10 лютого 2023 року стало відомо, що в слідчому ізоляторі російського Новочеркаська помер політв’язень Джеміль Гафаров. За місяць до цього суд у Ростові-на-Дону засудив Гафарова до 13 років колонії суворого режиму за “причетність” до мусульманської організації Хізб ут-Тахрір.
61-річний чоловік до арешту мав третю групу інвалідності: хронічна ниркова недостатність з необхідністю діалізу та хворе серце. В СІЗО у нього стався інфаркт. Необхідну медичну допомогу йому так і не надали. Через рік і дев’ять місяців після смерті Гафарова російський суд скасував йому вирок.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Адвокат Микола Полозов каже, що, за російським законодавством, це мало статися одразу після смерті чоловіка, чого у судовому порядку вимагав захист. Затягування процесу юрист пояснює кількома факторами.
“Щоби закрити справу, захист подавав відповідні заяви, причому був абсолютно, я б сказав, неправовий суд апеляційної інстанції, який відмовив в усьому, який фактично вимагав, щоб справа тривала,” – каже Полозов, – “Влада в принципі не хотіла нічого змінювати. Мовляв, загинув то й загинув. Бо виходить, що були слідчі не праві, які проти нього кримінальну справу порушували, судді, які залишили його під вартою, попри те, що стан здоров'я не дозволяв і так далі”.
Крім того, за словами юриста, “справу” політв’язня Гафарова закрили таким чином, аби його рідні не могли стягнути з держави Росія компенсації.
“У зв'язку зі смертю підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, як правило, справа закривається. Інша річ, закривається на підставі реабілітаційній, тобто держава визнає, що була несправедливість, судова помилка і так далі. І сама людина, або його родичі мають право вимагати компенсацію. Або на підставі не реабілітаційній”, – розповідає адвокат.
Саме так врешті закрили “справу” Гафарова, каже Полозов.
“Підстави реабілітаційні ніхто не визнав. Тобто система своїх не здає, аж до Верховного суду Росії. Ця ось вертикаль влади покриває одна одну. А це означає - припинили справу, бо людина вмерла. Якби не вмерла - сиділа б далі”, – пояснює Микола Полозов. – “І це, мовляв, не слідчі винні, які все фабрикували, не судді та прокурори, які оформляли цю фабрикацію у винесений вирок, не співробітники федеральної служби виконання покарань, які не надали медичну допомогу, коли було вкрай необхідно. Тобто, помер і справу можна закривати”.
Микола Полозов вважає, що трагічна історія Джеміля Гафарова – не виключення, а тенденція. Серед кримських бранців відомо щонайменше про ще один випадок смерті політв’язня. 8 лютого 2023 року у колонії в Оренбурзькій області Росії помер Костянтин Ширінг – українець, засуджений за звинуваченням у “шпигунстві”. У нього також було хворе серце.
Нині за сфабрикованими справами в російському ув’язненні перебувають щонайменше 180 політбранців, заарештованих окупантами в Криму, – повідомляла влітку представниця президента в АРК Таміла Ташева. Серед цих політв’язнів 116 – кримські татари.
“Йдеться не просто про якусь кримінальну справу, чи кримінальне переслідування, а про політичне переслідування кримських татар за їхнє небажання підкорятися окупації, приймати її та її наслідки. Впродовж 10 років щодо кримських татар в окупованому Криму ведеться такий сфокусований репресивний тиск. І, на жаль, один із сотень цих політв'язнів – Джеміль Гафаров, який потрапив у жорна репресивної машини, не витримав нелюдського ставлення, цієї системи придушення і загинув”, — каже Микола Полозов.
Менеджерка Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко розповідає, що торік правозахисники склали список тяжкохворих політв’язнів, які перебувають у російських в’язницях за політично-мотивованими справами. Його назвали прізвищами загиблих в ув’язненні Джеміля Гафарова і Костянтина Ширінга.
“У цьому списку 22 особи, але цей список не є вичерпним”, – каже Нестеренко. – “Там багато людей, які мають інвалідність, багато людей, які пережили катування і набули серйозних хвороб в ув'язненні, які втратили більше 10-ти кілограмів і мають дуже важкий стан. Їхні адвокати, звичайно, правозахисники, звертають на це увагу і подають різні скарги, звернення, до суддів, щоби ті переглянули вирок через стан здоров'я. Та суд не зважає. Зазвичай прокуратура надає висновки експертів, які постановляють, що людина може перебувати в ув'язненні, попри стан здоров'я, і це їй не шкодить”.
Як приклад, Вікторія Нестеренко наводить історію політбранця Тофіка Абдулгазієва. У березні кримського татарина, засудженого до 12 років колонії за начебто причетність до "Хізб ут-Тахрір", ушпиталили в реанімацію спеціалізованої туберкульозної лікарні Челябінська.
Дружина Абдулгазієва Аліє Куртаметова повідомила, що в чоловіка діагностували туберкульоз, він схуд на 40 кілограмів і в нього відмовляють ноги. Адвокати подали до російського суду клопотання щодо звільнення важкохворого кримчанина, але у серпні Металургійний районний суд міста Челябінська відмовив у його задоволенні. За словами Вікторії Нестеренко, російський суд не пом’якшив покарання жодному з тяжкохворих політв’язнів.
“Політв'язнів, які мають серйозні проблеми зі здоров'ям, не відпускають, бо така система репресій у Росії. Це не просто люди, які вчинили якісь кримінальні злочини, це люди, яких переслідують за політичними мотивами. Російська система заточена на те, щоб не лише запроторити людину за грати, а запроторити її якомога найдовше і продовжувати чинити тиск і на неї, і на родичів. Таким чином залякуючи й інших незгодних з окупацією”, – каже правозахисниця.
14 вересня російські силовики прийшли до будинку незрячого фігуранта четвертої Бахчисарайської групи у "справі Хізб ут-Тахрір" Олександра Сізікова і забрали його. Днем раніше окупаційний суд підтвердив вирок, який оскаржували адвокати, – 17 років ув'язнення. Чотири роки до того, поки тривало слідство і суди, незрячий Сізіков з першою групою інвалідності перебував під домашнім арештом. Документи про його інвалідність у медсанчастині СІЗО-1 Сімферополя співробітники відмовилися прийняти. Тепер на незрячого чоловіка чекає етапування до російської колонії.
“Відповідно до норм російського законодавства, є перелік хвороб, відповідно до яких людина не може перебувати в ув'язненні. Вона може бути під домашнім арештом, наприклад, як був Амет Сулейманов або Олександр Сізіков. Однак, на суді другої інстанції, коли подається апеляція, або скарга адвоката, беруться експерти заангажовані, які дають висновки лікарські, такі, які потрібні прокуратурі, і людину запроторюють за грати, в СІЗО або у в'язницю, або в колонію, якщо вже є вирок”, – розповідає Вікторія Нестеренко.
Цього року в межах обмінів Україні вдалося повернути з російського ув’язнення двох кримчан – Нарімана Джеляла та Леніє Умерову. Водночас з 2014 року Росія не погодилася віддати жодного з понад сотні фігурантів у так званих справах “Хізб ут-Тахрір”.
Хізб ут-Тахрір —це ісламська політична партія. У Росії у 2003 році її визнали терористичною організацією, а причетних до неї почали переслідувати. Звинувачують учасників у "антиконституційній діяльності" та спробі створити так званий „всесвітній халіфат“. Після окупації Криму у 2014 році окупанти поширили дію свого законодавства і на захоплений Крим. У причетності до Хізб ут-Тахрір почали звинувачувати і кримчан-мусульман, таким чином посиливши тиск на кримських татар за незгоду з окупацією півострова.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp та Facebook
