флірт нікуди не дівається зі стосунків. Це і дуже кумедно, і дуже тепло.
Коли ти розповідала про цю пісню, ти сказала про співпрацю поколінь. Це дуже важливе формулювання. Воно нібито зшиває те, що відбувається зараз, і те, що було в 90-х. Як ти відчуваєш цей вайб 90-х?
Насамперед це мода. Також це перші пориви свободи, коли Союз пав і почала проявлятися національна та культурна ідентичність. Це, безсумнівно, плеяда митців. Тоді ми виступали і були маленькими, дивилися їх по телебаченню. Тоді неможливо було уявити когось такого, як Левко Дурко, на державному московському телебаченні. Адже це самоіронія, постмодерністський підхід до публічності.
Поведінка Ірини Білик дуже сильно відрізнялася від того, як поводились партійні діви з прямими спинами. Ось ця свобода чогось… Навіть, мені здається, тоді нам, дітям десятирічним, було це видно. Мені цікаво, як ми зараз будемо виглядати — для покоління дітей, які зараз дивляться YouTube і TikTok.
Саме ця пісня зібрала декілька поколінь: і музиканти, які з вами працювали, і ви, дівчата, Вадим Крищенко, якому 90 років. Чому важливо зараз зшивати ці покоління в музиці?
Не секрет, що тяглість українського наративу була перервана і голодоморами, і війнами. Ми не всі цю тяглість відчуваємо — цей зв'язок з умовно козаками, яких намагалася знищити Катерина, потім всі Емські укази, документи, які були покликані на те, щоб знищити українську мову, потім Розстріляне відродження.
Ще 10 років до повномасштабного вторгнення на радіо "Ретро" не було українського ретро. Для мене було трагедією, що італійське та французьке ретро є, а українського — немає. Медійники вдавали, що цієї тяглості немає. А у нас є прекрасні пісні 40-річної й 50-річної давнини. Я нещодавно придбала співаник пісень УПА — всі ці речі мають бути в школі для культурної тяглості. Люди все ще не можуть заспівати 10–15 українських пісень.
Мене заспокоює дискусія з опонентами, які виросли в Радянському Союзі, мають радянську ідентичність та кажуть: "Ми рускіє". Коли прошу їх заспівати російську народну пісню, то вони співають пісні з кінематографу — вкрадені в інших народів та перекладені російською. Себе обікрали й намагаєтеся обікрасти інших.
Які головні сенси такими римейками ми перепаковуємо для майбутніх поколінь?
Головний сенс — Україна буде завжди. Радянський Союз — це просто 70-річна трагедія на цій території, зі своїми здобутками, Голодомором. Попри жахливі умови люди вижили, створили пам'ять. Але менше з тим, ми маємо мислити довшими відрізками часу, коли кажемо про українську культуру.
Взагалі ця пісня дуже перегукується з бітлівськими All You Need Is Love, але має трошки інший акцент. Якщо The Beatles — це "Любов потрібна всім", то ви співаєте: "Усі ми прагнемо любові". "Всі ми" — це хто?
Я не можу казати за автора, тому що, напевно, він якраз мав на увазі, що і юні, і немолоді, що яким би не був твій вік, сімейний стан, стать, самоідентифікація — тобі все одно потрібна любов. Усе-таки це чоловічий погляд. Для мене трішки важко співати чоловічий текст, тому що ті почуття, які вкладав у нього 40-річний автор, відрізняються від моїх відчуттів. Мені здається, їхня позиція більш вразлива, тому що ми все одно хочемо, щоб нас любили, ми хочемо проявляти цю любов.
А коли ми це співаємо, мені здається, що тут зовсім інший контекст з'являється через війну — що всупереч тому, що з нами відбувається, у нас є це крихітне місце для приватного, і воно нікуди не дівається, тому що щойно в Києві 24 години немає тривоги — ми: "Життя, життя!" Нас це дуже відрізняє від агресорів: українці більш вітальні, вони більше сибарити, вони більше бонвівани. Це прагнення до хорошого відчувається одразу.
Над чим ти зараз працюєш?
Я записала композицію "Оладки для поросятки". Я так сміялась, поки її писала (потім зрозумієте чому), там є кілька "шифтів". Мені подобаються сюжетні маленькі пісні, тому що я розумію, що дітям потрібно, щоб там щось відбувалося. Наприклад, там є слово: "боро-хро-хро-шно", тому що поросятко пече оладки, і йому потрібно "боро-хро-хро-шно". У своєму дитинстві я багатьох слів не чула. Ця гра слів, яка у мене невимушено раптом з'являється — для мене це зближення з українською мовою, яка є моєю другою рідною. І для мене це дуже терапевтична, ніжна данина і любов, з якою я була вихована вже українським суспільством, бувши підлітком із російськомовної сім'ї.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати найкращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст-шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
