Солоне море, кипариси на алеї та спогади дитинства — все це вклали учасники київського гурту Black Balloon у свою нову пісню "Кипариси". Трек, створений за один день, став музичним листом до Криму, де переплелися особисті історії авторки слів пісні, солістки Алі Шандри та музиканта Олексія Бондаренка. 12 лютого на цю пісню вийшов кліп.
Учасники гурту розповіли Суспільному Крим про "Кипариси", як пісні можуть допомогти будувати нову кримську ідентичність та що об'єднує Тараса Шевченка і Севастополь.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Кліп до пісні про кримські спогади зробили у форматі старого фотоальбому або щоденника: постпродакшен виконаний на папері.
"Ми зібрали "Кипариси" зі спогадів, особистих архівних відео, асоціацій, любові і тепла до нашого дому в рідному Криму", — пише гурт під своїм новим відео на YouTube.
Олексій Бондаренко розповідає Суспільне Крим, що для створення кліпу вони ходили в ботанічний сад, оскільки вирішили, що це те, що найбільше їм нагадує природу півострова.
"Ходили, вишукували кипариси, вишукували на Поштовій площі, ми ходили по мосту, скрізь, де є пісочок, знімали якісь візуали води. Щоб нам це просто нагадало ті місця, в яких ми жили, в яких ми щось переживали... Ти можеш просто жити за рахунок спогаду. І коли цей спогад можна зробити фізично таким, щоб його можна було почути, помацати. В нього з'являється більше об'єм, він ніби стає трошки живішим. Ніби ти можеш його прожити заново, от хоча б так", — зазначила Аля Шандра.
Вона каже, що намагалася у треці розповісти про рідний Херсонес, бабусю та дитинство на півострові.
"Наша квартира, вона була поруч з Кипарисовою алеєю. Тому в мене прям дуже чітко солоне сонце, солона вода, кипариси", — зазначила Аля.
"Кипариси" — це спогади, покладені на музику. І перша пісня столичного гурту Black Balloon про Крим. Вона народилася за день.
"Я написала, здається, куплет, прийшла до Льоші і сказала, що дуже хочу, щоб у нас була така пісня", — пригадує артистка.
"Аля їх співає, а я їх роблю. І, по-перше, там є шум моря. Не придуманий, він взятий з відео, яке Аля записувала в 2019 році в Криму, коли туди їздила", — ділиться Олексій Бондаренко.
Для солістки півострів — це дім. Місце, де вона сформувалась.
"У мене тато з Черкаської області, мама з Криму. І я розвивалась одночасно, мабуть, на стику двох субстанцій: Черкаської області та Криму. І двох особливостей культурних: однієї багатої сонячної й зросійщеної багато в чому, й іншої — багатої, українізованої й недооціненої. Крим — це один з таких артефактів, на яких тримається моя особистість. Це те, що мене формувало. Це щось таке надзвичайно світле, чисте і хороше, яке не дає оцьому темному, поганому і брудному замінити себе всередині", — зазначила Аля.
За спогадами дівчини, Севастополь був зросійщеним.
"Коли я приїздила малою, я дивувалася, чому мої подружки дивляться російські телеканали, дивляться "Дом-2" або бабуся дивиться новини чомусь на "Росія-1" чи "ТНТ". Не знаю, не розбираюся. Я не розуміла, бо я не дивилась. У нас у селі в Черкаській області не було такого. У нас такого не показували. І я, коли дивилась, я не могла ніяк себе із цим поєднати. Для мене це щось чуже було. А я розумію, що для них це була частина їхнього дитинства. Це була частина їхньої самоідентифікації, знову ж таки, оці "Дом-2", "Росія-1" тощо. І викорінити це, або змінити світогляд, дуже складно. І зараз це ще складніше", — наголосила вона.
Водночас до окупації українського в Севастополі щороку ставало більше, каже музикантка.
"Оця ідентифікація себе з українським, з тим, що Крим — це частина української території, частина держави Україна, воно з'явилось. Я точно бачила, бо з’явилося багато українських стягів, з’явилося більше української мови. Люди починали ходити масово у вишиванках, я не кажу про окремі випадки. Якось починали цю культуру показувати. Показувати й ідентифікувати себе з нею. І от в якийсь момент її стало більше, а потім сталася окупація", — пригадує вона.
До того ж кримська частина родини Шандри завжди усвідомлювала себе українцями через відомого пращура.
"Я внучата племінниця у шостому поколінні Тараса Григоровича Шевченка. Так, ми в Севастополі, так ми живемо в Криму. Але от наша сім'я — це нащадки Шевченка. Так вийшло, що моя мама з Криму. І виходить, наш рід Шевченка проходить через Крим. І через те, що моя мама виросла у Криму, жила в Криму, моя бабуся з Криму. Все, що я знаю про Крим, я знаю через маму, через бабусю. А Шевченко народився у Черкаській області. І мій тато з Черкаської області. Виходить, що все це зробило повний цикл, повне коло. І моя мама через Крим повернулася на батьківщину своїх предків", — зауважила співачка.
Вона розповіла, що Олексій щоразу, коли бачить пам'ятник Шевченку — кидає його фото Алі з підписом "дивись, твій дідо".
"Мені подобається, той що нависає у парку Шевченка. То летючий Шевченко. Ми їм даємо імена. Я вважаю, що мені як нащадку можна. Це не спаплюження", — додала співачка.
За словами Алі, якби не окупація Криму, то зараз би було "дуже добре" й людям, які там живуть, й іншим українцям. Але багато тих, хто залишився на півострові, не розуміють цього, додала вона.
"В мене було одне питання, яке для мене, в принципі, дуже чітко змалювало картину світогляду. Вони (місцеві жителі — ред.) сказали, що "В нас є тепер Кримський міст і ми по Кримському мосту можемо поїхати в Ростов". Я кажу: "А у нас є безвіз і квитки на лоукостери по 9 доларів. І я можу полетіти в будь-які вихідні, буквально на минулих вихідних я літала в Тулузу. Ти літала в Тулузу? А до цього я літала в Берлін, а до цього — у Варшаву, в Гданськ. І це мені коштувало $9". Вони такі: "Так нащо нам та Тулуза? Ми можемо по Кримському мосту в Ростов". Таке враження, що отак от їм закрили і вони бачать тільки цю щілину і більше нічого. От тільки Росія і все", — пригадує артистка.
Своєю чергою Олексій Бондаренко теж проводив дитинство у Криму, приїздив туди малим як турист. Востаннє був на півострів ще до окупації.
"Кожен рік мене засилали у село Щолкіне на Казантипі, з бабусею, де ми сиділи місяць-два там постійно, не вилазили. І я там купався у морі, ходив на пляж, ходив з бабусею на ринок... Для мене Крим ніколи не був якоюсь окремою частиною. Для мене це просто була така сама частина України як Львів, Харків, Дніпро, Донецьк. Я їх ніколи не розділяв", — розповів Бондаренко.
За словами музиканта, зараз він сприймає Крим більше через призму кримських татар.
"Вони більше про це говорять. І вони знімають про це багато контенту. Вони знімають про це фільми. Є доволі багато публічних, активних людей. Таких як Ахтем Сеітаблаєв, наприклад, які дуже часто про це говорять. І Джамала, яка записала минулого року альбом кримськотатарською мовою, який феноменальний абсолютно", — пояснив він.
Олексій також зазначив — усвідомив, що кримськотатарська культура — така ж частина України, як і його, у 2016 році, коли поїхав на програму обміну у Литву з музикантами. Двоє з делегації були з Криму. Один з них — кримський татарин.
На день представлення треба було презентувати свою країну гастрономічно. Кримський татарин тоді приготував чебуреки. Гітарист пригадує, що раніше не асоціював українську кухню з чебуреками, адже в нього вдома ніхто їх не готував.
"А потім я подумав, що, в принципі, в цьому немає нічого такого. По-друге, у нас висіли два прапори: жовто-блакитний український і теж жовто-блакитний, але кримськотатарський. І теж спочатку я подумав, що це дивно, а потім подумав, що це абсолютно логічно, що вони можуть бути поруч. Тим паче, що з нами реально є представник цього народу. І тоді для мене був, певно, перший шифт, коли я зрозумів, що кримські татари, в принципі, існують. Що вони така ж сама частина України, як, наприклад, я або мої друзі. І це абсолютно нормально — змішування цих культур у межах однієї країни", — зазначив він.
На думку музиканта, після деокупації Криму знадобиться нова історія, вільна від травми окупації.
"Зараз будується, умовно, нова ідентичність Криму. У тому числі людьми, які зараз там не знаходяться, але дуже хочуть повернутися. І вони розуміють, що вони повернуться, їм треба буде будувати якусь нову історію, яка буде відірвана від окупації. Тому що окупацію всі захочуть забути. А щоб було не пусте місце, там треба буде щось будувати. Мені здається, що в тому числі наша музика, можливо, якось хоча б трошки впишеться в цю історію. Можливо, музика інших музикантів, які про це думають. Творчість кримських татар. Творчість людей, які виїхали з Криму. Творчість людей, які ніколи у Криму і не були насправді. Якщо ми це позиціонуємо, як частину України повноцінну, таку саму, як Україна, то ми всі маємо право вносити. Тому подивимось, як це все вийде", — наголосив Бондаренко.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp та Facebook
