Понад півтора мільйона українських дітей нині перебувають на тимчасово окупованих Росією територіях. Такі дані наводить ГО “Крим SOS”. Нещодавно українська правозахисниця Марія Суляліна отримала шведську премію Civil Rights Defender of The Year 2024 за документування злочинів, вчинених Росією щодо українських дітей на окупованих територіях.
Суляліна очолює Центр громадянської просвіти “Альменда”, який з 2014 року моніторить ситуацію щодо порушення прав дитини в окупованому Криму. До Міжнародного дня захисту дітей журналісти Суспільне Крим поговорили з правозахисницею.
Крим вже 10 років під російською окупацією, тобто виросло покоління дітей, яке не знало України і має можливість дізнатися про неї лише від батьків та старших родичів. Як би ви описали становище українських дітей в окупованому Криму?
Якщо ми говоримо про дітей на окупованих територіях, то ми говоримо про тотальну пропаганду в усіх сферах життя. Зрозуміло, що освіта – це один з найбільш серйозних інструментів, оскільки діти не мають можливості не ходити в школу. Саме через підручники, через методичні матеріали, через окремі зустрічі, які проводяться з дітьми, розповсюджується пропаганда. Вона є на всіх рівнях, навіть у дитячих садочках. Після повномасштабного вторгнення ми бачимо масштабне розростання пропагандистських рухів для дітей. Наприклад, у Севастополі з’явився рух "Юный севастополец" для дітей дошкільного віку. Тобто п’ятирічних дітей одягають у військову форму, до них запрошують російських військових, представників Юнармії і намагаються побудувати таку ланку, щоб дитина з дуже маленького віку вступала до якогось мілітарного руху. Інакше, як вербуванням, це не можна назвати. І далі, після випуску з школи, ця дитина не бачитиме для себе іншого майбутнього, як вступити до лав збройних сил Російської Федерації. Ми говоримо про те, що Росія цілеспрямовано намагається знищити свідомість українських дітей в окупації, замінити її, для того, щоб ці діти перестали усвідомлювати себе громадянами України і повірили в російські наративи. Основний російський наратив – “Росія несе мир в регіон, а навколо всі вороги з якими треба боротися”. Тобто це перекручування свідомості, заміна чорного білим і це та реальність, в якій ростуть діти.
Є інформація, скільки мілітарних молодіжних рухів зараз діє в окупованому Криму? І що з цим робити Україні?
Найбільший – це, звісно, "Движение первых", “Юнармия”, також дуже потужним є “Крым патриот центр”, “Орлята”, “Юг молодой”... Зараз починається літній період, то дуже важко знайти табори, де немає компоненту пропаганди. В таборі постійно відбуваються екскурсії до пам'ятників, присвячених Другій світовій війні, але в російській інтерпретації про неї розповідають не як про трагедію, яка принесла біль та страждання, а як про перемогу, геройство і про "можем повторить". Коли дитину приводять до пам'ятника і розповідають, що це те, що ніколи в житті не має повторюватися, і ми маємо зберегти мир – це одне. А коли приводять до пам'ятника і розказують, що ось як було і ви маєте повторювати ті ж "геройства" умовні, це зовсім інша справа. Є табори, які перебувають, по суті, під патронатом “Юнармии” або інших рухів, де дітей навчають як воювати. Тобто в нас з'являються діти, які з маленького віку знають, як тримати зброю в руках, що робити, як виконувати різні військові задачі і, очевидно, до чого їх готують, що це не просто, щоб показати дітям певну професію, а щоб потім їх завербувати в російську армію і відправити на війну проти їхньої власної країни. До речі, невеличкою перемогою України є те, що минулого року, в грудні, керівник "Крым патриот центру" потрапив нарешті в санкційні списки, але це про те, що в нас ще дуже багато роботи, щоб і інші відповідальні були або під санкціями, або щодо них були відкриті кримінальні справи. 10 років окупації, насправді, дозволили Російській Федерації завербувати доволі багато дітей в ці рухи і це не про те, що ці діти хотіли в ці рухи.
На жаль, ми говоримо про певну відповідальність лише після початку повномасштабного вторгнення. Санкції щодо “Юнармии” теж запровадили після 24 лютого 2022 року. По суті, перші 8 років окупації – це була ситуація безкарності, яка і дозволила побудувати підґрунтя для вербування дітей, а за 8 років, коли тобі в школі повторюють одне і те ж саме, коли в тебе висять на вулицях плакати з Путіним, а потім з'являються плакати з так званими “героями СВО”, то зрозуміло, що це має вплив на свідомість.
Є дані про кількість дітей-учасників таких мілітарних рухів у Криму?
На території Криму, якщо ми говоримо про “Юнармію”, то це близько 30 тисяч дітей. Якщо ми говоримо про "Движение первых", то тут цифра більша, бо це дещо менш мілітарний рух. Якщо ми говоримо, наприклад, про рух, який нещодавно з'явився, "Юный севастополец" для маленьких дітей, то вже 400 юних кримчан стали його учасниками. Але коли в окупованому Криму тільки починала створюватись “Юнармія”, це теж було тисяча-півтори дітей. Тобто ми бачимо, що цифри доволі швидко ростуть і важливо говорити про безкарність, яка призвела до того, що росіянам вдалося завербувати більше дітей. Зараз відповідь України і міжнародної спільноти на дії, які чинить Російська Федерація з українськими дітьми, дуже важлива, бо це дозволяє стримати такі темпи на ново окупованих територіях. Адже там ми чітко бачимо, як втілюється “кримський сценарій”. Туди заходять ті ж самі рухи, там використовують ті ж самі методи. Тому, щоб на нових окупованих територіях росіянам не вдалося завербувати більше дітей, нам важливо постійно піднімати цю тему. Це, по-суті, захист наших людей, які зовсім не винні в тому, що їх окупували. Ми також бачимо, що РФ складніше зараз змінювати свідомість дітей на нових окупованих територіях, бо ці діти навчалися в українській школі, частина з них навчалася під час реформи нової української школи і вони інакше сприймають інформацію. Ми знаходили методичні матеріали для вчителів, як вони мають впливати на дітей, які відмовляються вірити в наративи. Наприклад, вони мають знаходити лідерів думок в класі, встановлювати з ними контакт, щоб ті впливати на інших дітей. Тож Росія добре підготувалася до того, щоб переламати свідомість наших громадян в окупації.
Чи фіксуєте ви переслідування росіянами дітей-кримчан за прояви проукраїнської позиції?
Так, він є. Тиск за будь-який прояв українськості, якщо ти навчаєшся дистанційно в українській школі, якщо ти будь-яку символіку одягаєш. Це небезпечно. Це тиск як на дітей, так і на батьків. І ми бачили неодноразово відео, коли дітей приводили в ці центри протидії екстремізму, змушували вибачатися і казати, що вони помилялися. Дитина, яка продовжує зберігати в собі патріотичні почуття до країни, вона змушена бути закритою, змушена нікому ні про що не розповідати. Але таких дітей доволі багато на окупованих територіях. Ми їх не бачимо, бо небезпечно для них, щоб ми їх бачили. Але ми їх бачимо пізніше, коли діти з ТОТ вступають в українські виші, коли ми бачимо різні повідомлення з окупованих територій. Вони маленькі, але це теж показує, що ось цей зв'язок, він лишається. Для нас, як для країни, дуже важливо продовжувати цей зв'язок і підтримувати наших дітей, бо насправді діти зовсім не винні в тому, що вони стали заручниками окупації.
Яким чином відбувається фіксація доказів порушень прав дітей в Криму?
Дуже багато інформації зараз можна знайти у відкритих джерелах, по відео є можливість ідентифікувати людей, які чинять ці злочини, є можливість ідентифікувати місце. Частково це також дані від людей, які фізично знаходяться на окупованих територіях, але це менша частина інформації. Дуже часто ти не можеш використовувати цю інформацію, бо оцінюєш ризик для людини, яка передала тобі дані. Якщо цей ризик значний, то краще не використовувати інформацію, ніж поставити під загрозу людину, бо питання безпеки є ключовим, коли ми говоримо про окупацію. Поки люди знаходяться в окупації, ми не можемо їх захистити і не хочемо, щоб списки політв'язнів поповнювалися.
За даними Центру громадянської просвіти “Альменда”, Росія, окрім пропаганди на місцях, впроваджує й інші “освітні” програми для русифікації українських дітей. Що таке "університетські зміни"?
Йдеться про примусове переміщення дітей на певний період на територію Російської Федерації. Одна з таких програм – так звані “університетські зміни”. Вивозять дітей, починаючи з 14 років, спочатку це було з 12 років. Ми пов'язуємо це з примусовою паспортизацією на окупованих територіях. З 14 років дитина отримує паспорт і, згідно з законами РФ, їй не потрібен дозвіл від батьків чи офіційних опікунів для переміщення на територію Росії. Тобто так обходять питання дозволу. Дітей вивозять на 10 днів до російського університету, і ці 10 днів з ними дуже активно працюють психологи. Дитина протягом цього часу не повинна контактувати зі своїм оточенням з окупованої території, дзвонити батькам і друзям. Суть в тому, що, коли дитина перебуває в своєму соціумі, вона комусь може довіряти, відчуває себе безпечніше. А коли її переміщують в сторонній соціум, з нею дуже активно працюють психологи і там її легше в чомусь переконати. І ще одне завдання – стимулювати українських дітей вступати саме в російські виші. Ми дивилися результати цієї програми минулого року і основним з результатів, яким пишається Російська Федерація, це те, що діти до участі в програмі хотіли вступати в українські заклади освіти, а після участі в програмі вступають в російські заклади освіти. Росія розуміє як важливо їй змінити населення окупованих територій і забрати собі молодь. Та для чого? Для України, коли ми говоримо про наших дітей, ми говоримо про майбутнє, про людей, які будуть змінювати країну. Для Росії молодь – це мобілізаційні резерви, які вона відправить на війну.
Власне, першого червня починається вступна кампанія в українські виші для абітурієнтів з окупованих територій. Якою вона буде цьогоріч?
Є два шляхи вступу для дітей з тимчасово окупованих територій. Перший – спрощений – через освітні центри "Крим-Україна" і "Донбас-Україна". Через ці освітні центри можуть вступати діти з усіх окупованих територій. Вони мають скласти два іспити: з історії України та з української мови. Потім, в самому закладі освіти, вони складають профільний іспит, який залежить від обраної спеціальності. Україна не визнає документи, видані на окупованих територіях, але зараховує терміни навчання, тому оцінки будуть лише за ці два іспити. Освітні центри з 1 червня починають працювати і в липні якраз відбувається вступ на бюджет. Пізніше є можливість вступу на контракт з можливістю перевестися потім на бюджетне місце, але краще вступати в період, визначений для бюджету, тоді більше шансів отримати таке місце. Для дітей з окупованих територій також є певні пільги, які дозволяють їм розраховувати на бюджетне місце. Другий шлях – якщо дитина не планує вступати в заклад вищої освіти, але хоче отримати документи, які підтверджують здобуття середньої освіти. Тоді вона йде іншим шляхом – через екстернатну форму навчання. Потрібно скласти п'ять іспитів: крім історії України та української мови, треба також скласти географію, правознавство та захист Вітчизни. Чому здаються саме ці предмети? Тому що це ті предмети, які дитина не вивчає на окупованих територіях. Наша організація "Альменда" завжди готова допомогти, ми випустили роз'яснювальні ролики, як вступати і готові проконсультувати з будь-яких питань. Адже для дітей, які жили в окупації, особливо довготривалий час, складно зорієнтуватися, до кого звертатися, як здавати, як готуватися.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та у Facebook
