Він був полоні і знову пішов на війну, вже 11 років на фронті, воює з єдиною мрією: повернутися додому, до Криму. Боєць із позивним "Татарин", кримський татарин Марлен Місіратов у кожен бій іде з прапором кримськотатарського народу, який йому подарував брат. Свою історію він розповів журналістам Суспільного Крим.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Марлен Місіратов показує нам кримськотатарський прапор, каже, з прапором іде у кожен бій.
"Кримськотатарський прапор майорів на "Зеніті" біля шахти Бутівка. У Суджі теж побував кримськотатарський стяг. Де я буваю — там завжди зі мною прапор", — каже він.
Марлен на фронті з 2014 року — відтоді, як росіяни окупували його рідний Крим.
"Прокинувся зранку, відвіз дітей до школи і побачив БТР. Крикнув: "Слава Україні!" — у відповідь тиша. Я вже зрозумів: все, росіяни вже тут. Приїжджає зранку бусик, тече паливо. Виходять люди в масках, балаклавах, з аркушем А4. І кажуть: у тебе 24 години, щоб покинути Крим. Вони відвезли мене на вокзал, потім до донських козаків.Козацька спільнота, що сформувалася на річці Дон у XV—XVII ст., на території сучасної Росії. Там побили, і вже побитого — викинули в Україну", — розповідає він.
Каже, що поїхав до Києва, на Майдан. Там долучився до добровольців "Правого сектора" і вирушив на фронт.
"Мені досі кажуть: "Татарин — ти легенда". А я відповідаю: "Я не легенда. Я просто хочу повернутися. Я воюю за перемогу, але хочу додому. Дуже хочу додому", — розповідає Марлен.
Шлях додому для Марлена триває вже 11 років. За цей час він брав участь у багатьох військових операціях. Згадує одну з перших — Іловайськ.
"Пішли на штурм Іловайська. Зайшли в місто, були втрати, але ми зайшли. І тут я чую команду по рації: "У місто заходити не було наказу. Вам дозволили лише провести розвідку боєм". Ми повернулися, але вже з полоненими — взяли трьох. Почули, що наш побратим загинув і знаходиться в них. Домовилися про обмін: ми віддаємо живих, а вони — нашого побратима. Моя машина під’їжджає, автобус до блокпоста. Я щось відчув — повертаю голову назад, бачу: піднімається прапор ДНР — і починається стрілянина, бій", — каже він.
Під час того бою Татарин зазнав важкого поранення і потрапив у полон.
"Прийшов до тями, коли мені хотіли відрубати руку. Під час бою сюди влучили дві кулі 5.45 — утворилася дірка. Щоб надати першу медичну допомогу, осетин вирішив відрубати руку. Вийняв шаблю. Хотів рубати, але не зміг. Каже: "Ви що, з Правого сектора? Що ви їсте, що навіть шаблею руку не відрубається?" Щодня виводили на розстріл", — розповідає військовий.
Невдовзі потрапив на обмін: чотирьох українських військових обміняли на 12 росіян — розповідає Місіратов.
"Мій боєць почав кричати: "Без Татарина нікого нікому не віддам!" А водій, з пістолетом, повертається і каже: "Так ти Татарин?! Саме тебе вони шукали", — каже Марлен.
Після визволення з полону та лікування брат подарував Марлену кримськотатарський прапор, з яким він воює й досі.
"Я ношу його в бронежилеті. Він підписаний тими хлопцями, хто живий, і тими, кого вже немає. Але він — їхній слід", — говорить він.
Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів у Києві. Займався оформленням військового квитка, бо до того воював добровольцем. Без вагань пішов на фронт: Бахмут, Кліщіївка, Запорізький напрямок. З першого дня операції ЗСУ на Курщині — він там. Та мрія Марлена — повернутися додому у Крим.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
