Пані Ельміра виїхала з Криму після російської окупації півострова і оселилася у Львові. Попри те, що минуло вже майже 10 років, жінка побоюється публічності — просить не називати її прізвища і не показувати обличчя, аби не зашкодити близьким, котрі досі перебувають в окупації. Залишаючи батьківщину, з собою забрала найцінніше — родинні реліквії та ляльок у власноруч виготовлених національних костюмах. Майстриня вишиває унікальною кримськотатарською технікою — золотими і срібними нитками, яку називають золотим шиттям кримських татар.
Чому такій вишивці швидко не навчишся і що символізують візерунки на одязі кримських татар, Ельміра розповіла Суспільне Крим.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Вікно львівської квартири пані Ельміри прикрашає кримськотатарський прапор, який вона пошила власноруч. Це — згадка про батьківщину. В її оселі пахне щойно смаженими чибереками — для гостей. Їх потрібно з’їсти два, бо кримські татари завжди у парі — пояснює вишивальниця.
На столі й традиційна кримськотатарська кава, інжир та фініки. Пані Ельміра дістає із шафи сімейний скарб — мараму її бабусі, якій понад сотня років. Це жіночий головний убір кримських татар.
"А це покривало моєї бабусі "марама". Тут малюнок тканий і високий, квітка — це гвоздика "къаранфіль", яка символізує любов до самопожертви. Дівчина вишивала такий малюнок, якою бачила свою долю у новій родині. А на південному березі Криму жили в основному греки, тому барва коричнева, червона і чорна як земля, вогонь", — розповідає жінка.
Цю мараму пані Ельміра привезла з Узбекистану, куди радянська влада депортувала її родину. Сама вона народилася вже у засланні. Любов до вишивання майбутній майстрині прививали бабуся з тіткою. Маленька Ельміра навчилася шити у 5 років. До Криму жінка повернулася вже дорослою у 90-х роках минулого століття. І вже там опанувала унікальну технологію вишивки предків — золоте шиття кримських татар.
"Кримські татари зазвичай вишивали на велюрі золотою чи срібною ниткою. Як говорять фахівці, золота та срібна вишивка — це королева вишивки, бо коли не знаєш основ, ти ніколи її не відтвориш. Нитка тонка як волосина. Для кожного візерунку необхідно вирізати форму. У нашій вишивці дві голки: одна йде зверху, а інша — знизу. Вишивають же на станку", — розповідає пані Ельміра.
Майстриня наголошує, що для опанування основи золотого шиття кримських татар необхідно мінімум півроку.
"Мене просять зробити майстер клас із кримськотатарської вишивки, але як я можу це зробити? Вчитися цьому необхідно мінімум півроку. Спочатку слід навчитися відчувати голку, щоб зрозуміти яка голка до якої нитки підходить. Не має такого відчуття — не зможеш вишивати. Вишивку на велюрі не можна прати, чистити. Отож, під час роботи з нею слід весь час мити руки, аби не забруднити. Золота вишивка капризна. Не можна робити помилки, їх потім не виправиш. Нитка напів металева, коли раз загнеш, назад майже неможливо випрямити. Тому для цього потрібно терпіння й навички", — пояснює вишивальниця.
Як і українці, кримські татари закодовували різноманітні сенси у свою вишивку. Ледь не кожен візерунок має власне значення.
"Къаранфіль — це гвоздика, символ самопожертви. Також у нас є "бадем" або "індійський огірок". "Бадем" — зерня мигдалю. У кримських татар новий рік 21 березня, адже тоді починає квітнути мигдаль. Він вважається священною рослиною. А от плід гранату — багатство, повна родина. Квіти - діти. Але кримським татарам, як мусульманам, заборонено вишивати тварин та людей", — пояснює пані Ельміра.
За словами пані Ельміри, кримські дівчатка починали опановувати вишивання з 11-12 років. Вони мали самі зробити собі весільний посаг. Крім того, наречена вишивала для заможних жінок та жінок з боку чоловіка на весіллі спеціальний подарунок — покривало. Їх могло бути до двох сотень. Також наречена створювала майбутньому чоловіку весільний пояс "учкур". Весільне вбрання дівчини теж було особливим.
“За візерунком можна було визначити з якої родини походить дівчина, чим займається її сім’я. Якщо тваринами, то вишивали наче роги, якщо виноградом - гілка лози, листя винограду. Про достаток також свідчила кількість золотих, інакших не робили, монет на весільному головному уборі “фесі”. Чим більше, тим багатша” - розповідає майстриня.
Кримські татари прикрашали вишивкою все, що було вдома: стіни, одяг, подушки. Ось цей виріб, наприклад, жінці подарувала мама учениці як вдячність за науку. За його орнаментом можна визначити й походження.
"Я не знаю, що це за квітка, але це степовий район, бо візерунок наче по землі стелиться", — каже пані Ельміра.
Багато учнів у неї було в Криму, з деякими досі підтримує зв’язок.
"Я не така велика людина. Я помру. Моє ім’я збережуть лише рідні, але моя справа продовжить жити у кожній з моїх учениць. Це для мене важливо, бо у Криму знищили усе кримськотатарське. Мені важливо було щось залишити після себе", — розповідає вишивальниця.
Окрім вишивки жінка також створює національні костюми для ляльок. Першим пошила кримськотатарське вбрання у мініатюрі, коли повернулася з Узбекистану до Криму.
"Мене питали : "Ти хто?". Я кажу: "Кримська татарка!". А ляльки є ваші? Туристам треба були сувеніри на згадку і я почала робити таких ляльок. Як я могла довести, що ми є? Ми — нація. Тільки завдяки лялькам", — каже пані Ельміра.
Її вироби почали брати на виставки, навіть міжнародні. Каже, що кожна лялька особлива. Точну копію повторити не вийде. Зараз її роботи подорожують світом. Нещодавно їх виставляли у Литві.
Ще з 2014-го майстриня долучилася до волонтерського руху — шила для військових — дощовики, ноші та аптечки. Після 24 лютого 2022 року продовжила допомагати ЗСУ. А ще створює ляльки-обереги для захисників. Каже: всі, кому вона їх зробила, розповідали, що вони дійсно оберігають.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та Facebook
