Святослав Вакарчук — український музикант, громадський діяч, лідер гурту "Океан Ельзи", кандидат фізико-математичних наук, ексдепутат Верховної Ради.
14 травня 2025 року йому виповнюється 50 років.
Суспільне Культура зібрало інформацію про Святослава Вакарчука, яка може бути помічна для цілісного сприйняття музиканта.
Ранні роки, родина та освіта
Святослав Іванович Вакарчук народився 14 травня 1975 року в місті Мукачево Закарпатської області, Українська РСР. Його батько, Іван Олександрович Вакарчук, був видатним українським фізиком, доктором фізико-математичних наук, професором, ректором Львівського національного університету імені Івана Франка (з 1990 по 2007 та з 2010 по 2013 роки), а також міністром освіти і науки України (2007–2010). Мати, Світлана Вакарчук, працювала вчителькою фізики.
Дитинство Святослав провів у Львові, куди родина переїхала невдовзі після його народження. Освіту здобував у львівській середній школі № 4 з поглибленим вивченням англійської мови (нині — Львівська лінгвістична гімназія), яку закінчив зі срібною медаллю. У шкільні роки захоплювався музикою, грав на скрипці, баяні, був активним учасником шкільного театру та команди "КВН", займався баскетболом.
У 1990 році Святослав взяв участь у шкільній програмі обміну та побував у Канаді, звідки привіз значну колекцію рок-музики, що, за його словами, вплинула на його музичні смаки й подальшу творчість.
З 1991 по 1996 рік навчався на фізичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, спеціальність — теоретична фізика. У 1996 році вступив до аспірантури кафедри теоретичної фізики ЛНУ ім. Франка. Також здобув другу вищу освіту за спеціальністю "економіст-міжнародник".
Вільно говорить українською, англійською, польською та російською мовами.
Музична кар'єра
Початок творчості та створення гурту "Океан Ельзи"
У 1994 році Святослав Вакарчук приєднався до львівського артрок-гурту "Клан Тиші", де став вокалістом і автором пісень. Гурт 12 жовтня 1994 року змінив назву на "Океан Ельзи", з яким Вакарчук пов'язав всю подальшу музичну кар'єру. Він став не лише фронтменом, а й автором більшості пісень та композитором.
У 1998 році колектив переїхав до Києва, де записав дебютний альбом "Там, де нас нема". Альбом став проривом на українській музичній сцені й приніс гурту всенародну популярність.
Учасники гурт Ziferblat, який цьогоріч представляє Україну на "Євробаченні", є поціновучувами творчості "Океан Ельзи". Торік вони переспівали сингл "Друг" з альбому "Модель" у проєкті Тіни Кароль "ДЗЗ".
Подальший розвиток та сольні проєкти
У 2005 році після конфліктів гурт покинули кілька засновників — Юрій Хусточка, Дмитро Шуров та Павло Гудімов. Пісня "Дякую" стала символічним прощанням зі старим складом. Новий склад гурту записав альбом "Ґлорія" (2005).
У листопаді 2008 року відбулася презентація сольного проєкту "Вночі" — джазовий альбом, представлений на сцені Національного драматичного театру імені Івана Франка.
У 2011 році Вакарчук створив проєкт "Брюссель" разом із Дмитром Шуровим, Сергієм Бабкіним, Петром Чернявським та Максом Малишевим. Навесні 2012 року відбувся тур "Брюссель".
У 2016 році гурт "Океан Ельзи" випустив альбом "Без меж" та вирушив у найбільший у своїй історії світовий тур, який завершився 17 червня 2017 року грандіозним концертом у Львові.
У 2021 році Вакарчук презентував сольний проєкт "Оранжерея".
У липні 2022-го презентували пісню "Квіти мінних зон". Її записали за кілька років до релізу.
Крім того, в березні 2023 року вийшов римейк на пісню "Обійми" спільно із Робертом Дель Наєю з Massive Attack.
А 23 лютого 2024 року вийшла композиція "Відповідь" та кліп до неї.
Наукова діяльність
У 2009 році Святослав Вакарчук захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук в Інституті фізики конденсованих систем НАН України. Тема дисертації — "Суперсиметрія електрона в магнітному полі". Символічно, що один з альбомів гурту отримав назву "Суперсиметрія" (2003), а пісня Susy — це пряме посилання на supersymmetry.
У березні 2023 року Святослав Вакарчук став почесним доктором Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Громадська та політична діяльність
У 2007 році Вакарчука обрали народним депутатом України від блоку НУНС (№ 15 у списку). Він належав до комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації. У вересні 2008 року добровільно склав мандат, заявивши, що не бачить для себе ефективної ролі у парламенті.
У травні 2019 року оголосив про створення політичної партії "Голос", з якою пройшов до Верховної Ради 9-го скликання. Партія отримала 5,82 % голосів. Вакарчук очолив партію та фракцію в парламенті, був членом Комітету з питань зовнішньої політики. У червні 2020 року склав мандат та залишив фракцію, оголосивши про завершення політичної кар'єри.
З 2017 року є членом наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Веде просвітницьку роботу, був співведучим програми "Несподівана фізика" на "Радіо НВ".
У лютому 2022 року з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Святослав Вакарчук вступив до лав Збройних Сил України на контрактній основі. Йому надано звання лейтенанта. Вакарчук активно виступає перед військовими на передовій, займається волонтерською та інформаційною діяльністю.
З початку повномасштабного вторгнення Росії "Океан Ельзи", як і низка інших виконавців, проводив благодійні концерти. До прикладу, в березні 2023-го гурт зібрав 147 мільйонів гривень на благодійному концерті в Лондоні. Кошти перерахували на закупівлю медичного обладнання та відновлення лікарень, що постраждали через бойові дії.
Особисте життя
Святослав Вакарчук був одружений зі стилісткою Лялею Фонаревою, з якою виховував її доньку від першого шлюбу. У 2021 році вони офіційно оголосили про розлучення після понад 20 років стосунків. У серпні 2021 року у Святослава народився син.
Хобі та уподобання
Захоплюється японською культурою, зокрема творчістю Юкіо Місіми та Харукі Муракамі. Серед улюблених музичних колективів — Beatles, Rolling Stones, Queen, Pink Floyd.
Нагороди та відзнаки:
- заслужений артист України (23 серпня 2005);
- лауреат Премії імені Василя Стуса (2014)
- орден Свободи (22 січня 2016);
- почесний громадянин міста Львова (1 травня 2015);
- почесний громадянин міста Києва (14 травня 2015);
- переможець премії "Viva! Найкрасивіші" у номінації "Найкрасивіший українець" (2005).
Цитати Святослава Вакарчука про Україну, війну та культуру
"Радянська влада не давала організуватися українській культурі, не давала їй стати сучасною. Вони її тримали десь там між народною творчістю етнографічною і сільським наративом. Але талант — це така штука, що наративами його не зміниш".
"Пам'ятники потрібні, тому що вони визначають маркери, ідентичності й так далі. Тому я персонально за це. Але я взагалі прихильник того, щоб пам'ятники ставити після якогось часу, коли ми усвідомимо значення тих чи інших постатей".
"Прибрати памʼятники російським діячам — для мене це не питання культури і не питання культурного кенселінгу, як це називається. Для мене це війна. У тебе є ворог — це частина його, так само як його війська, як його страшні дрони, ракети. Це частина нашої майбутньої перемоги. Все".
"Тут все дуже просто. На війні світ чорно-білий. На війні не буває «поза». На війні ти або підтримуєш ворога… а мовчати — це теж мовчазна підтримка ворога, і тоді ти частина ворога, і тоді моє ставлення до тебе як до ворога. І тут не може бути ніяких компромісів стосовно того, що хтось там поза політикою: мистецтво чи спорт. Тому що поза політикою не можна бути, коли вбивають людей, коли нищать будинки, коли відбуваються страшні акти вандалізму, тероризму… в таких містах, як Буча, чи південь України, чи те, що було зроблено з Маріуполем. Не можна просто казати: я тут ні до чого. Тому ті, хто мовчать, й тим більше ті, хто підтримують, повинні відповідати за це, в тому числі — світовим осудом. І я вважаю його абсолютно справедливим".
"Мені завжди особисто було принципово важливо, щоб українці як нація вчилися відрізняти важливе від другорядного й не розмінюватися на дрібниці, а пам'ятали, що є основоположні речі й за них ми всі маємо бути як один. Це для мене було дуже важливо".
"Творчість не зводиться до того, щоби написати пісню про свободу чи про гідність. Творчість — це сама собою свобода й гідність. Творча людина не може жити в клітці, насамперед у духовній, у тій, в якій її особистість перестає бути особистістю".
"Гідність — це коли ти ставишся до інших людей, як хотів би, щоби вони ставились до тебе. І безумовно, влада, уряд, усі, від кого так чи інакше залежить покращення добробуту людей, мають ставитися до тих людей так само".
"Демократія має плюси й має мінуси. Мінуси — над нею має працювати кожна людина".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
