В український прокат вийшла французька стрічка режисерки Ноемі Мерлан "Балконетки". Це комедія з елементами горору про жіночу помсту, світова прем'єра якої відбулася на тогорічному Каннському кінофестивалі.
Ноемі Мерлан насамперед добре відома як успішна акторка. За свої ролі у фільмах "Небо почекає" та "Портрет дівчини у вогні" вона була номінована на французьку національну кінопремію "Сезар". У 2022 році Мерлан дебютувала в Голлівуді, знявшись разом із Кейт Бланшетт у фільмі "Тар". У 2017-му почала власну режисерську кар'єру. Зняла два короткі метри, і вже за чотири роки представила повнометражний режисерський дебют "Моє кохання" у Каннах.
"Балконетки" — несподіваний комедійний горор, в якому за смішними ситуаціями та випадковим вбивством ховається глибокий сенс: світ і досі є небезпечним місцем для жінок.
Стрічка розповідає про трьох подруг (їх втілили сама Наомі Мерлан, Санда Кодряну та Сухайла Якуб із "Дюни: Частина 2"), які час від часу фліртують із привабливим сусідом-фотографом (його зіграв зірка "Емілі в Парижі" Лукас Браво). Одного вечора дівчата приймають запрошення відвідати його вечірку — з цього розпочинаються трагічні події.
Журналістка Марія Кабацій зустрілася з Ноемі Мерлан у Парижі, щоб поговорити про феміністичні меседжі стрічки, вибір акторів та важливість відплати кривдникам.
Ви починали свою кар'єру як модель, тож, як і героїні фільму, мали справу з фотографами. Ця історія базується на реальних подіях? Загалом як виникла ідея "Балконеток"?
Все засновано на реальній історії з мого 17-річного віку. Тож у своєму фільмі я вирішила відтворити її.
Робота над стрічкою зайняла чотири роки. Коли я почала працювати над нею, почала більше помічати тиск на жінок з боку суспільства та відчувати, що я сама часто була пригніченою, мала панічні атаки. Розуміла, що це не нормально, що ми, жінки, не можемо почувати себе в безпеці, приміром, на вулиці вночі у відвертій сукні.
Також я мала проблеми у стосунках із партнером, тож поїхала до подруги. Це була Санда Кодряну, яка грає у моєму фільмі Ніколь. Вона живе із сестрами, і коли я потрапила туди вперше — почувала себе так добре. Я змогла розповісти їм про всі травми, що ховалися глибоко всередині мене. Вони слухали мене і також ділилися своїми проблемами. Ми відчували себе розслаблено, спілкуючись на балконі. І поступово почували себе все краще. Тож я вирішила зробити фільм про це відчуття.
Вам зрештою вдалося випустити свій фільм дуже вчасно. Бо зараз у Франції особливої актуальності набув рух MeToo. Як вам вдалося зробити таке актуальне кіно?
Гадаю, це тому, що зйомки у фільмі "Портрет жінки у вогні" відкрили мені очі набагато раніше. У Франції рух MeToo набув розголосу зовсім нещодавно та посилився після справи Жизель Пеліко.
Я ж почала думати про цю тему кілька років тому. І тоді почала писати сценарій.
Ви — акторка та режисерка. Як вам вдається знаходити баланс між цими ролями?
Коли я режисую та водночас знімаюся у фільмі, мені подобається мати оце бачення зсередини, яке маєш, граючи поруч з іншими акторами та акторками. Це допомагає. Крім того, як акторка я багато репетирую, щоб точно знати, що маю робити. А як режисерка — замальовую всі сцени, тож я також готуюся. Тому для мене легко це поєднувати.
Коли ж я лише знімаюся у чужому кіно, почуваю себе значно розслабленішою.
Я щойно відвідала виставку французької художниці та, до речі, теж моделі Сюзанни Валадон у Центрі Помпіду. Там зазначають, що це перша художниця, яка наважилася намалювати оголеного чоловіка. Як гадаєте, що можуть десь років за 100 сказати про ваші режисерські роботи?
Сподіваюся, скажуть, що була така жінка, яка намагалася бути вільною у своїй роботі. Я не вважаю, що роблю щось першою. Я впевнена, наприклад, що в кінематографі є схожі сцени з гінекологом чи зґвалтування, але я намагаюся показувати те, що довгий час було табуйованим.
Головну чоловічу роль у вашому фільмі грає Лукас Браво, зірка серіалу "Емілі в Парижі". Ви обрали його, бо він вже знаменитість, чи чому?
Ні, ми передивилися багатьох акторів. Я не знала його, але мій кастинг-директор зателефонував йому і він приїхав. По-перше, він дуже гарний, а мені якраз потрібен був сусід-красунчик.
До того ж на пробах він виявився фантастичним: не боявся ризикувати, виглядати дивним. Також важливим було, що він не відчував себе некомфортно. Бо багато акторів казали: "О, я не хочу бути оголеним", "Не хочу грати поганця". А Лукас справді хотів допомогти.
Одну з подруг зіграли ви самі, іншу — ваша подруга Санда Кодряну. Розкажіть, як у касті з'явилася акторка з фільмів "Дюна: Частина 2" й "Екстаз" Сухайла Якуб, та як вам працювалося разом?
Ми знаємо одна одну близько 15 років, тож нам не треба було щось будувати чи вдавати. Коли вона прийшла на проби, то легко влилася в наш колектив перед камерами. Звісно, вона не могла так на повну відчувати це, як Санда та я, бо ми завжди разом, ми досі іноді живемо разом. Ми — як Том і Джері, нас неможливо розділити. Але Сухайла дуже швидко вписалася в наше товариство.
Ви шукали якесь особливе місце для зйомок свого фільму?
Я жила в Марселі. І дуже люблю це місто, бо воно нагадує мені жінку: дуже різнокольорове, таке тепле. Трошки пошкоджене, але в ньому багато життя. Тож воно ніби жінка. Тому для мене було очевидно, що все має відбуватися саме там.
Втім, мені треба було знайти квартиру головної героїні, квартиру сусіда. Щоб на вулиці не було забагато автівок, але був гарний вид. Тому було важко знайти підхожу локацію в місті. Ще нам треба було отримати згоду мешканців на зйомки. Це було нелегко, але нам вдалося знайти це місце.
Костюми — важлива частина вашої історії. Вони додають більше інформації про кожного персонажа. Вам сподобалося працювати над цією частиною фільму?
Усім, хто працював над цим фільмом, — операторам, гримерам та костюмерам, акторам — я казала, що вони матимуть простір для творчості та експериментів. Для мене він нагадував книгу коміксів. Тож могло статися усе, що завгодно.
Приміром, у мене виникла ідея перевдягання моєї героїні Еліз у Мерилін Монро — ікону, створену чоловіками для чоловіків — і зрештою вивільнення її. Коли моя героїня знімає одяг у стилі Мерилін, то залишається без свого. Бо більше не знає, ким вона є.
Що стосується Сухейли, яка грає вебкам-модель Рубі, то я хотіла, щоб її макіяж не був красивим, а виражав персонажку та її чуттєвість. Те саме стосувалося і вбрання: вона хоче бути топлес, коли спека; одягає топ зі скелетом, коли жахливо почувається.
Тому дійсно я хотіла розказати цю історію ще й через костюми кожного героя.
Вашу стрічку порівнюють із фільмами Педро Альмодовара. Ви з цим погоджуєтеся?
Мені подобається Альмодовар. Він надихав мене, бо це були одні з перших фільмів, де жінки головні, вони живі. Також він дозволив жінкам бути вульгарними. Тож, дійсно, він був великим натхненням.
Іншими моїми референсами були азійські фільми, зокрема корейські. Також Тарантіно, звісно.
А горори вам подобаються?
Так! Мабуть тому, що в реальному житті я взагалі не жорстока. Я дуже хороша дівчинка. Тому гадаю, що горори допомагають нам виплеснути емоції.
У нас в Україні зараз триває війна і є багато випадків сексуального насильства з боку російських військових. Ваша стрічка дає таке відчуття помсти та надію на те, що всіх ґвалтівників буде покарано. Дякую вам за це.
І вам дякую! Я лише можу уявити, що зараз переживають жінки в Україні. Тому що найгірше — це використовувати тіло жінки для покарання. І в моєму фільмі, який можна сприймати як антиутопію чи утопію, я хотіла створити світ, в якому б страх був на іншій стороні. Щоб боявся агресор.
Тому стрічка починається з кадрів жінки, яка захищає себе. Вона не вчиняє жорстокість заради самої жорстокості, а використовує її для захисту. Тому що знає, що це єдиний порятунок, вона не сподівається на правосуддя.
Тому що світ хоча й стає кращим, але не так швидко, як годилося б. Навіть сьогодні у Франції все більше жінок наважується звинувачувати чоловіків у аб'юзі. Але це геть не означає, що більше кривдників засуджують.
Тож я хотіла створити такий простір у дещо фантазійному світі, де жінки могли б захищати себе.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
