У 1995 році Василь Іваночко, художник за фахом, створив видавництво "Лілея-НВ", щоб поширювати серед молоді пластові ідеї. Та вже за кілька років невеликий скаутський проєкт перетворився на активний майданчик сучасної літератури, який відкрив українським читачам твори Юрія Андруховича, Юрія Іздрика, Тараса Прохаська, Олега Лишеги та інших культових авторів.
Попри беззаперечну видавничу інтуїцію, Василь Іваночко не досліджує ринок та цільову авдиторію, не намагається підлаштуватися під тенденції. Натомість він постійно наголошує на тому, що "бавиться у своє задоволення", просуваючи ті проєкти, які, на його думку, є цікавими та важливими для української молоді.
Суспільне Культура поспілкувалося з Василем Іваночком — розповідаємо, як видавництво "Лілея-НВ" протягом трьох десятиліть популяризує цінності "Пласту", національну свідомість та сучасну українську літературу.
Створення видавництва
1990-ті. Василь Іваночко саме перебрався з Микуличина, де два роки викладав малювання у школі, до Івано-Франківська. Там у нього виник задум створити видавництво — однак Василя Іваночка, досвідченого пластуна, цікавив не бізнес та тонкощі книжкового ринку, а просування ідей "Пласту". Зібралася команда з молодих скаутів — і до справи.
Оскільки досвіду в галузі засновникам бракувало, вони звернулися по допомогу до друга-пластуна Мирослава Павловського, який тоді був станичним станиці "Тернопіль" і власником видавництва "ЛілеяЛілея — скаутська емблема, поширена в усьому світі.". Пропрацювавши там рік, команда повернулася до Франківська та в 1995-му заснувала власне видавництво — ту саму "Лілею", але з приставкою "НВ", що відсилає до пластового гуртка Василя Іваночка під назвою "Нічні волоцюги".
Спершу видавництво працювало винятково з літературою "Пласту", прагнучи зберегти й розвинути традиції українського скаутингу. Однак через деякий час команда зрозуміла, що в тогочасній Україні ніхто не підтримував ані пластову, ані ширшу українську ідею. Так "Лілея-НВ" змінила курс на сучасну українську літературу.
"Я не вивчав ринок — просто робив те, що вважав за потрібне. У «Пласті» є таке правило: ти намагаєшся бути там, де в цей момент державі найбільше потрібен. Тож ми й намагаємося порушувати теми, які, на нашу думку, будуть цікаві й можуть спонукати українців поважати себе, можуть сформувати нашу країну та пропагувати правильні ідеї", — пояснює Василь Іваночко.
Він додає, що не бачить себе "ремісником" у цій сфері — натомість "бавиться у своє задоволення та робить те, до чого лежить душа".
Зіркові автори
Звідтоді "Лілея-НВ" почала одне за одним відкривати зіркові імена в українській літературі. Саме під егідою цього видавництва вперше вийшов друком роман "Перверзії" Юрія Андруховича:
"У 1996-му Андрухович саме написав свою «Перверзію», розіслав її кільком видавцям — і всі відмовили. Я прийшов до нього й сказав, що видам цю книжку. Він сприйняв скептично — але я знайшов дизайнерку Олену Рубановську, домовився з типографією й видав перший наклад у 1000 примірників. В Андруховича щелепа впала! А потім ми з цим романом об'їздили пів України. Й надалі видавали все, що Андрухович писав".
Згодом портфель "Лілеї-НВ" поповнився творами Юрія Іздрика, Тараса Прохаська, Олега Лишеги та інших культових авторів:
"Пам'ятаю, як я переконував Прохаська щось написати — а той сказав, що не може створити книжку отак на замовлення. Тоді я пішов до директора радіо, де Тарас тоді вів передачу, й попросив записи всіх його передач. Ми їх розшифрували — і видали книгу «FM Галичина». Потім я так само за Лишегою бігав: казав «Олеже, ти цікавий чоловік, давай ми тобі зробимо книжку!»"
Зрештою видавництво "Лілея-НВ" стало рушійною силою так званого станіславського феномену — до цього руху належали митці, які мешкали в Івано-Франківську, а також були пов'язані із західним постмодернізмом після розпаду СРСР.
Зокрема, видавництво співпрацювало з журналом "Четвер", на сторінках якого дебютували Любко Дереш, Ірена Карпа, Тарас Прохасько, Сергій Жадан, Світлана Поваляєва, Мар'яна Савка, Тетяна Малярчук, Світлана Пиркало, Антон Фрідлянд, Василь Кожелянко, Павло Солодько та Назар Федорак.
Навіть через десятки років, "Лілеї-НВ" продовжують іноді надходити рукописи від письменників-початківців. Щоправда, зараз видавництво рідко береться за такі проєкти: просування нових авторів потребує чималого ресурсу, а в пріоритеті сьогодні інші напрями роботи.
Труднощі та тонкощі виробництва
З одного боку, нерозвинутість тогочасного книжкового ринку в Україні давала видавцям п'янку свободу. З іншого — налагодити виробничі процеси було складніше. Василь Іваночко пригадує, що якісної поліграфії в Україні тоді ще не було, тож, наприклад, перший наклад "Перверзії" друкували в Польщі.
Окрім книг, "Лілея-НВ" продавала поліграфічну техніку. Це забезпечувало стабільний дохід і дозволяло інвестувати в розвиток книговидавництва.
Поступово бізнес розростався. У найактивніший період в штаті працювало 44 людини (зараз колектив нараховує 6 працівників), а за 25 років діяльності видавництво опублікувало понад 2000 тайтлів.
"Раніше було значно легше, середовище було жвавіше. Можливо, це пов'язано з революційним підйомом: Союз валився, ми поставали як молода держава, від якої всі щось очікували", — розповів Василь Іваночко в інтерв'ю для видання "Куфер".
Повномасштабна війна також вносить корективи в діяльність видавництва. За словами Василя Іваночка, на початку вторгнення продажі патріотичної літератури зросли втричі — розкупили навіть ті видання, які лежали на складі двадцять років. Натомість цьогоріч продажі впали — і ці коливання ринку видавець пояснює зміною суспільних настроїв.
"От виступив Трамп — і люди побачили безвихідь, може, почали думати про майбутнє своїх дітей за кордоном. Не можна весь час жити з війною — життя ж минає. І це все відбилося на купівельній спроможності. Адже патріотичні книжки купували, бо українці масово пішли добровольцями на фронт, усі почали цікавитися своєю культурою та історією. Окрім цього, до Івано-Франківська тоді (на початку повномасштабного вторгнення — Ред.) приїхало багато біженців: вони були здивовані, що є так багато української патріотичної літератури й скупляли її пачками! Словом, ринок коливається від різних тенденцій — але я його й не досліджую, а просто роблю своє діло".
Напрями діяльності видавництва
"Лілея-НВ" наразі працює над кількома напрямами діяльності. Окрім серії "Майстер української прози" із сучасними авторами та серії пластових видань, видавництво має намір започаткувати серію класики "Моя колекція". Туди, за словами Василя Іваночка, увійдуть твори засновників скаутингу — Редьярда Кіплінга, Ернеста Сетона-Томпсона, Роберта Байдена-Павелла — які будуть корисними для формування світогляду підлітків.
Зокрема, першим у цій серії вже видали твір "Цупке життя" Василя Кархута — українського пластового видавця та лікаря-травника. Наступною планується повість "Чота крилатих" Юрія Шкрумеляка, який був українським письменником, журналістом і січовим стрільцем.
Окрім цього, "Лілея-НВ" в межах історико-краєзнавчої серії "Моє місто" видала понад 50 книжок про Івано-Франківськ. За це видавництво претендує на рекорд України.
Також Василь Іваночко сприяє дослідженню Галича, адже це місто у XII–XIII столітті було столицею Галицько-Волинського князівства. Видавець хоче популяризувати Галич, підняти його цінність, престиж та гордість серед громадян.
Насамкінець Василь Іваночко згадує підготовку мистецького пленера, який об'єднає 26 художників з Івано-Франківська. Цей, а також низка інших заходів покликані зібрати експозицію майбутнього художнього музею Івано-Франківщини.
Новий музей має стати альтернативою обласному музею, який виник ще у 1980-х. Радянська влада фінансувала його наповнення, а з набуттям незалежності бюджетного ресурсу стало недостатньо, тож експозиція не поповнюється вже понад 30 років. Василь Іваночко хоче зібрати найцікавіші роботи останніх десятиліть, видати тематичні каталоги та навчальний підручник з історії мистецтв Прикарпаття для дітей, щоб заповнити прогалину в музейних фондах і формувати у молоді гордість за місцеву культуру.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
