16 травня український метал-гурт Grayshapes випустив свій другий альбом "Де поховані спогади". Це історія про дорослішання під час війни, прийняття змін і ностальгію за втраченим. У піснях — туга за окупованим містом ("Де Поховані Спогади"), тривожність і стосунки, що допомагають її подолати ("Секрети"), розділеність людей війною та відстанню ("Наші Сліди").
Для проєкту "Artилерія" Grayshapes розповіли Юлії Ткачук більше про альбом, проживання війни, терапевтичність важкої музики та з якою зіркою альтпоп-сцени хотіли б колабу.
Для тих читачів, які знайомляться з вами вперше, розкажіть, як утворився гурт Grayshapes?
Андрій: У 2015 році розпався попередній гурт, де ми грали разом з Ромою. Пройшло менше року і ми зрозуміли, що не можемо жити без музики. Так у 2016 році зародився проєкт, який пізніше переріс у Grayshapes.
Роман: Сам гурт утворився у 2019 році. Тоді був я і Андрій. Після цього склад змінювався і зараз він має такий вигляд: Денис (вокал), Роман (гітара, вокал), Сергій (гітара), Саша (барабани) та Андрій (менеджер).
Денис: Я приєднався до гурту у 2021 році. До цього я вже знав усіх хлопців — із моїм іншим гуртом State 62 ми неодноразово виступали разом на одній сцені. Творчість Grayshapes мені подобалась ще до того, як я став частиною колективу. Це близька мені музика, схожа на ту, що я слухав тоді і здебільшого слухаю досі.
Яка в кожного учасника гурту є дивна звичка?
Денис: Моя дивна концертна звичка — виконувати останній трек без футболки та стрибати в натовп.
Рома: Постійно перевіряти чи викручена на максимум ручка гучності на гітарі.
Саша: Неправильно підбираю момент, щоб ефектно підкинути барабанну паличку.
Андрій: Я залежний від статистики. Кожен раз, коли виходить новий реліз, я постійно перевіряю скільки вже людей нас послухало, що написали в коментарях.
Опишіть спогад, пов’язаний із кожною піснею альбому “Де поховані спогади”.
Рома:
"Повінь" — перша пісня альбому була написана останньою. Пам’ятаю, як Андрій уже навіть думав зробити альбом із семи пісень, але я встиг доробити восьму в останній момент. Зараз це моя улюблена пісня з альбому.
"Секрети" — перша пісня про кохання у нашій дискографії. Інструментал до неї був першим серед демок, написаних для альбому.
"Лінії на руках" — хотілося зробити трек з техно-вайбом і менш насиченими гітарними партіями. Для приспіву цього треку ми перероблювали мій вокал у жіночий за допомогою штучного інтелекту.
Денис:
"Клітка" — я написав лірику до цього треку. Довго думав над ідеєю саме такого тексту, і нарешті втілив її в життя.
"Лезо" — мій топ-трек з альбому, бо він динамічний, з класним приспівом і потужним завершенням. Бойовик, одним словом. До речі, у нас на нього є кліп.
"Крик" — перший сингл з альбому, який вийшов ще минулого року. Добре качає вживу.
"Наші сліди" — трек, який, напевно, найбільше переробляли і "крутили". Тут є мої перші спроби співати чистим вокалом — здається, вийшло непогано. Загалом це балада — значно повільніша й легша за інші, але закінчується сильним прокачем.
"Де поховані спогади" — сильний своєю драматургією і має для нас особливе значення. Він про неможливість побачити рідне окуповане місто. Я сам із окупованого Донецька, а Рома — із Сіверськодонецька, тож для нас і для багатьох слухачів цей трек може стати особливим.
Ваш альбом описує події, думки, стани та події, що трапились із вами з початку повномасштабного вторгнення. Що для вас з-поміж усього виявилось найважчим?
Саша: Усвідомлення того, що звичного, розміреного життя вже не буде.
Опишіть трохи процес створення альбому: в яких умовах його записували.
Андрій: Альбом — це фундаментальна робота для будь-якого гурту. У жовтні ми вирішили випускати альбом навесні. Тоді була готова одна пісня і ще 3-4 інструментали. Але ми розуміли, який продукт хочемо мати в кінці, тому релізи перших синглів відбувалися паралельно з написанням останніх пісень.
Рома: Близько року тому я купив нову семиструнну гітару і вирішив змінити гітарний стрій для Grayshapes. Також ми змінили звукорежисера і спробували трохи інше зведення. Я вперше спробував записати гітари самостійно вдома.
Денис: Зазвичай ми втрьох (Я, Рома та Ігор — звукорежисер) збирались і вигадували партії та вокальні аранжування.
Пісня "Де Поховані Спогади" — про рідне місто, яке зараз окуповане. Розкажіть трохи більше про нього, та які найтепліші дитячі враження звідти ви зберегли.
Денис: Я залишив Донецьк в 2014 році, на початку окупації. Згадую тільки, що місто завжди було чистим, — вулиці були ідеально прибрані. Навіть коли вже йшли активні бойові дії навколо — це мене завжди дивувало.
Рома: Севєродонецьк — досить маленьке місто. І мені подобалося, що всі знали одне одного. Навколо міста були хвойні ліси, озера, річки, тож у дитинстві я часто бував на природі.
У альбомі ви багато розповідаєте про тривожність, невизначеність та страхи, з якими живуть українці щодня в умовах війни. Що допомагає вам особисто боротись із деструктивними думками та тривогами?
Денис: Коли все погано — намагаюся не читати багато новини. Якщо є вільний час, то один з найкращих детоксів для мене — відеоігри або просто зустрічі з друзями. Спілкування завжди допомагає відволіктися.
На вашу думку, як важка музика, як-от метал чи хардкор, здатна допомагати людям скинути надмір тривоги, депресивних думок та агресії в умовах життя у невизначеності?
Денис: Слухаючи важку музику й читаючи тексти, люди розуміють, що вони не одні зі своїми травмами, що музиканти так само мають власні переживання і діляться ними. Особисто мені допомагають концерти, бо коли чуєш, як люди співають пісні голосніше за тебе, розумієш, що ці треки й ці меседжі справді важливі для них.
Андрій: Для мене музика часто є терапевтичним засобом, але я б не розділяв її ефект за жанрами. Не сказав би, що метал краще підходить для зняття напруги, ніж поп. Якщо якийсь жанр приносить вам задоволення і допомагає розслабитися, впорядкувати думки, то не важливо, яка це музика. Головне, щоб не російська.
Пісня "Наші сліди" говорить про вимушене життя на відстані від близьких та неможливість повернутись до рідного дому. У цій ситуації опинились сотні тисяч українців. Поділіться своєю історією та, можливо, словами підтримки.
Рома: Зараз багато друзів і знайомих вимушено опинилися за кордоном. Підтримувати зв’язок на відстані непросто. Але важливо зберігати близькість і не боятися робити перший крок.
Денис: Особисто для мене дім — це не місце, а люди. Можливо, комусь це відгукнеться: коли навколо тебе є класні, рідні люди, — те, де саме ви перебуваєте, вже не так важливо.
Андрій: Я вже майже чотири роки не в Україні. Я розумію, що у мене категорично інший досвід від усіх моїх друзів, тож через це дуже легко втратити зв’язок. Спроможність бачити саму особистість попри її досвід, є ключем до підтримки стосунків. Але це вимагає роботи від обидвох сторін.
Упродовж останніх кількох років інтерес до важкої музики, як і до всієї української музики, зростав. Як на мене, зараз ми досягли певного плато і стоїмо на місці. На вашу думку, як ось цей "пуш" на початку вторгнення вплинув на вас і яке майбутнє ви сподіваєтесь бачити у розвитку української метал-сцени?
Денис: Так, зараз інтерес трохи спав. Але все одно є багато людей, які відкрили для себе українську важку музику. Думаю, гурти, які "залетіли" на цю хвилю популярності, зараз мають свою аудиторію, яка їх стабільно слухає і ходить на концерти.
Однак те, як кожен гурт буде розвивати цей актив, — питання індивідуальне. Якщо всі ці гурти продовжать працювати в такому ж темпі, як зараз, — український метал поступово стане не чимось незрозумілим, як комусь може здаватись, а цілком самобутнім і якісним явищем.
Андрій: Робити музику у 2025 році в рази складніше, ніж у 2022-2023. Але, попри певний спад, є колосальний прогрес метал-сцени, порівняно з 2021 роком. Звичайно хочеться швидкого зростання кожного року, але розвиток сцени забирає час. Тому головне — продовжувати працювати і не розчаровуватися, якщо зараз щось йде не так легко, як раніше.
Назвіть кількох перспективних молодих артистів, яких радите послухати тим, кому сподобався ваш альбом.
Рома: Пропоную послухати наших друзів: Ellia, Nora Plan, Icarus Driver.
Андрій: А ще сподіваємося, що почуємо новий матеріал від Hackedface у близькому майбутньому.
"Нашебачення" цього року показало, як можна робити дуже неочікувані і разом з тим вірусні колаби. Як-от хард-рок версія Сердючки від Каті Павленко і "ХЗВ", чи вірусний переспів Vivienne Mort "В ставку кораблі" Курган & Agregat. Якби вам випала така можливість, що б це могло бути?
Денис: Мені б хотілося, щоб ми зробили колабу з Кажанною. Як на мене, вона має унікальний вокал, і ми точно придумали б щось цікаве разом.
25 травня у вас буде концерт-презентація альбому. Чим плануєте дивувати?
Рома: Ми підготували нашу найдовшу програму, в тому числі будемо повністю грати новий альбом. Готуємо якісне шоу — звук, світло, екран.
Денис: Ми дуже готуємося — і якщо вам подобається важка музика, просто хороша музика або якісні живі концерти, цей івент точно для вас. Обіцяємо багато драйву, благодійні аукціони на потребу війська і яскраві враження.
Текст оновлено 22.05 о 13:36. З 26 вересня 2024 набула чинності постанова Верховної Ради України, де місто Сєвєродонецьк було перейменовано у Сіверськодонецьк.
