Контроль над ЗМІ, проросійські партії та рухи, розташування Чорноморського флоту — це лише частина факторів, які сприяли російській окупації Криму у 2014 році, зазнаяає історик Андрій Іванець. Плацдарм для цього РФ формувала ще з 1990-х, а ідею захоплення українського півострова виношувала від проголошення незалежності України.
Кореспондентка Суспільне Крим Оксана Бовсуновська поспілкувалася з Андрієм Іванцем про основні етапи інформаційної окупації Криму ще до окупації у 2014 році.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
— Як Росія ще з початку незалежності України просувала свої пропагандистські наративи на території Криму?
— На превеликий жаль, Російська Федерація мала широкі можливості впливу на свідомість кримчан через різні інформаційні інструменти. З самого початку незалежності Росія зберігала контроль над загальносоюзними засобами масової інформації, які домінували на початку 1990-х років в інформаційному просторі Криму, і це давало можливості в критичний момент створювати серйозне напруження в Криму, впливати на органи влади і на кримське населення.
Росія використовувала як російське телебачення — досить популярне в Криму, так і вплив газет на пізніших етапах, коли український інформаційний простір вставав на ноги і в Крим більш широко заходило українське телебачення, розвивалася своя інформаційна система. Росія все одно не втрачала можливості впливу, оскільки всередині Криму в неї були інструменти. Наприклад, Чорноморський флот володів типографією, газетою “Флаг Родины”, яка активно пропагувала сепаратистські антиукраїнські ідеї на початку 1990-х. Зокрема в ті моменти, коли російські представницькі органи влади ухвалювали незаконне рішення щодо Криму в 1992 і в 1993 роках, ця газета транслювала ці меседжі, підривала довіру до української влади, до легітимності перебування Криму у складі України. При чому її типографія була базою для друку антиукраїнських видань, які вже були зареєстровані безпосередньо в Криму, а через цю типографію діставали папір для таких видань.
Плюс Росія допомагала безпосередньо, я думаю, що деяким кримським виданням, тим же самим папером, коли був його брак в 90-х роках, і, імовірно, фінансово. Не сумніваюся, що частина журналістів, і друкованих ЗМІ, і електронних і їх керівників в Росії були завербовані. Наприклад, такі видання, як “Кримська правда”, яка вела систематичну антиукраїнську пропаганду протягом всіх років свого існування в незалежній Україні, я думаю, що вона отримувала різну форму підтримки, і, не сумніваюся, що мала контакти не лише з російськими органами влади, а й з російськими спецслужбами, впливала на інформаційний простір в Криму і діяльність кримських політиків. Сьогодні вони відверто розповідають про свої контакти з російськими спецслужбами, достатньо почитати інтерв'ю Грача, Константинова і інших дійових осіб, які до війни займали в Криму керівні посади в українських органах влади.
— Що загалом сталося з кримськими ЗМІ після російської окупації у 2014-му?
— Після 2014 року ситуація в Криму, звісно, набагато погіршилися, тому що все-таки станом на 2014 рік інформаційний простір Криму, він все-таки був достатньо контрольований Україною, попри всі впливи Росії. Але в 2014 році одна з перших дій загарбників — незаконне відключення українських телеканалів із ефіру, тобто вони захопили український радіочастотний ресурс, незаконно відключили українських мовників і включили російські пропагандистські ресурси, що одразу негативно вплинуло на ситуацію в Криму. Пізніше, всі ЗМІ, які були в Криму були примушені до перереєстрації. Їх кількість зменшилась, суттєво зменшилась, і безумовно, всі проукраїнські ЗМІ, вони припинили своє існування.
Спроби зареєструвати нові проукраїнські ЗМІ наштовхнулись на протидію. Ми знаємо спроби, наприклад, українських активістів випускати україномовну газету, вони припинилися, тому що сама організація через переслідування була де-факто знищена російською окупаційною владою, хоча вона займалася суперкультурницькою роботою.
— Тобто інформаційна ізоляція була одним з перших кроків окупантів у Криму?
— Звісно, градус пропаганди, який з початком війни в 2014 році підняла Росія, він в Криму відчувався дуже і дуже сильно. Це і дегуманізація українців, і очорнення України як держави — це все таким брудним потоком вливалося в свідомість кримчан протягом 365 днів на рік і 24 години на добу.
Росія кримчан значною мірою ізолювала від інформаційного простору не лише України, а і світу. Ми сьогодні це можемо дуже чітко бачити. Якщо Росія спочатку відключала лише українське телебачення, українські радіоканали, заборонила доставку українських друкованих засобів масової інформації, то на наступних етапах вона почала забороняти доступ до електронних ЗМІ України. Я маю на увазі вже не телебачення і радіо, вже навіть до цифрових медіа. Тобто поступово збільшувалась кількість сайтів, на які кримчани зайти не могли, і після 2022 року їх кількість зросла ще більше, єдиним виходом для тих кримчан, які хотіли отримувати незалежну від російської окупаційної влади інформацію було використання VPN-ів, однак Росія забороняє використовувати і VPN.
Варто зазначити, що змінились і форми діяльності провайдерів в Криму, одразу після захоплення Криму їх зобов'язали встановити спеціальне обладнання, яке передає інформацію російським спецслужбам. Станом на 2022 рік ці заходи були ще більш жорсткими до провайдерів, їх змушують, наскільки нам відомо, повідомляти про те, хто використовує VPN, і збирати іншу інформацію, яка стосується власне, споживачів їх послуг, яка може зацікавити Російську Федерацію.
— Як змінюються наративи російської пропаганди в Криму?
— Головна мета Росії у цій війні — це знищення української держави і української нації, відповідно заперечення самого права на їхнє існування як окремої нації. Цей наратив запроваджувався що в Криму, що на окупованих частинах Донецької і Луганської областей. Єдине, що формально в Криму подавали ситуацію, як, нібито, законне включення частини раніше української території до складу Російської Федерації, а, нібито, на Донеччині і Луганщині утворилося квазі державне утворення цієї ЛДНР, але суть була одна, хоча форма звісно відрізнялася трошки, сьогодні вона фактично значною мірою нівельована, оскільки Росія сьогодні незаконно заявляє претензії ще на чотири області України, і тепер оцей кримський досвід, він власне переноситься на ці території, де розповідається, що це тепер ніби Росія.
— Чи відрізняються російські наративи на новоокупованих територіях від тих, що поширювали і поширюють в Криму?
— Про Запорізьку область, про Херсонську, Донецьку і Луганську область, власне, зараз розвивають той самий наратив про “історічєскіє регіони”. В чому проблема для Росії, вони вчинили тяжкі міжнародні злочини, найтяжчі міжнародні злочини, це злочини агресії, воєнні злочини, злочини геноциду і для того, щоб прикрити свою злочинну діяльність, Росія мусить шукати якісь пропагандистські інструменти, і таким інструментом для росіян є нібито історичне право. Тобто, оскільки вони брутально порушили міжнародне право щодо територіальної цілісності, поваги до суверенітету і територіальної цілісності інших держав, а окупувавши Крим, Росія порушила понад 400 договорів підписаних з Україною, я вже не кажу про її міжнародні зобов'язання як члена ООН і інших організацій, і щоб оце хоч якось прикрити, використовується фіговий листок оцих квазі історичних аргументів, що це ніби-то Крим, “ісконно руская земля”. Абсурдне твердження, бо звісно, що “ісконно руская земля” знаходиться між Волгою та Окою, а Крим є Крим.
І те саме абсолютно стосується тих українських областей, які сьогодні частково окуповані Росією, Росія так само не має жодного права захоплювати ці території, але вона це вчинила, і тепер, щоб пояснити це власному населенню, міжнародному співтовариству, ввести в оману українських громадян, використовується така аргументація, що це історичні землі Росії. Якраз ці твердження давно відкинули в міжнародному праві, тому що виходячи з підходу історичних земель, можна в світовій політиці просто викликати вибух конфліктів, саме тому має бути верховенство міжнародного права, а не якихось квазі історичних претензій. Так само Україна могла б претендувати на спадщину Київської Русі і казати, що все, це наші всі землі, які підкорялися Києву там в 11 столітті. Це абсурд, ми не використовуємо такі підходи, ми їх відкидаємо, бо ми підходимо цивілізовано, і власне цього вимагає міжнародне право і цивілізоване людство і від Росії.
Я звісно дивлюся, що відбувається на окупованій території. Можу сказати, що піднявся градус, антиукраїнська риторика стала більш жорсткою. Всі ці геноцидні заяви мають наміром знищити повністю або частково, в даному випадку національну групу українців, і частиною цього злочину є дегуманізація жертви. І от ці заявлені цілі так званої СВО — денацифікація, демілітаризація, вони в кримських медіа дуже активно використовуються. Якщо відбувається якийсь злочин в Криму, то часто в кримських медіа пишуть, що громадянин України вчинив злочин. Це підкреслюється. Щодня, фактично, в Криму ідуть повідомлення, що затримали українського шпигуна, або кількох українських шпигунів, або дали терміни людям, які підтримують Україну. Ми бачимо, як таке переслідування штучно нагнітається через контрольовані ФСБ структури, наприклад, така організація “Кримський СМЕРШ”, яка вишукує спеціально будь-які появи проукраїнських настроїв у людей і потім цих людей переслідують адміністративно, карно, їх вносять в каральні структури Росії і їх персональні дані оприлюднюються також в ЗМІ, в telegram-каналах, що безумовно є теж таким грубим порушенням прав цих людей.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp та Facebook
