8 травня відзначають 80-ту річницю перемоги над нацизмом у Європі в Другій світовій війні.
З 2015 року в Україні цього дня офіційно відзначали День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а символом дати став червоний мак. А у 2023 році цей день перейменували на День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Суспільне Культура розповідає про походження та значення символу маку в нашій державі й за її межами.
Походження символу
Перша згадка про маки в контексті війни датується ще XVII століттям. У 1693 році відбулася Битва при Ландені (сучасна Бельгія), у якій військо англійського короля Вільгельма III втратило 10 тисяч солдатів. Шотландський політик граф Перт описав цю трагічну подію в листі своїй сестрі:
"Земля була вкрита черепами та кістками коней і людей, а також фрагментами капелюхів, взуття, сідел та кобур. Наступного літа ґрунт, удобрений 20 000 трупів, розцвів мільйонами червоних маків".
Однак активно поширюватися символ червоного маку почав після Першої світової війни. У 1915 році канадський військовий лікар Джон Маккрей написав поему "На полях Фландрії", у якій описав червоні маки, що зацвіли на військовому кладовищі. Ймовірно, він присвятив цей вірш своєму другові, лейтенанту Алексу Гелмеру, який загинув у битві під Іпром (жовтень — листопад 1914-го).
Саме під впливом цих рядків американська викладачка Моїна Майкл 1918 року вперше запропонувала носити червоний мак як знак пам'яті про загиблих. Вона також продавала штучні маки з шовку, щоб зібрати кошти на потреби постраждалих ветеранів.
Цей образ став дуже популярним у світі. У 1920 році Національний легіон США затвердив мак своєю емблемою пам'яті полеглих солдат. Окрім цього, на Клівлендському з'їзді француженка Анна Герен ініціювала проведення Дня маку. Легіон підтримав її ідею, а Герен, яку тоді охрестили "маковою леді з Франції", провела перший загальнонаціональний День маку в США, використавши шовкові маки, виготовлені вдовами та дітьми зі спустошених регіонів Франції.
Поступово червоний мак перетворився на універсальний знак вшанування жертв усіх воєн — особливо після Другої світової війни, коли його почали використовувати у багатьох країнах, замінюючи попередні героїчні символи втрат.
Поширення традиції у світі
"Мак пам'яті" здебільшого носять у країнах Співдружності Націй напередодні Дня перемир'я 11 листопадаДень перемир'я — день підписання Комп'єнського перемир'я 11 листопада 1918 року, що позначило кінець воєнних дій Першої світової війни. Національне свято в більшості країн колишньої Антанти., а також на знак вшанування військових, які загинули в інших збройних конфліктах. Зокрема, цей символ поширений в Австралії, Барбадосі, Канаді, Новій Зеландії, Пакистані, Південній Африці та Великій Британії.
У Великій Британії є навіть окрема "макова фабрика", яку заснували після Першої світової війни, щоб забезпечити робочі місця для ветеранів. Там колишні військові створюють маки та меморіальні вінки для королівської родини й щорічного заходу пам'яті від Королівського британського легіону.
Прикметно, що Королівський британський легіон проводить щорічну макову акцію і в Північній Ірландії, але там суперечливо ставляться до цієї традиції. Ірландські націоналісти вважають мак політичним символом британської ідентичності й відмовляються носити його.
Запровадження символу маку в Україні
В Україні червоний мак став основним символом День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Дизайн українського маку розробив харків'янин Сергій Мішакін за сприяння Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України. Це графічне зображення є метафоричним, втілюючи водночас квітку маку та кривавий слід від кулі. Поруч із квіткою часто розміщають дати початку і закінчення Другої світової війни (1939 та 1945) та гасло "Ніколи знову".
Багатогранний символізм маку пам'яті для нашої держави також полягає в тому, що за народними легендами маки цвітуть там, де пролилася кров українських козаків.
У 2015 році президент України Петро Порошенко запровадив День пам'яті та примирення (8 травня), а також запропонував гасло "1939—1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо".
А у 2023 році президент Володимир Зеленський підписав закон, який встановлює 8 травня Днем пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Як червоний мак пам'яті став символом опору кремлівській пропаганді
Червоний мак прийшов на зміну георгіївській стрічці — елементу російської імперської символіки.
Смугаста стрічка чорного й помаранчевого кольорів уперше з'явилася як частина ордена Святого Георгія — найвищої військової нагороди Російської імперії, заснованої Катериною ІІ у XVIII столітті.
Ймовірно, кольори стрічки були взяті з чорно-жовто-білого прапора Російської імперії. За іншою версією, це поєднання символізує вогонь і дим.
Після Другої світової війни цю гаму використали в медалях і орденах за перемогу над нацизмом у Радянському Союзі. Так георгіївська стрічка стала елементом пропаганди.
Річ у тім, що російська влада перетворила Другу світову на "Велику Вітчизняну війну", аби виокремити її як власний подвиг і замовчати початкову співпрацю СРСР із гітлерівською Німеччиною (пакт Молотова — Ріббентропа).
Таким чином Росія наголошує на заслугах "радянського народу" та применшує внесок союзників і опору на окупованих територіях. Участь СРСР у війні подається як героїчний подвиг, залишаючи поза увагою тогочасні масові репресії та депортації.
Ба більше, цей наратив постійно зливається з теперішньою агресією Росії проти України, яку виправдовують "продовженням боротьби з нацизмом". Сучасна Росія використовує пам'ять про війну як інструмент легітимації імперських амбіцій, що має сприяти популяризації політики Кремля. Тоді як увесь світ вшановує пам'ять і перемоги над нацизмом, в Росії активно поширюють гасло "Можем повторить".
З 2014 року георгіївська стрічка також почала асоціюватися з підтримкою російської анексії Криму та збройної агресії на Донбасі. Її масово роздавали в окупованих містах, на блокпостах, під час сепаратистських мітингів тощо.
У 2017 році Верховна Рада України заборонила використання георгіївської стрічки. Також вона заборонена в Латвії, Литві та Молдові.
Зазначимо, що в Другій світовій війні було залучено понад 110 мільйонів солдатів. Загальні втрати військових та цивільного населення під час війни за різними даними становлять від 50 до 75 мільйонів людей. З них орієнтовно від 8 до 10 мільйонів – українці. Це майже чверть усього тогочасного населення України.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
